- •Основні поняття класичної риторики
- •Основоположні розділи класичної риторики
- •Зв'язок риторики з іншими науками
- •1. Історія риторики
- •Риторика Давньої Греції
- •Ораторство Демосфена
- •Сократ як ритор
- •Платон про риторику
- •Риторика Арістотеля
- •Риторика еллінської Греції
- •Риторика Стародавнього Риму
- •Риторика Цицерона
- •Оратор Гай Юлій Цезар
- •Риторика в Римській імперії
- •Педагогічна риторика Квінтіліана
- •Нова риторика періоду Римської імперії
- •Вітчизняна риторика
- •Мовотворчість Івана Вишенського
- •Мовна спадщина Григорій Сковороди
- •Риторика в Києво-Могилянській академії
- •Феофан Прокопович
- •2. Теоретична риторика
- •Концепція
- •Моделювання аудиторії
- •Стратегія і тактика
- •Комунікативні ознаки мовлення
- •Диспозиція
- •Основна частина диспозиції
- •Дедуктивний метод
- •Індуктивний метод викладу
- •Аналогійний метод
- •Стадійний метод
- •Концентричний метод
- •Аргументація
- •Аргумент
- •Закон суперечності
- •Закон виключення третього
- •Закон достатньої підстави
- •Аналогійна аргументація
- •Демонстрація
- •Логічні помилки
- •Логічні помилки у структурі силогізму
- •Висновки
- •Підсумкові висновки
- •Типологічні висновки
- •Апелювальні висновки
- •Елокуція
- •Фігуральність мови
- •Тропіка
- •Метафора
- •Метонімія
- •Парономазія
- •Риторичне запитання
- •Риторичне звертання
- •Риторичний оклик
- •Риторичне порівняння
- •Антономазія
- •Персоніфікація
- •Алегорія
- •Тавтологія
- •Фігури кількості
- •Парцеляція
- •1 Заблищить в щасливій долі,
- •Інтонування
- •Техніка дихання і техніка мовлення
- •Композиційні частини промови
- •Образ оратора
- •Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
- •Риторичний ідеал
- •1. Сповідування певного риторичного ідеалу, тих принципів, які визначають обраний ідеал, реалізація ідеалу в риторичній практиці через дотримання певних рис.
- •Похвальні промови
- •Промови з певної нагоди
- •Вітальна гостьова промова
- •Прощальна промова
- •Похоронна промова
- •Вітальна гостьова промова
- •Прощальна промова
- •Похоронна промова
- •Політичне красномовство
- •Апостол нашої свободи
- •Дипломатичне красномовство
- •Суспільно-побутове красномовство
- •Діалогічне красномовство
- •Еристика
- •Гомілетика
- •Кондак і
- •Молитва ранішня
- •Любов ніколи не перестає
- •Блуд оскверняє думки
- •Ритмічність і ритм мови
- •Риторичний аналіз
- •Шевченко — ляхам
- •Промова Івана Франка на його ювілейному святі 1898 р.
- •Практичні завдання для самостійноіроботи
- •Теми контрольних робіт
- •Контрольні запитання
- •Модуль державного стандарту "риторика"
- •Список рекомендованої літератури
Риторика в Римській імперії
Перехід Риму від республіки до імперії (І ст. н. е.) трагічно позначився на розвитку римського красномовства. Воно повторило долю давньогрецького красномовства на межі переходу від демократії до монархії. З утратою політичних свобод занепадає політичне красномовство (пристрасне, жваве, активне, дійове), натомість процвітає урочисте, епідейктичне. Воно красиве, але не дійове і недостатньо результативне. Застигало і твердло римське право, у судових промовах меншало юридичного змісту, а більшало формального блиску. Відходило Цицеронове багатослів'я, доступаючись дорогою новому красномовству: короткі сентенції, гострі антитези, рубаний короткий стиль, предмети промов на вимогу дня. І тільки в риторичних школах збереглася класична риторика як предмет вивчення.
Основним методом навчання в римських риторичних школах було заучування кращих промов видатних грецьких і римських ораторів та декламація їх. Відповідно навчальними посібниками були збірники декламацій (тексти зразків з техніки риторики) та риторичні задачники з різноманітними завданнями з побудови промов. Обов'язковою вимогою до учнів було засвоєння методики побудов суазорій, тобто перепону вальних послідовних монологічних промов, та контроверсій — промов суперечливих, парадоксальних, які можуть мати і монологічну, і діалогічну форми. В науковій літературі наводиться такий приклад контроверсиву зі збірника декламацій Сенеки Старшого: "Хворий потребував, щоб раб дав йому отруту. Той відмовився. Вмираючий наказав спадкоємцям розіп'яти раба. Раб шукає захисту у трибунів.
Ритор, що виступає проти раба, вигукує: "Вся сила заповіту загинула, якщо раби не виконують волю живих, трибуни — волю мертвих. Невже не господар рабу, а раб господарю визначає смерть?".
Ритор, який захищає раба, заперечує: "Безумним був той, хто наказав убити раба; хіба не безумний той, хто і себе хотів убити? Якщо вважати смерть покаранням, то навіщо її просити? Якщо благом, то навіщо нею погрожувати?".
У Римі, що заснований у 753 р. до н. е. і до початку нової ери вже став великою і могутньою державою, мав писану славну історію, тільки у І ст. н. е. поступово узаконюють в школах викладання латинською мовою.
Педагогічна риторика Квінтіліана
Марк Фабій Квінтіліан був прихильником педагогічної риторики. Він бачив зміни в риториці та занепад традиційного красномовства і причину цього явища вбачав у поганому навчанні та вихованні ораторів. На думку Квінтіліана, вирішальне значення для розквіту красномовства має особистість кожного оратора, його освіта і моральність, заняття філософією, вироблення смаку, достойність у поведінці й вишуканість у мовленні. Про це він написав у великій праці "Ораторська освіта" (100 р. н. е.).
Квінтіліан високо цінував красномовство Цицерона, вивчав його твори і використовував їх у своїй риторичній школі. Учням говорив: "Чим більше тобі подобається Цицерон, тим більше будь упевнений у своїх успіхах". Однак сам Квінтіліан Цицероном не став: інший час, інша ситуація, інша особистість. Проте Квінтіліан перевершив усіх у педагогічній риториці. Якщо Цицерон вважав основним ритором життя практичну освіту в сенаті і на форумі, досвід ораторів-сучасників і постійне вдосконалення до самої смерті, то Квінтіліан дотримувався тієї думки, що для оратора є обов'язковим навчання в риторичній школі, засвоєння всіх премудростей риторичної науки, практичної риторики — техне, використання зразків великих ораторів минулого. Цицерон бачив в образі оратора філософа, мислителя, добродія, благодійника. Квінтіліан намагався вивчити і виховати оратора як гарного, вишуканого стиліста. Квінтіліан вважав, що "Різноманітність засобів словесного виражання повинна мати свої межі, блиск — мужню стриманість, а винахідливість має бути поміркованою. Таким чином, промова стане тривалою, але не занадто; вишуканою, але не претензійною; сміливою, але не нахабною; серйозною, але не сумною; глибокою, але не важкою; веселою, радісною, але не легковажною; жартівливою, але не розбещеною; величною, але не багатослівною"1. Цицерон був у вічному пошуку натхненної риторики, а Квінтіліан сумлінно досліджував те в риториці, що вже зробили інші. І про це написав 12 риторичних книг під загальною назвою "Institutio oratoria".