Становлення волонтерського руху в україні

1. Український волонтерський рух – складова частина міжнародного волонтерського руху.

2. Нормативно-правові акти України про становлення, поширення та організаційне оформлення волонтерського руху.

3. Цілі, задачі, функції волонтерської діяльності в Україні. Перспективи розвитку українського волонтерського руху.

Волонтерський рух в Україні останнім часом поширюється. Чинниками, які обумовлюють активізацію добровільництва, є загострення соціальних проблем та брак досконалої системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Сьогодні в Україні діє понад 20 000 сучасних недержавних організацій, які працюють з волонтерами.

У травні 1998 року Україна серед інших країн Центральної та Східної Європи, а також кількох країн Азії, розпочала реалізацію регіональна програма „Ініціативи з роботи на добровільних засадах”. Ідея програми належить Нью-Йоркському Інституту Відкритого суспільства (більш відомого як Фонд Сороса),і впроваджується вона через мережу національних відділень. Головна мета програми – відновлення волонтерської роботи як запоруки громадянського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямованої на вирішення конкретних суспільних проблем. До своїх цілей і завдань програма включає: активізацію громадської діяльності в Україні шляхом розвитку волонтерської роботи, спрямованої на якнайширше залучення населення до суспільно корисної праці на добровільних засадах у громадських організаціях, службах соціального захисту та медичній сфері для допомоги у вирішенні проблем суспільства. У межах цієї програми створено Центр волонтеріату „Добра воля”, метою якого є залучення волонтерів до діяльності громадських організацій. Значну увагу приділено навчанню представників організацій управління діяльністю волонтерів (з 1998 р. тренінг з волонтерського менеджменту пройшли представники більш ніж 40 організацій). Для популяризації волонтерського руху в Україні було видано книжку «Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє» та підручник «Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства».

Слід зазначити, що не лише громадські організації, а й державні намагаються розвивати волонтерську роботу в Україні. Це засвідчує діяльність соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де поряд із професійними соціальними працівниками працюють волонтери. Сьогодні волонтерські служби при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді стали одним із напрямів державної молодіжної політики.

Істотну роль у зміцненні статусу добровольців при центрах соціальних служб для молоді та формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів (школи волонтерів; тематичні волонтерські курси; табір підготовки добровільних помічників; курси підвищення майстерності) за такими головними напрямами: соціалізація дітей та молоді з функціональними обмеженнями; соціально-рекламна та інформаційна робота з дітьми та молоддю; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; правова освіта молоді; підготовка до сімейного життя та усвідомлення батьківства.

За даними дослідження 1999 року, найбільш активно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонтери дитячих (19%), жіночих (12%), молодіжних (12%) організацій та організацій, що займаються соціальною роботою з інвалідами (18%).

З’явилося багато організацій, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, хто спеціалізується лише на розвитку волонтерства. Наприклад, Всеукраїнський громадський цент «Волонтер» (1998р.) веде активну роботу відразу в трьох напрямках: програми «Я і навколишнє середовище» (рішення екологічних проблем, охорона культурних та історичних пам’ятників), «Я і людина» (тренінг з виховання лідерських якостей, соціальна реабілітація інвалідів,сиріт, ВІЛ-інфікованих,жертв насильства), «Я і міжнародна спільнота» (допомога в інтеграції України у світову спільноту).       

Отже, волонтери в нашій державі можуть допомагати в різних соціальних інститутах, які мають свої особливості. Психологічні служби, як правило, - це "Телефони довіри", притулки або центри для тих, хто зазнав насильства.      Соціальні служби передбачають допомогу "дітям вулиці", у тому числі й роздачу їжі, одягу, ліків. Вони надають допомогу позбавленим волі, біженцям. Крім того, діють патронажні або соціальні служби для людей похилого віку та інвалідів.      Культура. Сфера культури потребує менеджерів якого-небудь проекту (музичного, театрального, музейного). Водночас волонтер може проявити свої таланти в одному із видів мистецтва. Екологічна сфера є сприятливою для прояву здібностей волонтерів. Походи, наукові експедиції, нові знання - широке поле діяльності. Від молоді потрібна лише готовність навчатися. А працювати вона зможе і в групах з охорони природи, і в центрах з вивчення радіоактивних чи інших забруднень, і в різноманітних екологічних програмах. Правозахисні програми організації охоплюють різноманітні напрями діяльності. Наприклад, асоціації із захисту прав споживачів, товариства із захисту прав ув'язнених, біженців. Якщо це серйозно хвилює людину, якщо вона зіткнулася з порушенням прав у житті або хоче вивчати юриспруденцію, така сфера буде для волонтера досить доброю практикою.

       Звичайно, наведений перелік соціальних інститутів, у яких можуть працювати волонтери, містить далеко не всі можливі варіанти. Є ще багато інших організацій: від різноманітних клубів за інтересами до притулків бездомних тварин, де робота волонтера може бути корисною. На відміну від ринку праці тут попит поки ще перевищує пропозицію.

Доречно зазначити, що на сьогодні існує принаймі 3 фактори, які уможливлюють запровадження волонтерства в життя українського суспільствпа: наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержавні громадські організації; наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати; існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора.

У 2001 році в Україні організовано проведення Міжнародного року волонтерів проголошеного Генеральною Асамблеєю ООН, у межах якого розроблено низьку заходів, щодо сприяння розвитку в Україні волонтерського руху (розпорядження Президента України від 22.03.2001 року № 67/2001 рп “Про організацію проведення в Україні в 2001 році Міжнародного року волонтерів”).

У цілому, становлення волонтерського руху в Україні відбувається сьогодні за кількома напрямами:

       1. Традиційний для багатьох країн західного світу обмін групами молодих добровольців, які мають на меті транслювання власної культури (історії, традицій, мови, досвіду з певних видів професійної та суспільної діяльності людини) та засвоєння аналогічно культури тієї країни, до якої за домовленістю виїжджає на певний час волонтер; надання молоді можливості навчатися і розвивати різні лінії взаємозв'язку, а також служити суспільству. Засади такої волонтерської діяльності розробляються Європейським комітетом міжурядового співробітництва в молодіжної галузі і активно застосовуються Корпусом Миру США в Україні.

2. Добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських та некомерцій-них організаціях, яка має на мсті допомогу будь-яким категоріям населення у будь-яких видах діяльності, навчанні, потенціальному розвитку. Такий вид діяльності сприяє тому, що добровільні помічники мають можливість для творчої та соціальної самореалізації, саморозвитку та самоствердження.

       3. Добровільна систематична або епізодична допомога державним установам у здійсненні соціальної політики: допомога освітянським (шкільним та позашкільним) закладам у навчально-виховній роботі, закладам соціального забезпечення в роботі з молоддю з особливими потребами та з людьми похилого віку.

       4. Волонтерська діяльність, як результат творчого саморозвитку, бажання навчати всіх, хто прагне, тому, що сам добре знаєш та вмієш, але що ііе завжди є власною професією добровільного помічника.

       5. Педагогічне спрямована волонтерська діяльність як засіб розвитку особистості, її соціалізації, духовного становлення. Цей напрям засвоюється в дитячих та молодіжних об'єднаннях, які передбачають суспільне корисну діяльність, в різних угрупованнях при центрах соціальних служб для молоді.

       Однією з особливих ознак, притаманних волонтерському рухові, що часто стихійно розвивається при різних установах, організаціях та об'єднаннях в Україні, є залучення до добровільної діяльності в основному молоді віком від 15 до 25 років. Залучення добровільних помічників до різних форм соціальної допомоги дітям, інвалідам, людям похилого віку, багатодітним сім'ям досить ефективний засіб вільного саморозвитку особистості в діяльності та у спілкуванні як соціо-культурному процесі. Якщо більш детально проаналізувати складові цього процесу, простежується певна закономірність: молоді волонтери завдяки власній соціальній діяльності набувають сенсожиттєвих орієнтирів, опановують мистецтвом життєтворчості особистості.

Визнання важливості та потреби у волонтерській праці в Україні підтвердилось у законодавчих документах: Закони України «Про волонтерський рух» (2006р), «Про соціальні послуги» (2003 р.), “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2001р.), “Про загальну державну програму підтримку молоді на 2004-2008 роки” (2003р.), Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг” (2003р.) та ін.

Так, на сьогодні законодавчо визначений термін “волонтерський рух”, задекларовано, що підтримка і сприяння його розвитку є одним із основних напрямів державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми і молоді. Закон України від 21.06.2001 року №2558 ІІІ “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. В 2003 році Кабінетом Міністрів Україні утворено Координаційну раду з питань розвитку та підтримки волонтерського руху (розпорядження Кабінету Міністру України від 23.04.2003 року №225-р. “Про утворення Координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху”). Визначеного термін “волонтер”, легітимізовано право волонтерів на їх залучення до надання соціальних послуг у відповідності з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, яке регулює цю діяльність передбачене право суб'єктів які надають соціальні послуги, залучати волонтерів на договірних засадах для виконання цієї роботи (Закон України від 19.06.2003 року №966 IV “Про соціальні послуги”). Основними напрямками виконання Загальної державної програми підтримки молоді 2004-2008 роки передбачено підтримку трудових та волонтерських загонів молодіжних громадських організацій, діяльність яких спрямовано на реставрацію та відновлення об'єктів культурної спадщини, меморіальних комплексів, пам'ятників бойової та трудової слави, допомогу соціально не захищеним верствам населенням. Намічено також сприяння розвитку волонтерського, молодіжного громадського руху (Закон України від 18.11.2003 року №1281 IV “Про загальну державну програму підтримку молоді на 2004-2008 роки”), визначено термін волонтерська діяльність у сфері надання волонтерських послуг, її основні засади, суб'єкти, які займаються цією діяльності, напрями і шляхи її проведення, соціальні послуги до надання яких соціальної служби можуть залучатися волонтери, порядок і механізми співпраці волонтерів соціальної служби координатори волонтерської діяльності, у сфері надання соціальних послуг - Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство у справах сім'ї, дітей та молоді (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1895 “Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”). У 2006 році втупив у дію Закон України «Про волонтерський Рух», який визначає організаційні та правові засади провадження волонтерської діяльності в Україні.

Зазначені нормативно-правові акти України забезпечили передумови для поширення волонтерського руху в Україні, його становлення та організаційного оформлення.

У 2001 році в м. Києві було розроблено положення про проведення конкурсу “Волонтер року”, який з ініціювали Ресурсний центр громадських організацій “Гурт”, та головне управління внутрішньої політики. Цей документ дає досить чітке уявлення про мотиви, учасників, сфери волонтерської діяльності, критерії її оцінювання.

Мета конкурсу - публічне визнання праці волонтерів, висловлення подяки людям, які віддають свій час, знання, силу, енергію, вміння, наснагу, працюючи на користь суспільству.

Вагомий вклад у здійснення волонтерської роботи зроблено Дніпропетровським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Серед програм доцільно вказати молодіжний проект „Запобігання поширення ВІЛ/СНІДу в Україні” (2002–2004 р.р.), метою якого стало зменшення темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу серед основних груп ризику в Україні шляхом проведення інформаційно-пропагандистських акцій і навчання молодіжних лідерів за принципом „рівний–рівному”. Основними формами роботи стали акції, прес-конференції, конкурси дитячих малюнків, віршів, навчальні семінари для волонтерів, котрі працюють із групами ризику, „круглі столи” разом з органами освіти, охорони здоров’я, обласним центром профілактики СНІДу й центрами соціальних служб (ЦСССДМ).

Ефективним виявився проект „Допоможи собі”, спрямований на профілактику ВІЛу серед молодих споживачів ін’єкційних наркотиків, який передбачав навчання фахівців і волонтерів, що працюють з наркозалежними людьми, нові форми роботи, які дають змогу збільшити кількість соціальних послуг і підвищити їхню якість; надання інформаційної, психологічної, медичної, юридичної допомоги ін’єкційним споживачам наркотиків – через групи взаємної підтримки та взаємодопомоги шляхом створення нових консультативних пунктів для наркозалежних. Учасникам тренінгів було надано допомогу в здійсненні психологічних кроків для подолання наркозалежності, усвідомлення своїх здібностей, використання власного потенціалу для творчої самореалізації. Під час проведення рольових, сюжетних ігор, психологічних тренінгів, арттерапевтичних вправ, диспутів, бесід, лекцій більшості учасникам вдалося розкрити власний потенціал, навчитися коригувати поведінку, оцінювати внутрішній стан, передбачати наслідки своїх дій, а головне – усвідомити, що для досягнення успіху слід робити зусилля над собою, працювати на повну силу, а не пояснювати власну безпорадність тим, що „мене цьому не навчили”.

У межах проектів „Скажи наркотикам: НІ!”, „Ні – СНІДу!” – це говоримо ми, Ваші діти!”, „Діти вулиці”, „Ми вибираємо здоров’я”, „Вибір за тобою, ровеснику!” адаптовано й розви­нуто технологію підготовки підлітків до роботи з ровесниками. За допо­могою тренерів із числа фахівців та волонтерів-студентів при Дніпропетровському відділенні Всеукраїнського комітету захисту дітей проведено навчання ровесників-інструкторів для подальшої просвітницької роботи .

Починаючи з 1993 року, в Дніпропетровській області накопичено значний досвід здійснення волонтерської роботи та підготовки молоді до неї. Створена Всеукраїнська школа волонтерів готує фахівців, для роботи з негативними явищами й вуличної соціальної діяльності (з адаптації безпритульних, організації вуличних ігротек для „дітей вулиці” та ін.).

Активно працює Дніпропетровська служба добровільної праці молоді, діяльність якої пов’язана переважно з організацією волонтерських таборів. У 1999 році ця служба реорганізована в громадську організацію „Дніпро-петровський центр молодіжного співробітництва” у зв’язку з розширенням сфери діяльності та збільшенням послуг, які надавалися молоді (з 1999 року по 2004 реалізовано близько десяти програм, зокрема „Школа молодого лідера”, „Інтерн – 2000”, „Упровадження гендерної культури в молодіжне середовище”, „Молодіжний парламент” тощо). Одним із напрямів діяльності організації стало створення й організація волонтерських таборів.

У 2002 році офіційно зареєстровано благодійну організацію „Дніпровська асоціація розвитку реґіонів”, яка, починаючи з 2003 року, організовувала діяльність волонтерських міжнародних таборів у Дніпропет-ровській області, спрямованих на реалізацію соціальних проектів (робота з дітьми або реконструкція, підготовка до фестивалю або реставрація тощо).

Ефективною була робота Міжнародного волонтерського табору (2003 р.), у якому брали участь представники п’яти країн: Словенії, Франції, Італії, Бельгії й України. Основним напрямком діяльності табору була робота із підростаючим поколінням. Волонтерами, проведено уроки англійської і французької мов, заняття в комп’ютерному класі, з плавання, матчі з міжнародного футболу, волейболу, розвивальні ігри, вечори-ознайомлення з національними особливостями, традиціями, танцями, піснями країн-учасниць, концерти та ін. Основними напрямами роботи волонтерського табору, (в якому перебували студенти-волонтери, учні-волонтери, педагоги), розташованого в Орловщинському лісі на Дніпропетровщині (2004 – 2005 р.р.) стали: соціально значима праця (робота групи екологічного спрямування в горах Криму, спрямована на очищення їх від сміття; відбудова дитсадка; археологічні розвідування; вирубування акацій, які заважали насадженням молодих дерев; організація та проведення експедицій на базі Присамарського біосферного стаціонару ДНУ: перша експедиція відбулася по малій річці Кільчень; друга – п’ята – „Присамар’я – перлина степового Придніпров’я”; шоста – „Стежинами Самарського бору”; сьома-восьма – „Ліси та переліски Присамар’я”; дев’ята-десята – „Екологічна оцінка стану пам’ятника природи Дніпропетровського регіону „Балка Військова” тощо).

Серед інших форм роботи волонтерів слід відзначити участь у реалізації багатьох міжнародних акцій. Серед них – акція екологічної спрямованості „Марш парків”, тема якої „Екологічні проблеми сучасного міста. Парк. Місто. Людина”. Проводиться значна робота з благоустрою міського парку імені Л. В. Писаржевського.

У межах міжнародної акції „Посади своє дерево”, яка проводиться щорічно в Україні під егідою Президента України, волонтери з числа студентів та учнів м. Дніпропетровська, посадили „Алею героїв” на березі Дніпра в честь героїв-десантників 120-го Гвардійського полку 39-ої Гвардійської дивізії, які загинули під час Другої світової війни.

Окрім міжнародних акцій, волонтери беруть участь і в локальних: щовесни студенти та старшокласники з педагогами факультету психології Дніпропетровського національного університету, з учителями школи № 67 м. Дніпропетровська на острові Слави (ж. м. Придніпровськ) проводять акцію з упорядкування території та висадження тюльпанів на честь загиблих воїнів-визволителів, котрі форсували Дніпро під час Другої світової війни. Еколого-патріотична акція завершується зустріччю з ветераном війни, бійцем 5-ї понтонно-мостової бригади, О. П. Ребровим. Цю акцію було перенесено випускником школи № 67 м. Дніпропетровська О. Протасенею, який у 2005 р. став студентом факультету психології Дніпропетровського національного університету, у зміст діяльності волонтерів університету. Волонтери з підшефними вихованцями дитячого будинку № 1 м. Дніпропетровська щороку висаджують на прилеглій території дитбудинку червоні тюльпани – „Алею героїв” – на честь тих, хто загинув під час форсування Дніпра.

ТЕМА ЛЕКЦІЇ 6: