28. Перебудова структури складу.

Занепад зредукованих йора і їра у слабкій позиції і вокалізація одне з найважливіших фонетичних явищ староукраїнської мови. Цей процес зумовив перебудову її фонетичної системи. Більшість фонетичних змін що йшов після закінчення зредуковані повязані з історією цих голосних у сароукраїнській мові. З найістотніших явищ зумовлених явищем зредукованих було принцип дії закону відкритого складу.(садҌ, правҌда). Йор і їр у слабкій позиції спричинив виявлення нових законів складоподілу тому що приголосний який стояв перед зредукованим і творив склад відійшов тепер до попереднього складу і закрив його. Отже утворилися нові закриті склади і кількість складів зменшилася.

29. Вторинні (секундарні) (о), (е).

У процесі занепаду слабких [ъ], [ь] у кінці слова після [л], [р], [м], [н] сонорні перебирали на себе компенсаційну (замінну) звучність. Якщо перед ними стояв ще один приголосний, то між цими двома звуками з'являвся новий [о] або [є]. їх називають вставними: огнь —» —» огн'—> огон', журавль—> журавл'—> журавель.Звук [о] розвивався після задньоязикових і зрідка після інших звуків {свекор, вихор, але йвузол); [є] — після губних та передньоязикових{вітер, земель, пісень). Вставні [о], [є] не виникали, коли після сонорних стояли голосні нормальної довготи (д.-укр.сосны, журавли); у книжних словах{мисль, поросль), а також у запозичених{театр, метр (розм.теате(и)р, мете(и)р)). Отже, наслідком занепаду слабких [ъ], [ь] після сонорних стало чергування [о], [є] з нулем звука, яке функціонує зі староукраїнського періоду: земли —земель (грамоти 1349) Зникнення слабких редукованих і вокалізація сильних ъ і ь викликали появу так званих випадних о, е тобто чергування о, е з нулем звукам, що зберігається в усіх сучасних східнослов’янських мовах: съ+нъ ® сон; съна ® сна; орь+лъ – орел, орьла – орла. Редуковані ъ, ь в сильній позиції переходили в о, е (так звані вторинні, секундарні), а в слабкій позиції вони зникали. Внаслідок цього і виникло чергування вторинних о, е з нулем звука, яке спостерігається і в сучасній українській мові: купець – купця, осел – осла, кусок – куска, день – дня. Але таке чергування часто порушується аналогії: мъ+хъ ® мох, але мъха ® моху. Із зникненням редукованих зв’язане подовження давніх о, е (етимологічних) у складах перед слабкими ъ, ь і перехід їх у звук і в новому закритому складі: возъ ® вōз ® вуоз ® вуез ® вуиз ® вуіз ® віз печь ® пēч ® піеч ® піч

30. Поява секундарних (о), (е) перед сонорними.

У про цесу занепаду зредукованих йора і їра на кінці слова після р л м н сонорні перебирають на себе компенсанційну звучність. І якщо перед ним стояв будь який приголосний то виділявся після таких приголосних новий голосний о, е які наз вставними: огнь – огонь вітрҌ – вітер. За таких умов звук о розвинувся після задньоязикового і зрідка після інших приголосних а звук е розвинувся після губних і передньоязикових. Такі голосні зберігають усі східнословянські мови . У таких формах у яких після сонорних стояли голосні нормальної довготи секундарні голосні не виникали.(сосны, сестры). У книжних словах за тих самих умов о і е між приголосними відсутні(поросль, мисль). Сучасна українська мова як і рос., білорус, не знає її також у запозиених словах(театр, метр, Олександр).