- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •8. Причини та наслідки занепаду Київської Русі.
- •9.Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •10. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •11. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •12. Українські землі під владою іноземних держав (хіv - XV ст.)
- •13. Політичний лад україни в литовсько-польській добі Еволюція українських земель в XV-XVI століттях
- •15. Кревська унія.
- •16. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •17. Соц.-економ. Розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч. 17 ст. Посилення феодальної експансії Польщі.
- •18. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •20-21. Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі
- •22. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі.
- •23. Укр. Козацтво в 2ій половині 16 ст. У першій половині 17.Ст.
- •24. Козацько-селянські рухи кінця хvі - першої половини хvіі ст.
- •25. Культура України хvі - першої половини хvіі ст.
- •27. Зборівський договір 1649
- •29. Переяславська Рада 8 січня 1654 року
- •31. Початок війни. Б.Хмельницький
- •32. Україна за часів руїни.
- •35. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •36. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман Іван Мазепа.
- •37. Наступ царизму на автономію України. Кінець гетьманщині та козацького устрою.
- •38. П.Орлик та його конституція 1710р.
- •України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •40. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
- •41. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •42. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •44. Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості т.Г.Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
- •45. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •46. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця ,,
- •47. Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.
- •48. Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •49. Українська культура другої половини хіх ст.
- •50. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •51. . Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку хх ст.
- •52. Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •53. Україна в роки і с.В.
- •54. . Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •55. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
- •56. Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність.
- •57. Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки.
- •58. Зх. Укр. Землі в 1918 р. Утворення зунр. Петрушевич.
- •59. Похід військ унр та зунр на Київ і війна з Денікіном
- •62. Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух.
- •63. Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні.
- •64. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
- •65. Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки.
- •67. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •68. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •71. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера.
- •72. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну.
- •74. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •75. Україна під час другої світової війни.
- •76. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •77. Україна після 2 с.В.. Перехід до мирного будівництва.
- •78. Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •81. Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
64. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Ще влітку 1919 р. під приводом «спільної небезпеки», «спільних інтересів» та «зміцнення військово-політичного союзу» Москва добилася злиття найголовніших наркоматів РОСІЇ та національних республік. Після закінчення війни Центр посилив намагання включити формально незалежні республіки до складу РСФРР. У червні 1920 р. 20 членів ВУЦВК були введені у ВЦВК. Шалений тиск справлявся навіть на ті сфери, компетенція яких належала республікам. Практично будь-який самостійний крок українського керівництва викликав звинувачення Москви, і чим далі, тим більше. В січні 1921 р. командувача Збройних Сил України було підпорядковано спеціальному уповноваженому Реввійськради РСФРР в Україні. На V Всеукраїнському з'їзді Рад (лютий-березень 1921 р.) проти договору про військовий та господарський союз із Росією виступили представники опозиційних партій - УКП та лівих есерів. Але переважна більшість делегатів-комуністів не підтримала їх і проголосувала за об'єднання семи наркоматів обох держав і входження їх до складу центральних наркоматів Російської Федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
10 грудня на VII Всеукраїнському з'їзді Рад було схвалено Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР. З'їзд звернувся до з'їздів Рад інших радянських республік з пропозицією невідкладно оформити створення СРСР. 30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Процес конституційного оформлення тривав і далі. В січні 1924 р. на II з'їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов'язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційними тлумаченнями, "добровільно" передавалися Союзу РСР. Це ярмо український народ вимушений був тягти протягом майже 70 років.