4. Сучасна українська історіографія вивчення джерельної бази Національно-визвольної війни.

Доповненнями до «Реєстру Війська Запорозького 1649р.» стала публікація у 2003 р. Ю. Мициком і Кравцем « Присяжних книг» Білоцерківського і Ніжинського полків.

Важливе значення має здійснена Юрієм Мициком публікація «Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. (1648-1649 рр.)», здійснена у 2012 році. Туту вміщено 377 джерел. Разом з Віктором Брюхоненком він в 1999 році опублікував «Джерела з історії Жовтоводської битви 1648 р.». Також в 1999 р. була опублікована Мициком і Цибульським збірка «Волинь в роки визвольної війни українського народу XVII ст.(документи і матеріали). У 2006 році виходить «Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка , Грабянки». У 2008 році виходить друком подорожній щоденник П. Халебського «Україна земля козаків», упорядником якого є Микола Рябий. Це є надзвичайно цінне джерело про соціально-економічне, політичне становище козацької України сер. XVII ст. Є важливими його записи про побут, життя ,заняття українців того часу. Саме в ньому ми знаходимо відомості про грандіозні зміни в системі землеволодіння: привласнення і обробіток козаками ,селянами і міщанами земельних масивів ,які раніше належали феодалам. Дане джерело єдине ,яке засвідчує про високий рівень писемності українського населення. Він фіксує ,що навіть в селах жінки були писемними, в церквах співали відповідно до нот. Також фіксує цінний для нас факт, що в українських поселеннях громада збирала кошти для навчання дітей-сиріт. Саме тут сказано, що органам влади української держави вдалося в основному попри воєнні дії покінчити з розбійництвом ,грабежами ,викоренити смертну кару. Кількасот документів опубліковано на сторінках « Українського історичного журналу», «Пам’яті століть», «Київській старовині» , у збірниках статей і газетах. Визначальна роль у публікації джерел належить Ю. Мицику, який здійснив близько 100 публікацій джерел. Саме він вперше ввів до наукового обігу близько 180 документів того часу. Важливе значення має публікація окремих частин « Віршованої подільської хроніки». Крім Ю. Мицика, друкували джерела також Брюхоненко, Гуржій, Федорук, Чухліб та інші.

5. Основні фонди Центрального державного історичного архіву України (м. Київ).

Найважливішим з вітчизняних архівосховищ, де зберігаються джерела з історії України, є Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК), заснований 1947 р. його попередником був Київський центральний історичний архів (1922), що з 1932 р. діяв під назвою Київський обласний історичний архів. До складу. ЦДІАК увійшли також фонди ліквідованого Київського центрального архіву давніх актів (КЦАДА), що існував з 1852 р- 1977 р. До ЦДІАК були передані матеріали його харківської філії, утвореної на базі колишнього Історичного архіву. Найціннішим зібранням джерел з історії Визвольної війни в ЦДІАК є матеріали колишнього КЦАДА, передусім книги судово-адміністративних та фінансових установ Речі Посполитої. У 14 фондах ЦДІАК міститься 66 книг судово-адміністративних установ Речі Посполитої, в яких можна виявити джерела з історії Визвольної війни. Певна кількість джерел з історії тих подій зберігається в інших фондах ЦДІАК. Де насамперед 15 монастирських фондів, у яких понад 100 гетьманських та полковницьких привілеїв та універсалів, судових документів, приватно-правових актів тощо. Переважна більшість згаданих джерел знаходиться у наступних п’яти фондах: Загоровський чоловічий монастир (ф. 2070), Жидичинський чоловічий монастир (ф. 2071), Дерманський чоловічий монастир (ф. 2072), Луцький чоловічий монастир (ф. 2073), Канівський чоловічий монастир (ф. 2077). Важливі джерела відклалися також у колекціях документів ЦДІАК: ф- 220 — колекція київської Археографічної комісії, ф. 221 —«Нова Серія», ф. 223 — «Серія Б.» та деяких інших. Найбільшу цінність серед аналогічних фондів має «Колекція фотокопій документів про Визвольну війну українського народу 1648— 1654 рр.» (ф. 1230). Нині даний фонд налічує 352 справи, деякі з них опубліковані вітчизняними археографами. У ЦДІАК певна кількість джерел зберігається і у фонді № 353 («Чугуївська приказна ізба»), а також у фамільних та особистих фондах деяких дореволюційних істориків, наприклад О. Я. та В. О. Стороженків (ф. 261), Д. І. Багалія (ф. 749), О. С. Грушевського (ф. 1235), В. С. Іконникова (ф. 849), І. М. Каманіна (ф. 237), М. В. Юзефовича (ф. 837) та ін.