- •Тема 1. Вступ у макроекономіку.................................................6
- •Тема 2. Макроекономічні показники і методи їх виміру.........................................................................................................12
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція...........................................................24
- •Тема 4. Механізм національного ринку: сукупний попит і сукупна пропозиція.........................................................37
- •Тема 5. Держава як суб'єкт макроекономічного регулювання..........................................................................................53
- •Тема 6. Бюджетно-податкова політика держави та її механізм...................................................................................................59
- •Тема 7. Кредитно-грошова політика та її механізм...................................................................................................71
- •Тема 8. Політика зайнятості і соціального захисту населення та її механізм...............................................................84
- •Тема 9. Національний ринок і його рівновага...................96
- •2. Методи макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі
- •3. Модель кругових потоків
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 макроекономічні показники і методи їх виміру
- •1. Система національних рахунків, принципи її побудови
- •2. Основні макроекономічні показники: внп і ввп, засоби їх виміру
- •3. Інші показники системи національних рахунків
- •4. Номінальні і реальні макропоказники
- •5. Проблеми оцінки добробуту нації
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3 макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція
- •1. Економічні цикли і їх структура. Індикатори циклічних коливань
- •2. Види криз і типи економічних циклів
- •3. Безробіття і його типи. Закон Оукена
- •4. Інфляція, її види і вимір
- •5. Взаємозв'язок інфляції і безробіття
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4 механізм національного ринку: сукупний попит і сукупна пропозиція
- •1. Сукупний попит: структура і чинники динаміки
- •2. Сукупна пропозиція і чинники її динаміки. Кейнсіанський і класичний підходи до аналізу сукупної пропозиції
- •3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Рівноважний рівень цін і рівноважний рівень обсягу національного виробництва
- •4. Споживання, заощадження, інвестування і чинники їх динаміки. Середня і гранична схильності до споживання, заощадження, інвестування. Функції споживання, заощадження, інвестування
- •5. Теорія мультиплікатора
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 держава як суб'єкт макроекономічного регулювання
- •1. Обмеженість ринкового механізму і необхідність державного втручання в економіку
- •2. Основні економічні функції держави
- •3. Макроекономічні теорії про роль держави в економіці: кейнсіанство, монетаризм, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6 бюджетно-податкова політика держави та її механізм
- •1. Фінансова система, її функції і складові
- •2. Види фіскальної політики: дискретна і недискретна, стимулююча і стримуюча
- •Е бюджетний надлишок
- •3. Державний бюджет як інструмент фіскальної політики. Мультиплікатор збалансованого бюджету
- •4. Державний борг і його наслідки. Регулювання державної заборгованості
- •5. Проблеми фіскальної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7 кредитно-грошова політика та її механізм
- •1. Грошова маса. Грошові агрегати
- •2. Ринок грошей: сукупний попит на гроші, грошова пропозиція. Рівновага грошового ринку
- •3. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори
- •4. Цілі й інструменти кредитно-грошової політики. Політика "дорогих" і "дешевих" грошей
- •5. Проблеми кредитно-грошового регулювання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8 політика зайнятості і соціального захисту населення та її механізм
- •1. Ринок праці: попит, пропозиція, рівноважна "ціна" праці
- •2. Механізм функціонування ринку праці: класична і кейнсіанська моделі
- •3. Поняття і макроекономічні індикатори рівня життя населення
- •4. Прибутки населення і їх диференціація
- •5. Соціальна політика держави
- •Тема 9 національний ринок та його рівновага
- •1. Макроекономічна рівновага товарного ринку
- •2. Макроекономічна рівновага ринку грошей
- •3. Використання моделі Хікса – Хансена для оцінки відносної ефективності бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики
- •4. Взаємозв'язок ринку праці і моделі is - lm
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10 макроекономічна політика у відкритій економіці
- •1. Модель малої відкритої економіки
- •2. Обмінний курс і обсяг виробництва
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11 економічне зростання
- •1. Сутність, типи і джерела економічного зростання
- •2. Моделі економічного зростання
- •Питання для самоконтролю
- •Головінов Олег Миколайович, канд. Екон. Наук, доц.
2. Основні макроекономічні показники: внп і ввп, засоби їх виміру
Основним показником СНР є валовий внутрішній продукт – це результат функціонування економіки за певний період розвитку і показує ринкову вартість вироблених кінцевих товарів та послуг у даній країні. Він враховує вартість продукції, виробленої усіма виробниками незалежно від того, в чиїй власності перебувають чинники виробництва – громадян даної країни чи іноземців.
Валовий національний продукт – це показник, що вимірює ринкову сукупну вартість кінцевої продукції, створеної за допомогою чинників виробництва громадянами даної країни як усередині країни, так і за кордоном.
Кінцеві товари і послуги не використовуються при проміжному споживанні з метою випуску інших товарів і послуг, а використовуються споживачами для кінцевого споживання.
Проміжні товари і послуги використовуються для подальшого опрацювання з метою створення інших товарів або перепродажу.
ВНП і ВВП можуть збігатися, якщо країна не вивозить свої чинники виробництва в інші країни, тобто в закритій економіці. У відкритій економіці різниця між ВВП і ВНП, як правило, невеличка і зазвичай становить не більше 2 %. Цей розмір називається – чисті факторні прибутки з-за кордону. Вони показують різницю між прибутками, отриманими громадянами країни за кордоном, і прибутками іноземних громадян, отриманими на території даної країни.
ВНП = ВВП + чисті факторні прибутки з-за кордону.
Для розрахунку ВВП і ВНП використовується три методи:
1. По доданій вартості – виробничий метод.
2. По витратах – метод кінцевого використання.
3. По прибутках – розподільний метод.
Виробничий метод підрахунку, або по доданій вартості – підсумовується додана вартість, створена в галузях, тобто валовий внутрішній продукт визначається як сума доданих вартостей усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.
Додана вартість показує різницю між прибутками підприємства, отриманими від реалізації виробленої продукції, і вартістю придбаної сировини, матеріалів, палива тощо.
Даний метод дозволяє визначити внесок різноманітних підприємств, галузей у створення ВВП (ВНП).
Метод кінцевого використання, або по витратах – при цьому методі підсумовуються витрати всіх економічних агентів, тобто домашніх господарств, на поточне споживання, заощадження населення, витрати підприємств на розширення виробництва, витрати держави на закупівлю продукції.
ВВП = С + І + G + Хn, де
С – витрати населення на особисте споживання. Є найбільшим компонентом ВВП. Являють собою витрати громадян на купівлю споживчих товарів і послуг: товарів короткочасного користування, товарів тривалого користування, споживчих послуг. Проте сюди не входять витрати на закупівлю державних товарів, щоб виключити повторний рахунок.
І – до них належать реальні валові приватні внутрішні капіталовкладення. Найбільше мінливий компонент ВВП. Вони складаються з придбання бізнесом машин, обладнання, витрати на будівельно-монтажні роботи, капітальний ремонт будівель, а також зміна запасів нереалізованої продукції виробничого і споживчого призначення. Валові інвестиції – це сума чистих інвестицій і амортизації. Чисті інвестиції збільшують запаси капіталу в народному господарстві. Не включають витрати на придбання цінних паперів, тому що вони є фіктивним капіталом.
G – державні витрати на купівлю продуктів і ресурсів. Вони включають витрати держави на утримання держустанов, купівлю ресурсів, утримання армії, будівництво шкіл тощо. Водночас дані витрати виключають державні трансферти у вигляді виплат пенсій, допомоги і т. ін. Це пов'язано з тим, що трансферти утворюються в результаті оподаткування і використовуються громадянами на споживчі витрати, тобто вони уже включені в раніше розглянуті складові ВВП.
Хn – чистий експорт – це різниця між експортом і імпортом або сальдо торгового балансу.
Розрахунок ВВП по прибутках, або розподільний метод – показує суму прибутків, що отримані від використання чинників виробництва, а саме: заробітна плата, прибуток, рентні платежі, відсотки на капітал.
ВНП = W + R + i + Р + А + Т, де
W – заробітна плата, включає номінальну заробітну плату працівникам державного і недержавного секторів економіки, платежі у фонди соціального страхування і забезпечення.
R – рентні платежі одержують власники природних ресурсів, нерухомості за надання їх економіці.
i – чистий відсоток показує процентний прибуток, який одержують кредитори від приватного бізнесу за надані кредити. При цьому не враховуються процентні платежі держави по державному боргу, тому що ці виплати йдуть насамперед із податків, а вони враховуються в інших складових ВНП.
Р – це прибуток, одержаний некорпоративним сектором, тобто одноосібними господарствами, а також корпораціями. Прибуток корпорацій включає податки з прибутку корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, дивіденди акціонерів.
А – амортизаційні відрахування від зносу основного капіталу. Ці відрахування показують щорічний обсяг капіталу, спожитого в ході виробництва. Амортизаційні відрахування направляються на заміну основного капіталу, модернізацію і його розширення.
Т – непрямі податки на бізнес. Проте фактично їх оплачують покупці. До них належать податок із доданої вартості, акцизний збір, мита, ліцензійні платежі.
Всі методи підрахунку ВВП дають однаковий результат, тому що те, що витрачено на купівлю продукту, тобто витрати, є прибутком для тих, хто вклав людські і матеріальні ресурси у виробництво цього продукту і його продаж на ринку.