2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлено тим, що бюд­жет, будучи центральною ланкою фінансової системи, має забезпечувати усі розподільні та перерозподільні процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план пови­нен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за головними напрямами на від­повідні цілі згідно з соціально-економічною політикою дер­жави.

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, належать такі:

• у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

• за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні видатки;

• упорядкування і виконання державного бюджету пов’язано з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;

• державний бюджет є головним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

• державний бюджет – інструмент фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

• державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.

Бюджет в основному відображає вторинний перерозпо­діл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторин­ний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис (розпис) доходів та видатків держави, затверджений органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.

Фактичний бюджет висвітлює реальні видатки, доходи і дефіцит за певний період. Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

Структура бюджету як фінансового плану відображає склад і частку доходів та видатків. Загалом вона досить стабільна, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни.

Отже, державні доходи – це грошові відносини, що формуються між державою, фізичними і юридичними особами в процесі вилучення та акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет на відповідний рік. З 2000 р. державний бюджет України поділено на дві складові: загальний фонд і спеціальний фонд. До доходів загального фонду державного бюджету належать ті, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спеціального фонду використовують лише для фінансування конкретних заходів (цілей).

Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

У Бюджетному кодексі України від 21 липня 2001 р. №2542-ІІІ у ст. 2 “Визначення основних термінів” розмежовано поняття “видатки бюджету” і “витрати бюджету”. Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Зауважимо, що склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером її фінансової діяльності. Видаткову частину державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених для конкретної мети (наприклад, цільові фонди включені в бюджет на відповідний рік); видатки загального фонду –за рахунок доходів загального фонду бюджету, і вони не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Бюджетна класифікація – це групування доходів і видат­ків бюджету за відповідними ознаками, що забезпечує за­гальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних да­них. Структуру бюджетної класифікації розробляє Ка­бінет Міністрів України і затверджує Верховна Ра­да України.

Видатки згруповані із застосуванням відомчо-галу­зевих ознак. Це розділи: економіка, соціально-культурні заходи, управління, оборона та ін. Потім йдуть глави: міністерства, відомства. Після них – параграфи: га­лузі, заходи, а потім статті – заробітна плата, стипендії, канцелярські витрати. Доходи згруповані за принципом предметної класифікації. За основу взято вид платежу. Платіж – це розділ (податок на додану вартість, пла­тежі з прибутку; платежі населення). Потім йдуть глави: міністерства, відомства; параграфи –галузі економіки. Статті в доходах майже не використову­ються.

Можна зробити висновок, що бюджетну класифікацію, яка б відповідала вимогам бюджетної політики України, потрібно ще створити. Бюджетна класифікація має бути цільовою, ґрунтуватися на галузях господарства, територіях, де здій­снюються витрати, або з яких надходять доходи, а також конкретний вид видатків або доходів. Слід зауважити, що за кордоном застосовують най­різноманітніші види бюджетної класифікації, часто вони виникають на основі певних традицій або структури господар­ства.