33. Записи дипломатичних переговорів

Дана група збереглася дуже нерівномірно, Нині не відомий жоден запис переговорів, створений в Україні, Кримському хан­стві, Османській імперії та інших державах, за винятком Росії та Речі Посполитої. Водночас збереглася велика кількість запи­сів переговорів та інших матеріалів про перебування у Москві того чи іншого зарубіжного посольства. Найцінніші матеріали про перебування в Москві українських посольств видрукувані археографами майже повністю, інші, що стосуються насамперед в Росії посольств Речі Посполитої - тільки частково"»

Серед записів Посольського приказу про дипломатичні перего­вори можна вирізнити чотири споріднені підгрупи:

1) записи проекту прийому посольств;

2) записи про прийоми посольств, що відбулися;

3) записи посольських промов та розповідей;

4) записи ходу переговорів.

Документи першої підгрупи містять у собі стислі зауваги про час і порядок майбутнього прийому зарубіжного посольства та складу російської делегації на переговорах. Тут наводяться про­екти протокольних привітань для обох сторін; привітальної та прощальної промов російської сторони й деякі інші матеріали. Ці документи подають загальну схему прийому посольства. Інфор­мація настільки бідна, що не можна навіть визначити головні питання черги денної або ж результати переговорів по цих пунк­тах. До вказаних проектів дуже близькі за формою і змістом джерела другої підгрупи, в яких фіксувалися обставини реальних прийо­мів. Документи третьої підгрупи поділяються на дві категорії. До першої відносяться промови зарубіжних послів, подані ними представникам російської сторони письмово після завершення прийому. Церемонія прийому посольства передбачала також аудієнцію у царя, зустрічі для переговорів, а також від­пуск. Причому після двох турів російським представникам були вручені промови-пропозиції у письмовому вигляді, що дійшли до нашого часу в російських перекладах XVII ст. Дипломати Речі Посполитої надавали документам особливої урочистості, що від­билося у досить незвичайному формулярі. Спочатку подавалася інвокація, потім — інтитуляція, інскрипція та нарація. Вірогідно, був і датум, про що свідчить заголовок документа, даний російсь­кими перекладачами

Другу категорію документів даної підгрупи складають записи промов та розповідей послів, створені піддячими та перекладачами Посольського приказу.

Документи четвертої підгрупи, створені піддячими та перекла­дачами Посольського приказу, є найціннішими. Тут відбилися майже з протокольною точністю промови дипломатів, обмін реп­ліками між сторонами, описувалися дії послів, їхня поведінка, загальна обстановка, у якій проходили переговори. Крім того, в ці записи включалися списки документів, представлені російсь­кому урядові зарубіжними дипломатами. Таких записів налічу­ється понад 10. Аналогічні записи дипломатичних переговорів провадилися також у Речі Посполитій, але збереглися значно гірше. З цих документів тіль­ки два є важливими як джерела з історії Визвольної війни: запис російсько-польських переговорів у Варшаві (20—28 березня 1650 р.), запис польсько-турецьких переговорів, котрі провади­лися між дипломатом Речі Посполитої Миколаєм Бєгановським та силістрійським пашею Сияушем (4—5 березня 1654 р.)

Згадані документи, особливо ті, що відносяться до 3 та 4 під­груп, дозволяють з найбільшою повнотою і точністю реставрувати хід переговорів з питань українсько-російсько-польсько-турецьких відносин, тісно пов’язаних з історією Визвольної війни. Вони та­кож свідчать про наполегливість та послідовність українських ди­пломатів.