- •Розділ 1 сутність, призначення і роль бюджету держави
- •1.1. Економічна сутність та функції бюджету
- •1.2. Роль бюджету в розвитку фінансової діяльності держави
- •Навчальний тренінг Тести
- •2. Який державний орган затверджує Державний бюджет:
- •2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави
- •2.2. Бюджетне планування і прогнозування
- •Навчальний тренінг Тести
- •1. Як економічна категорія державний бюджет – це:
- •2. До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, належать:
- •3. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється:
- •4. Що відображає структурний бюджет:
- •5. У чому полягає сутність циклічного бюджету:
2.2. Бюджетне планування і прогнозування
Бюджетне планування – це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою фінансового планування і ґрунтується на однакових із ним принципах.
Його організаційно-технічний аспект регламентується законодавчими актами, передусім Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом "Про систему оподаткування в Україні" і такими підзаконними актами, як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують місцеві Ради народних депутатів. Згідно з цими документами планування показників бюджетів мають здійснювати Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, які виконують заключні розрахунки та обґрунтовують їх.
Матеріали для складання бюджету подають до Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації всіх форм власності. На основі таких даних встановлюються взаємовідносини цих господарських структур із бюджетом – платежі до бюджету й асигнування з нього.
Для планування показників бюджету використовують низку таких загальноекономічних показників на плановий рік, як національний дохід, прибуток, фонд заробітної плати тощо. Крім того, застосовують сітьові показники – чисельність населення, учнів, студентів, пенсіонерів, кількість шкіл, лікарень, бібліотек тощо.
Використовуючи ці показники, а також відповідні бюджетні норми, фінансові органи розробляють проект бюджету і подають на розгляд вищим органам державної влади й управління. Згідно з чинним законодавством вони вносять поправки до показників бюджету, зміни, що випливають з положень фінансової політики держави, ставлять питання про уточнення окремих розрахунків. Після розгляду бюджет затверджує Верховна Рада України і він набирає силу закону. В процесі виконання бюджетів їх окремі показники можуть змінюватися або уточнюватися відповідно до вимог, що випливають із конкретної економічної ситуації в державі.
Методи планування показників бюджету – прямі фінансові розрахунки і балансовий, які доповнюють один одного. За кожним видом доходів або видатків визначають вихідну базову величину за період, що передує плановому, а потім, ураховуючи фактори, які вплинуть на показник у періоді, що планується, розраховують його рівень. За допомогою балансового методу досягається узгодження показників бюджету з показниками загальної величини фінансових ресурсів в економіці країни, доходів і видатків населення, з фінансовими планами міністерств, відомств і різних суб'єктів господарювання.
Бюджетне планування – досить складний і ще недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила значення система планування, що існувала раніше. Потреба удосконалити бюджетне планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається той механізм, який держава повністю може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у економіці.
Слід зазначити, що переважна більшість розвинених країн застосовує програмно-цільовий метод формування бюджету, впровадження якого в Україні відбувається відповідно до вимог Бюджетного кодексу, що передбачає класифікацію видатків бюджету за цільовими програмами.
Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових цілей держави, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінювання ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання завдань програми. Застосування такого методу потребує використання принципів середньо- та довгострокового бюджетного планування.
До основних етапів такого планування належить:
визначення пріоритетної мети органів державної влади та розроблення стратегії їх виконання. Такі завдання мають відображатися у програмних і прогнозних документах уряду;
складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей. Програми розробляють головні розпорядники бюджетних коштів (міністерства та відомства) згідно з прогнозними й програмними документами уряду. Особливість цього етапу планування полягає у визначенні конкретних завдань для виконання програми. Кожна програма може мати одне або кілька завдань, які є короткостроковою метою і розробляються у межах наявних ресурсів. Отже, головні розпорядники планують свою податкову діяльність на основі розроблених програм і визначених завдань. Варто зазначити, що програми складаються на довгостроковий період (3–5 років), завдання стосовно їх виконання - у межах одного або двох бюджетних періодів;
визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми. Головні розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий періоди розподіляють фінансові ресурси, потрібні для виконання відповідних завдань. На основі таких розрахунків розробляються бюджетні запити головних розпорядників, які подаються на розгляд до Міністерства фінансів;
прогнозування системи показників ефективності використання бюджетних коштів для виконання програм і завдань головного розпорядника коштів.
Особливістю програмно-цільового методу є те, що бюджетні програми, розроблені розпорядниками коштів, повинні відповідати стратегічним цілям держави і мати чітко визначену мету й завдання для кожного розпорядника, забезпечувати контроль за ефективним використанням бюджетних коштів. Слід зауважити, що виконання бюджетних програм має чітко відповідати функціям, що здійснюють розпорядники коштів відповідно до законодавства. Значна перевага бюджетних програм – можливість організації дієвого контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, визначення осіб, відповідальних за виконання основних завдань програми.
Не менш важливим аспектом є оцінка виконання програми, тобто інформація про результати виконання головних завдань із реалізації програми, яка завершує управлінський цикл "планування – виконання – оцінка", допомагає керівництву приймати рішення про подальші кроки реалізації програми і визначати пріоритети. На основі такої оцінки подається звітність про виконання програм та аналізуються результати діяльності розпорядника бюджетних коштів. Результати подаються не лише керівникам відповідних установ та програм, а й представникам громадськості.
Одним із найважливіших етапів програмно-цільового методу є визначення та оцінювання показників результативності програм. Реально розраховані показники виконання програм дають змогу оцінити віддачу від використання бюджетних коштів, економічність (співвідношення результатів і видатків), визначити, чи за призначенням були використані бюджетні кошти, чи досягають програми поставленої мети.
Система показників результатів виконання програм охоплює чотири показники: витрат, продукту, ефективності та результату.
Показники витрат мають відображати необхідний обсяг фінансових ресурсів для виконання програми. Показники продукту є основою для визначення потреби у фінансових ресурсах, вказують на обсяг виробленої у результаті виконання програми продукції чи наданих громадських послуг. Показники ефективності використовують для оцінювання ефективності виконання програм, зіставлення її результатів у динаміці, відображають вартість одиниці виробленої продукції або наданих послуг. Показники результату вказують на результативність програми щодо вирішення завдань. Їх застосовують для визначення результатів діяльності розпорядника бюджетних коштів стосовно виконання бюджетних програм, розрахунку обсягу додаткових ресурсів для подальшого виконання програм. Показники результату відображають специфіку виконання окремої програми і відрізняються залежно від її мети, сфери виконання тієї чи іншої програми.
Слід зауважити, що розроблення системи показників виконання програм залишається актуальною проблемою для виконавців таких програм. Потребує удосконалення і відповідна система показників для виконання кожного із завдань програми.
Окремі елементи програмно-цільового методу впроваджуються в Україні із прийняттям Бюджетного кодексу. Зокрема, розроблено і впроваджено форми бюджетних запитів, де передбачається обов'язкове визначення головними розпорядниками коштів основної мети діяльності, головних завдань на плановий рік, а також аналіз результатів, досягнутих у минулому році та очікуваних у поточному, обґрунтування розподілу граничного обсягу за функціями й напрямами діяльності. Починаючи із 2002 р. впроваджується програма класифікації видатків державного бюджету. Здійснюють розподіл бюджетних програм головні розпорядники за пріоритетами. Розробляється система результативних показників та показників звітності розпорядників бюджетних коштів.
Щоб успішно впровадити програмно-цільовий метод, потрібно мати чітко визначені стратегічні програми уряду, запроваджувати елементи стратегічного бюджетного планування, розробляти й удосконалювати програми розвитку регіонів в Україні, розвивати систему показників виконання бюджетних програм. Важливою передумовою застосування програмно-цільового методу формування бюджету в Україні є стабільний економічний стан держави, забезпечення основних макроекономічних показників у межах параметрів, визначених фінансовою стратегією держави.
Зауважимо, що бюджетне прогнозування – визначення ймовірних показників доходів і видатків бюджету на перспективу. По суті це науково-аналітична стадія розробки бюджету, в процесі якої формуються концепція, шляхи її вирішення і головна мета, якої потрібно досягти.
У бюджетній роботі прогнозуванняпочали застосовувати в останні роки, тому більша частина розрахункового апарату перебуває в неопрацьованому, тобто початковому стані. Проте прогнозування показників бюджету має велике майбутнє в Україні, тому заслуговує на серйозну увагу. В умовах ринкової економіки, коли суттєво змінюються інформаційні джерела для розробки бюджету, прогнозування може стати надійним інструментом фінансової політики держави.
Бюджетне прогнозування – один із видів економічного прогнозування, у часі воно може поділятися на коротко- (1–5 років) і довгострокове (5–10 років). Найприйнятнішими його методами є екстраполяція, моделювання, експертні оцінки. При прогнозуванні показників бюджету дотримуються такої послідовності дій: визначення завдань, мети; збирання й аналізування інформації; вибір моделі прогнозування; розробка рекомендацій для оптимізації рішень, що приймаються за даними прогнозних розрахунків.
Актуальною проблемою бюджетної практики, яку потрібно розв'язати, є також визначення чинників, що впливають на якість розробки бюджету. Важливим у розумінні впливу чинників (рис. 2.1.) є не кількісне вимірювання їх відносної значущості або частки, а те, які умови їх вияву призводять до позитивного чи негативного ефекту.
Рис.2.1.Сукупність чинників, що визначають якість розробки бюджету
Наприклад, якщо економіка перебуває у стабільному, врівноваженому стані, то об'єктивно можна передбачити економічні параметри на короткостроковий період, тобто на один рік, що є достатнім для планування чергового бюджету.
І навпаки, якщо економічна система не сформована, економічні процеси нестабільні, а економічна політика хаотична, то об'єктивно звужується зона передбачуваності змін економічних параметрів. Таку об'єктивну невизначеність неможливо компенсувати надійністю методик розрахунків і шляхом досягнення продуктивного компромісу між впливовими силами при розгляді проекту бюджету в парламенті.
До широкого кола чинників, що визначають планування державного бюджету, належить економічна політика і програма діяльності уряду. Положення відповідних документів ураховуються і вони є в Бюджетній резолюції, прогнозах соціального й економічного розвитку, в розрахунках і пропозиціях, які подають обласні держадміністрації і головні розпорядники коштів державного бюджету.
Отже, оскільки бюджет – система всеохоплювальних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання:
визначення реальних обсягів доходів;
оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб;
збалансування бюджету.
Бюджетний контроль є одним із видів фінансового контролю, що здійснюється в процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів. Він спрямований на встановлення фактів порушення чинного законодавства при визначенні доходів і видатків бюджету. Його здійснюють на державному рівні законодавчі та виконавчі органи влади, а на рівні місцевих органів самоврядування – представницькі та адміністративні структури.
Проте в умовах ринкової економіки напрями і форми бюджетного контролю змінюються, виникає потреба докорінно переглянути уявлення про його роль і методи впливу на економічні процеси в державі. На стадії складання бюджету, його розгляду і затвердження органи влади й управління мають справу з прогнозними розрахунками доходів і видатків бюджету, тому тут розглядається їх зв'язок із загальноекономічними показниками, насамперед із прогнозною величиною національного доходу, загальним обсягом фінансових ресурсів. На цьому етапі бюджетної роботи важливо досягти збалансованості між ними і доходами та видатками бюджету, не допустити його дефіциту.
Основна робота в сфері бюджетного контролю здійснюється на стадії виконання бюджету. При фінансуванні видатків, передбачених у бюджеті, виконавчі органи контролюють цільове і ефективне використання коштів, їх вплив на результати діяльності підприємств, організацій, установ, яким виділяються бюджетні асигнування. Одночасно при мобілізації доходів до бюджету органи податкової інспекції здійснюють контроль за господарською діяльністю платників, правильністю відображення в звітності результатів їхньої діяльності.
Результати бюджетного контролю дають широку інформацію для прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансової та бюджетної політики держави.
Отже, державний бюджет – це надзвичайно складне соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70 % усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює фінансову діяльність і перерозподіляє значну частину ВВП.
Безперечно, у бюджетній системі України є певні здобутки, що дають змогу її ланкам хоч і не синхронно, але більш-менш ефективно працювати за умов ринку. Проте є багато проблем, які слід розв'язувати і тим самим реорганізовувати державний бюджет.