Навчання волонтерів

1. Організація роботи «Школи волонтерів».

2. Форми та методи навчання волонтерів.

Істотну роль у посиленні статусу добровольців при центрах соціальних служб для молоді та у формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів. Виходячи із специфіки діяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються досить різноманітні форми навчання добровольців. Це зокрема:

• школа волонтерів (протягом року);

• тематичні волонтерські курси;

• табір підготовки добровольних помічників (протягом місяця);

• курси підвищення професійної майстерності (протягом 10 днів) тощо.

Характер роботи волонтерів та специфіка їх професійної діяльності дозволяють виокремити головні напрями, за якими здійснюється навчання волонтерів:

1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі.

2. Соціальна опіка і соціальний захист осіб (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні тощо).

3. Соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство.

Школа волонтерів – дає можливість підліткам та молоді вирішити цілий ряд проблем: тимчасової зайнятості, вільного часу, оздоровлення та особистісних проблем. Навчання в школі волонтерів дозволяє молоді розвинути особистісні, професійні й творчі здібності,більш обмірковано обрати професійну сферу, отримати консультації фахівців з профілактики негативних явищ, навчитися працювати з людьми з функціональними обмеженнями, вміння працювати та організовувати масові заходи.

У 2006 році був виданий наказ Міністерства України у справах сімї, молоді та спору «Про затвердження Типового положення про Школу волонтерів центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді». Згідно з цим положенням школа волонтерів центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді — це спеціалізоване формування, яке створюється центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Основним завданням Школи є забезпечення теоретичної та практичної підготовки волонтерів до реалізації соціальних програм. Відповідно до покладених на неї завдань Школа:

1) надає волонтерам знання з психолого-педагогічних, правових, соціально-медичних питань, необхідних для реалізації соціальних програм;

2) сприяє професійному зростанню та набуттю практичного досвіду волонтерів;

3) сприяє розвитку лідерських якостей, творчих здібностей, самовираженню та становленню волонтерів як активних членів суспільства;

4) розробляє та запроваджує навчально-тематичні плани та програми підготовки волонтерів за пріоритетними напрямками діяльності Центру.

Навчання в Школі здійснюється на безоплатній основі. Слухачами Школи можуть бути: учні старших класів загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів, безробітня молодь, клієнти Центру тощо. Заняття в проводяться у формі семінарів, тренінгів, а також різноманітних творчих вправ, рольових та тематичних ігор, підготовки інформаційних повідомлень, дискусій, обговорень тощо. До роботи в Школі залучаються: фахівці на договірних засадах (соціальні педагоги, лікарі, психологи, педагоги, юристи тощо), волонтери, які пройшли відповідну підготовку.

Цікавим є досвід роботи «Школи волонтерів» Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Навчання у цьому центрі проводиться за трьома модульними спецкурсами:

1. Тренінг-курси «Основи волонтерської діяльності».

2. Навчання за професійними спецкурсами:

• правова освіта молоді;

• профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі;

• соціально-рекламна робота з дітьми та молоддю;

• соціалізація дітей та молоді з функціональними обмеженнями;

• робота з дітьми, які живуть в сім’ях, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІД.

3. Набуття практичних навичок за обраним напрямком.

Заключним етапом навчання є виїздний семінар, на якому учні здають іспит з соціальної роботи у ігровій формі та мають змогу практично застосовувати набуті навички. Наприкінці семінару учасник отримує сертифікат, про те, що він пройшов навчання у «Школі волонтерів» і може використовувати отримані знання та вміння для проведення волонтерської діяльності за програмами соціальних служб.

Однією з основних складових роботи «Школи волонтерів» м. Переяслава-Хмельницького є щорічне проведення табірного збору-навчання «Діти та молодь за здоровий спосіб життя», який відбувається в різноманітних мальовничих куточках Переяславщини. Для учасників організовуються розвиваючі та комунікативні тренінги, різноманітні ділові та рольові ігри, цікаві конкурси та КВК. Досвід показує: наметові табори більш популярні, ніж інші форми роботи.

Реалізація вищезазначених напрямків соціально-педагогічної діяльності, спрямованих на соціальне навчання волонтерів, потребує системи взаємопов’язаних методів та форм роботи.

Впроваджуючи в дію соціальне навчання, слід використовувати наступні методи:

1. Психологічні:

• діагностика психологічного стану волонтера на різних етапах процесу соціального навчання, внутрішніх якостей;

• корекція порушень психологічних функцій волонтерів, особливо волонтерів-клієнтів та ін;

• психотерапевтичні тренінги (успішності, розвиваючі комунікативні, коригуючи, стимулюючі) з групою волонтерів на різних етапах соціального навчання з метою подолання у групі психічних стресів, кризових станів, міжособистісних конфліктів;

• психологічний відбір волонтерів до підготовки за тим чи іншим напрямком соціальної роботи;

• консультування волонтерів або групи волонтерів;

• спостереження як метод подальшого коригування та виявлення пріоритетних завдань для розвитку особистісних якостей і навичок та сприяння поліпшенню психологічного клімату у групі;

• тестування індивідуальне та групове з питань діагностики та розвитку можливостей волонтерів або групи волонтерів;

• анкетування волонтерів з метою вивчення рівня підготовки волонтера, особистісних якостей та ін.;

• опитування волонтера або групи волонтерів з питань обізнаності, рівня підготовки, ефективності навчання, коригування навчальних занять.

1. Педагогічні методи:

• методи формування свідомості;

• методи організації соціально-педагогічної діяльності;

• методи стимулювання доцільної активності волонтерів;

• методи заохочення та засудження діяльності;

• методи самовиховання та самокорекції.