Розділ 6

Визнаючи правильність поширеної серед науковців думки про істотну різницю в характері політичних процесів розвитку Галичини і Волині, необхідно відзначити, що все це не дає, одночасно, підстав для різкого протиставлення цих реґіонів саме в контексті протистояння означених вище тенденцій¹⁰⁵. На Волині були досить впливові антикнязівські (по відношенню до головного волинського, «земельного» князя), сепаратистські сили, і, в той же час, в Галичині було чимало прихильників посилення князівської влади. Розглядаючи конкретні верстви населення, що підтримували чи не підтримували об’єднавчі процеси, дослідники досить часто характеризують їх за класовими або становими ознаками, хоча такий підхід не є у значній мірі вірним. Так, навіть досить бунтівне галицьке боярство було неоднорідним. Значна частина його допомагала Романові Мстиславичу в 1188-1189 рр. Навряд чи без підтримки представників боярства Галичини Романові вдалося зайняти Галич в 1199 р., активно використовувати галицькі полки у походах у Південну Русь, проти половців та поляків. М.І.Костомаров справедливо відзначав, що без сильної партії Роману навряд чи вдалося утвердитися в Галичі, наявність її сприяла боротьбі нащадків Мстиславича з суперниками¹⁰⁶. Формування нового державного організму, що започаткував князь Роман наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст., відкривало певні можливості для посилення галицького магнатства.

Ще Мацей Стрийковський, польський середньовічний хроніст XVI cт., писав, що Роман «до Галича переніс руську монаршу столицю з Києва, посадивши на київське князівство Ростислава Рюриковича»¹⁰⁷. І.Б.Греков справедливо пише, що «перенесення столиці великої феодальної держави в новий центр відкривало можливість феодальній верхівці цього центру для посилення їх економічних та політичних позицій»¹⁰⁸. С.Томашівський писав, що Роман «був творцем першої національної української держави, якої основу дала Галичина»¹⁰⁹. Автор цих рядків не може погодитися з таким категоричним твердженням, оскільки львівський вчений вважав, що означена держава прийшла на зміну Русі. І в часи існування державних утворень Романа Мстиславича і Данила Галицького Русь продовжувала існувати як конфедерація земель-князівств, в рамках якої стали появлятися нові за суттю державні організми, які при сприятливих обставин мали шанс стати осередками створення якісно нової централізованої держави або якісно нових централізованих держав. До таких державних організмів слід віднести Владимиро-Суздальську, Галицько-Волинську і, скоріш за все, Чернігіво-Сіверську держави ХІІІ ст.

На нашу думку, існуючі до Галицько-Волинської держави державні утворення на Волині, в Галичині та Середньому Придніпров’ї були українськими, оскільки етноси, що їх утворювали, були ланками в етнічному ланцюгу етнічного розвитку української нації. З величезної держави-імперії, якою була Русь, виділилися не тільки Волинь і Галичина, а інші землі-князівства Середнього Придніпров’я.

Поряд з цим необхідно підкреслити, що Роман, відчуваючи веління та подих часу, утворив в умовах поступового складання української середньовічної національності на базі волинських та галицьких етнічних формувань, коріння яких тягнуться в глибоку давнину (анти, хорвати, дуліби, а потім бужани, волиняни і, вірогідно, галичани), державнополітичне утворення, що в перспективі мало шанс перетворитися на феодальну централізовану монархію. Доказом останнього було відносно довге збереження суверенних державних інституцій на Волині та в Галичині (до середини XIV ст.) у вкрай складних умовах золотоординської навали, експансії угорських, польських та литовських володарів. Львівський дослідник Я.Д.Ісаєвич пише, що за всіма ознаками поняття «князівство» та «держава» є синонімами, а по відношенню до державно-територіального утворення, головними складовими якого наприкінці ХІІ – в першій половині ХIV ст. були Волинь та Галичина і де правили Роман та його нащадки, можна застосовувати поняття «Галицько-Волинська держава»¹¹⁰. Враховуючи загальноісторичні тенденції розвитку, на наш погляд, є всі підстави погодитися з такою думкою. Є всі підстави вважати, що істотні ознаки власної державності в Південно-Західній Русі продовжували існувати і після подій середини ХІV cт.¹¹¹. Проте ця тема потребує подальших спеціальних досліджень.

В науці широко використовується поняття «Київська держава» (ми вважаємо більш коректним використання поняття «держава Русь»), проте під владою її правителів, що сиділи в Києві, східнослов’янські землі перебували у повному складі лише тільки в правління князя Володимира І Святославича! Тому поняття «Київська держава» не поглинає поняття «Русь», під яким традиційно розуміється комплекс східноєвропейських земель, де мешкали східнослов’янські племена. До останнього ми запропонували застосовувати дефініцію «конфедерація східнослов’янських земель-князівств».

Протягом ста п’ятдесяти років свого існування держава синів та онуків Романа – Романовичів – теж не була постійно єдиним державнополітичним комплексом. В моменти соціальних колізій та катаклізмів часто формування Галичини і Волині не представляло собою єдину державу, а було теж чимось схожим на конфедерацію двох земель, до складу якої входило певна кількість державних організмів. Процес зміни однієї системи державного життя іншим здійснювався дуже повільно, часом його гальмували тривалі кризові ситуації, громадянські війни, які можна спостерігати при розгляді історії південно-західних земель Русі в ХІІІ – першій половині ХІV cт. Проте в цю ж епоху існувала стабільна тенденція до об’єднання та збереження єдності земель Південно-Західної Русі. Це є доказом істотних змін, що відбулися на території Волині і Галичини цього часу у порівнянні з періодом Х – ХІІ ст., вагомим аргументом щодо можливості науково коректного використовування поняття «Галицько-Волинська держава» як потенційного прообразу якісно нового за змістом державного організму в Східній Європі.

1 Про життя та діяльність князя Романа Мстиславича див.: Гуржій І. Об’єднувач галицько-волинських земель // Україна в Центрально-Східній Європи (з найдавніших часів до ХVІІІ ст.). – Вип. 2. – К., 2002. – С.392-416; Войтович Л. Зоря князя Романа // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1991. – №2. – С.32-35; Кралюк М.П. Роман Мстиславич, князь волинський та галицький. – Луцьк, 1999. Головко О.Б. Князь Роман Мстиславич і його доба. Нариси з історії політичного життя Південної Русі ХІІ – початку ХІІІ століття. – К.,2001; його ж. Князь Роман Мстиславич // Вопросы истории. – 2002. – №12. – С.52-70; та ін.

2 Васильевский В.Г. Древняя торговля Киева с Регенсбургом // ЖМНП. – 1888. – №7. – С.121-150.

3 Петегирич В.М. Из истории экономических и культурных связей Галицко-Волынской Руси в Х – ХІІІ вв. (По археологическим данным) // Славянские древности. Этногенез. Материальная культура Древней Руси. К.,1980. – С.157; Пришляк В. Середньовічні шляхи галицько-волинських земель в епоху Романовичів // Галичина та Волинь у добу середньовіччя. – Львів, 2001. – С.221-228.

4 Густинская летопись // ПСРЛ. – Т.2. – Санкт-Петербург,1843.– С. 327; Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т.2. – Львів, 1905. – С.454; Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przełomie XII – XIII w.// Atenium Wilenskie. – R.XII. – №3. – 1937. – S.3-20.

5 Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T.5-6. – Warszawa,1973.– S.213.

6 Фроянов И.Я., Дворниченко А.Ю. Города-государства Древней Руси. – Ленинград,1988. – С.147.

7 Волощук М. Роман Мстиславич – видатна постать української історії // Історичний журнал. – 2005. – №3. – С.79-80.

8 Vincentii Chronicon. – L.IV,24.

9 Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т.2. – С.454.

10 Vincentii Chronicon. – L.IV,24.

11 Kürbis B. Komentarz // Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa,1974. – S.224.

12 Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь. – М.,1989. – С.493.

13 Vincentii Chronicon. – L.IV,24.

14 История Венгрии. – Т.1. – М.,1970. – С.133,510 (автор – В.П.Шушарін).

15 Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С.88-89; Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – С.183.

16 Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego // KH. – 1969. – №1. – S.17; його ж. Polska i Ruś: 1194 – 1340. – Warszawa,1966. – S.20, та ін.

17 Historia dyplomacji polskiej. – T.1. – Warszawa,1982.– S.144-145 (автор – Г.Лябуда).

18 Смирнов М. Судьбы Червонной или Галицкой Руси до соединения ее с Польшей. – Санкт-Петербург,1860. – С.35-36; Włodarski B. Polska i Ruś: 1194 – 1340. – S.21.

19 Vincentii Chronicon. – L.IV,24.

20 Горский А.А. Русские земли в ХІІІ – ХІV веках. Пути политического развития. – М.,1996. – С.7.

21 Magocsi P. A history of Ukraine. – Toronto, 1996. – P. 114-124.

22 ПСРЛ. – Т.1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Л.,1926-1928. – Стб.417.

23 Хониат Никита. История. – Т.2 (1186-1206). – СПб.,1862. – С.245-246; Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – М.,1963. – С.86.

24 Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. – К.,1987. – С.154-155.

25 Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Тома 1-2 // С.М.Соловьев. Сочинения. – Кн.1. – М.,1988. – С.559.

26 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.417.

27 Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т.3. – У Львові,1905.– С.9; Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – М.,1950. – С.193; Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia orientalis. – 1982. – №3-4. – S.115-127.

28 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.417.

29 Там же. – Стб.418.

30 Грушевський М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. – К.,1892. – С. 263.

31 Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Romae,1927. – Tabl.XIV. – №1. – Р.60.

32 Толочко П.П. Київська Русь. – К.,1996. – С.133.

33 Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХII – ХIII вв. – М.,1982. – С.515.

34 Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – М.,2000. – С.162-174.

35 Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. – С.107.

36 Князький И.О. Византия и кочевники южнорусских степей. – Коломна, 2000. – С.91-103.

37 Котляр М.Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р.? // УІЖ. – 1965. – №1. – С.119-120.

38 Головко О.Б. Роман Мстиславич та його доба. – С.140.

39 Хониат Никита. История. – Т.2 (1186-1206). – С.245-246.

40 Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – М.,1963. – С.86.

41 Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza. – S.115-127.

42 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.418.

43 Новосельцев А.П. Термин «вежа» в древнерусских источниках // ДГ СССР. 1987 г. – 1989. – С.17-18.

44 Федоров-Давыдов А.Г. Общественный строй Золотой Орды. – М.,1973. – С.42; Смілянський Ю. Формування державності у половців південноруського степу до монгольського нашестя // Наукові записки Переяславського пед. університету. – Вип. 13. – Переяслав-Хмельницький, 2002. – С.139-146.

45 Про локалізацію половецьких стойбищ див.: Плетнева С.А. Донские половцы // «Слово о полку Игореве» и его время. – М.,1985. – С.278-279; її ж. Половцы. – М.,1990. – С.150.

46 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.418.

47 Феннел Д. Кризис средневековой Руси. 1200-1304. – М.,1989. – С.64.

48 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.419.

49 Феннел Д. Кризис средневековой Руси. 1200-1304. – С.64.

50 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.420.

51 Там же.

52 Там же.

53 Там же. – Стб.421.

54 Андрияшев А. Очерк истории Волынской земли до конца ХIV в. – К.,1887. – С.150; також: Зубрицкий Д. История древнего Галицко-Русского княжества. – Т.3. – Львов,1855.– С.25; Jablonowski A. Historja Rusi poludniowej do upadku Rzeczy Pospolitej Polskiej. – W Krakowie,1912. – S.49.

55 Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца ХIV столетия. – К.,1891. – С. 267-268; його ж. Історія України-Руси. – Т.2. – У Львові,1905.– С.8-9.

56 Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX-XIII вв. – К.,1985. - С.119.

57 Головко О.Б. Південна Русь і половецький степ у політичній діяльності галицько-волинського князя Романа Мстиславича // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (матеріали других всеукраїнських читань). – Черкаси,1992. – С.16, пор. Кучінко М.М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини ХIV ст.) – Луцьк, 1996. – С.173-174.

58 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.421.

59 Хониат Никита. История. – Т.2. – С.246; Бибиков М.Б. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа // ДГ СССР. 1980 г. – 1981. – С.71; його ж. Византийские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – М.,1999. – С.139.

60 Ключевский В.О. Курс русской истории // Собрание сочинений. – Т.1. – М., 1997.– С.531; Феннел Дж.Кризис средневековой Руси. – С.418-420.

61 Горский А.А. Русские земли в ХІІІ – ХІV веках. Пути политического развития. – М.,1996. – С.64-65.

62 Татищев В.Н. История российская. – Т.3. – М.,1963. – С. 169-170.

63 Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца ХIV столетия. – С. 267.

64 Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – Москва,1963. – С.163.

65 Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К.,1979. – С.21-22; його ж. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX-XIII вв. – С.120-121; Толочко П.П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности ХІІ – ХІІІ вв. – К.,1980. – С.182-183.

66 Войтович Л.В. Генеалогія династії Рюриковичів. – К.,1990. – С.114; його ж. Роман Мстиславич і утворення Галицько-Волинського князівства // Волинь і Галичина у добу середньовіччя. – Львів, 2001. – С.26-28.

67 Толочко О.П. Конституційний проект Романа Мстиславича 1203 р.: спроба джерелознавчого дослідження // УІЖ. – 1995. – №.6. – С. 22-36; його ж. «История Российская» Василия Татищева: источники и известия. – М.,2005.

68 Яценко Б.І. Розвиток державного усторю України-Русі наприкінці ХІІ ст. (Проект Романа Мстиславича і «Слово о полку Ігоревім») // УІЖ. – 1997. – №3. – С.113.

69 ПСРЛ. – Т.1. – Стб.420.

70 ПСРЛ. – Т.2. Ипатьевская летопись. – М.,1908. – Стб.741; пор.Завадская С.В. К вопросу о «старейшинах» в древнерусских источниках ХІ – ХІІІ вв. // ДГ СССР. 1987 г. – 1989. – С.36-42.

71 Grodecki R., Zachorowski S., Dąbrowski J. Dzieje Polski średniowiecznej. – T.1. – Kraków,1926.– S.213 (автор – С.Захоровський); Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – Lwów,1925. – S.19.

72 Головко О.Б. Балтійські племена в політичних взаємовідносинах Давньоруської і Польської держав (Х – перша третина ХІІІ ст.) // Україна і Польща в період феодалізму. – К.,1991. – С.23-34; його ж. Побужжя в контексті політичного розвитку Південно-Західної Русі (Х – перша половина ХІІІ ст.) // Україна в Центрально-Східній Європи (з найдавніших часів до ХVІІІ ст.). – Вип. 2. – К., 2002. – С.59-76.

73 Про безпосередні обставини загибелі князя Романа див.: Головко О.Б. Давньорусько-польські відносини на початку ХІІІ ст. (Про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича)// Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К.,1991. – Вип.1. – С.5-8; його ж. Роман Мстиславич та його доба. – С. 171-186.

74 ПСРЛ. – Т.2. – Стб.719.

75 Droba L. Stosunki Leszka Bialego z Rusią i Węgrami // Sprawozdania Akademii Umiejętnosci.. – W Krakowie,1881.– S.16; Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – S.27; та ін.

76 Historia dyplomacji polskiej. – T.1. – Warszawa,1982.– S.144-145 (автор – Г.Лябуда)

77 Ibid. – S.151.

78 ПСРЛ. – Т.2. – Стб.731.

79 Włodarski B. Polska i Ruś: 1194 – 1340. – S.25.

80 Котляр М.Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі. – К.,2002. – С.105.

81 Про це див.: Головко О.Б. Давньорусько-польські відносини на початку ХІІІ ст. (про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича). – С.7-10; його ж. Роман Мстиславич і його доба. – С.173-177; його ж. Останній похід Романа Мстиславича (у друцi).

82 Albrici monachi Trium fontium Chronicon, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. Ed. Paulus Scheffer-Boichorst // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. Ed.G.H.Pertz. – Т.23. – Hannoverae,1874. – P.685. Хроніка Альбріка була написана у 60-ті роки ХІІІ ст. у французькому абатстві Тріумфонтіум («Трьох джерел») у провінції Шалон на річці Марні. Інформацію про Східну Європу для своєї праці Альбрік одержав у значній мірі від папського легата Якова з Пренеста, який в 40-х роках ХІІІ ст. відвідував Угорщину (див. Лившиц Л.И., Плигузов А.И., А.Л.Хорошкевич. Приложения // Феннел Дж. Кризис средневековой Руси:1200-1304. М.,1989. – С.240-241).

83 Цит. за: Карамзин Н.М. История государства Российского. – Т.ІІ-ІІІ. – Москва,1991.– С.560; пор.Чубатий М. Західна Україна і Рим у ХІІІ віці у своїх змаганях до церковної унії . – С.9.

84 Див.: Rocznik Traski // MPH. – T.2. – 1872.– P.836; Kalendarz krakowski // MPH. – T.2. – P.923; Rocznik malopolski // MPH. – T.3. – 1878.– P.162; пор. Назаренко А.В. Западноевропейские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – М.,1999. – С.264.

85 Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. – М.,1939. – С.30.

86 Чубатий М. Західна Україна і Рим у ХШ віці у своїх змаганнях до церковної унії. – С.9.

87 Головко А.Б. Христианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века // ВИ. – 1988. – №9. – С.59-67; його ж. Релігійний фактор у розвитку взаємовідносин Київської Русі з країнами Центральної і Західної Європи // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки.– Вип.3. – К.,1993. – С.3-7; та ін.

88 Головко А.Б. Христианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века. – С.67-71.

89 Про Англію цього часу див.: Эпоха крестовых походов. Под редакцией Э.Лависса и А.Рамбо. – СПб., 1999. – С.691-713; Добиаш-Рождественская О.А. Крестом и мечом. Приключения Ричарда І Львиное Сердце. – М.,1991.

90 Гуревич А.Я. Примечания // Блок М. Апология истории или ремесло історика. – М.,1973. – С.221.

91 Manteuffel T. Historia powszechna: śsrednoiwicze. – Warszawa, 1974. – S.252.

92 Колесницкий Н.Ф. «Священная Римская империя»: притязания и действительность. – Москва,1977; Беркович М.Е. Из истории формулы средневековой Германии // Средние века. – Т.30. – М.,1967. – С.235.

93 Ostrogorsky G. The Byzantine Emperor and the Hierarchical World Order // The Slavonic and East European Review. – Vol.35. – N84. – 1956. – P.2-11.

94 Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків,1941. – С. 51; Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К.,1968. – С.191-192.

95 Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – С.192.

96 Albrici monachi Trium fontium Chronicon // MGH SS. – T.23. – 1874.– P.885.

97 Vincentii Chronicon. – L.IV,24.

98 Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К.,1990. – С.42-52.

99 Костомаров М.І. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования – Т.1. – СПб.,1903. – С.103; Толочко П.П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности ХІІ – ХІІІ веков. – К.,1970. – С.183; та ін.

100 Див.: Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. – М.,1939. – С.30-32.

101 Про формування державної території Південно-Західної Русі див.: Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX-XIII вв.

102 Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – М.,1975. – С.13-44; Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К.,1987. – С.5-73; Головко О.Б. Київська Русь і українська середньовічна державність // Українська козацька держава: витоки та шляхи розвитку (Матеріали республіканських історичних читань). – К.,1991. – С.17-23.

103 Котляр М.Ф. Данило Галицький. – С.27-28.

104 Див.: Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине ХІІІ в. (на примере Волыни и Галичины) // Вопросы истории СССР. – Вып.28. – Харьков,1983. – С.111-116.

105 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – М.,1950. С.142-143; Полонська-Василенко Н. Княгиня Романовая Анна // Визвольний шлях. – Кн.3. – 1954. – С.58-59.

106 Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – Т.1. – С.148-150.

107 Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T.1. – Warszawa, 1846.– S.202.

108 Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – М.,1975. – С.18-19.

109 Томашівський С. Українська історія. Старинні та середні віки. – Львів, 1919. – С.89.

110 Ісаєвич Я. Галицько-Волинська держава. – Львів,1999. – С.5.

111 Див.: Грицак П. Галицько-Волинська держава. – Нью-Йорк,1958. – С.154; Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок ХVІ ст.): cклад, суспільна і політична роль. – Львів,2000. – С. та ін.

27