5. Проблеми фіскальної політики

При здійсненні тієї або іншої фіскальної політики виникають певні трудності.

1. Часовий розрив. У ході проведення фіскальної політики існує проблема часу. По-перше, після початку спаду або інфляції неминучий певний проміжок часу, необхідний для усвідомлення самого факту вступу економіки у відповідну фазу циклу, він може бути більш-менш тривалим. По-друге, затримка пов'язана з процедурами прийняття рішень про проведення того або іншого курсу фіскальної політики відповідними органами. Особливо багато часу іде на обговорення і дебати в парламентах. Запропоновані заходи можуть стати зайвими і навіть шкідливими, поки приймаються рішення про їхнє прийняття, ситуація в економіці може змінитися. По-третє, ефект від реалізації вжитих заходів настає в економіці не відразу, можливо, навіть тоді, коли вони вже не потрібні.

2. Політичні обставини. Економічний курс формується на соціальній арені і тому пов'язаний із політичною боротьбою. Тому цілі стабілізації у фіскальній політиці виявляються деформованими різноманітними соціально-політичними впливами.

3. Внутрішній ефект витіснення. Певні заходи фіскальної політики ґрунтуються на такому механізмі, який обмежує їх же результативність.

4. Зовнішній ефект витіснення. Він може виникати у зв'язку із взаємозв'язком національної і світової економіки. Так, стимулююча фіскальна політика веде до зростання процентної ставки, одночасно може викликати приплив у країну іноземного капіталу, що призводить до падіння курсу іноземної валюти, і це стимулює імпорт і обмежує експорт. У результаті знижується сукупний попит. У випадку стримуючої фіскальної політики спостерігається протилежний результат.

Питання для самоконтролю

1. Що містить у собі фінансова система країни?

2. Назвіть і охарактеризуйте основні види фіскальної політики. У яких умовах застосовується той або інший вид фіскальної політики?

3. Які функції виконує державний бюджет?

4. Перерахуйте і дайте стислий огляд основних підходів до проблеми регулювання державного бюджету.

5. У чому ви бачите розбіжності між структурним і циклічним дефіцитом?

6. За допомогою яких методів держава може боротися з дефіцитом державного бюджету?

7. Перерахуйте показники, що використовуються для характеристики державного боргу.

8. Охарактеризуйте способи погашення державного боргу.

9. Які ви знаєте негативні наслідки існування державного боргу? До чого вони призводять?

10. Які труднощі можуть виникати при проведенні фіскальної політики?

Тема 7 кредитно-грошова політика та її механізм

1. Грошова маса. Грошові агрегати.

2. Ринок грошей: сукупний попит на гроші, грошова пропозиція. Рівновага грошового ринку.

3. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори.

4. Цілі й інструменти кредитно-грошової політики. Політика "дорогих" і "дешевих" грошей.

5. Проблеми кредитного-грошового регулювання.

1. Грошова маса. Грошові агрегати

Ринкова економіка для свого нормального розвитку формує специфічний грошовий ринок.

Грошовий ринок – це ринок, на якому в результаті взаємодії попиту на гроші і їх пропозиції встановлюється рівноважна ставка відсотка, що являє собою "ціну" грошей. Грошовий ринок містить у собі інститути, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей.

Для нормального функціонування ринкової економіки, підтримки стабільних темпів її росту, рівня і динаміки цін, зайнятості потрібна певна грошова маса. Вона являє собою сукупність платіжних коштів, що обертаються в країні на даний момент. Грошова маса в обігу являє собою пропозицію грошей.

Правом емісії готівки володіє тільки Центральний банк країни. Водночас система комерційних банків вносить значну частку у формування грошової маси, створюючи так звані кредитні гроші.

У залежності від ступеня ліквідності використовується набір показників, інакше кажучи агрегатів, для виміру грошової маси, що обертається в країні в даний момент. Принцип агрегування полягає в тому, що до існуючої грошової маси додаються наступні суми. Склад і кількість використаних грошових агрегатів розрізняються по країнах.

Для правильного виміру обсягу грошової маси потрібно визначити її структуру. Для цього необхідно розташувати грошові агрегати по мірі їх укрупнення й визначити їхній склад та особливості з погляду виконання грошима тих або інших функцій.

Грошовий агрегат М1 охоплює готівку і внески, кошти з яких можуть бути перераховані як платежі за чеками й електронними переказами. Це рахунки на вимогу, дорожні чеки й інші рахунки, з яких можна виписати чек. Гроші тут виступають як засіб обігу і засобу платежу. В умовах сучасної ринкової економіки більшість операцій обміну проводиться за допомогою М1, і даний агрегат є найбільш поширеним.

Грошовий агрегат М2 містить у собі агрегат М1, а також активи, що не можуть безпосередньо переводитися від однієї особи до іншої, але можуть перетворюватися в засоби платежу. До них належать депозитні рахунки, ощадні вклади на вимогу, термінові вклади і деякі інші активи. У даному випадку мова йде про виконання грошима функції засобу накопичення.

Агрегат М2 активно використовується і при аналізі впливу грошової маси на економіку. Він найбільш адекватно в порівнянні з агрегатом М1 відображає зв'язок грошової маси із швидкістю обігу грошей, реальним обсягом виробництва і зваженим рівнем цін.

Грошовий агрегат М3 включає, крім агрегату М2, значні термінові депозити, угоди про купівлю цінних паперів із подальшим викупом по обумовленій ціні.

Грошовий агрегат L є найбільш укрупненим грошовим агрегатом. До нього входять М3, а також ощадні облігації, казначейські векселі і ряд інших активів.

Дійсними грошима, або грошима у вузькому розумінні слова, у макроекономіці є агрегат М1. Інші агрегати характеризуються як "квазігроші", або "майже гроші".