Дози і рівні опромінення

Мірою вражаючої дії радіації є доза опромінення. Для обліку особливостей джерел радіації і їхніх впливів на різні об'єкти використають деякі різновиди дози опромінення.

Експозиційна доза характеризує здатність гама- і рентгенівського випромінювання іонізувати навколишнє середовище. Експозиційна доза визначається тільки для повітря. У практичному застосуванні використаються позасистемні одиниці виміру експозиційної дози: Р (рентген), мР (мілірентген), мкР (мікрорентген).

Еквівалентна доза – поглинена доза в органі або тканині D, помножена на відповідний коефіцієнт якості для даного випромінювання Q.

,

Одиницею виміру еквівалентної дози є Дж/кг, що має спеціальне найменування зіверт (Зв).

Коефіцієнт якості Q – безрозмірний коефіцієнт, що визначає залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини.

Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, що при рівномірному впливі в плині 50 років не викличе в стані здоров'я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляють сучасними методами; ГДД є основною дозовою межею для осіб категорії А

Границя дози (ГД) - гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення (категорії Б); межа дози встановлюється менше ГДД для запобігання необґрунтованого опромінення цього контингенту людей; межа дози контролюється по усередненій для критичної групи дозі зовнішнього випромінювання і рівню радіоактивних викидів і радіоактивного забруднення об'єктів зовнішнього середовища; є основною дозовою межею для осіб категорії В

Допустимі рівні - нормативні значення надходження радіоактивних речовин в організм, зміст радіоактивних речовин в організмі, їхня концентрація у воді і повітрі, потужності дози, щільності потоку і т.п., розраховані зі значень основних дозових меж ГДД і ГД

Допустима концентрація (ДК) - відношення ГДД радіоактивної речовини до обсягу V або повітря, з якими воно надходить в організм людини протягом року.

Доконтрольні рівні - річне надходження радіонукліда в організм, зміст радіонукліда в організмі, потужність дози, щільність потоку, концентрація радіонукліда в повітрі (а для категорії Б і в воді), забруднення поверхні, установлювані з метою обмеження опромінення персоналу і населення. Контрольні рівні встановлюються окремо для категорій А и Б

Радіаційно-небезпечні об'єкти

Серед потенційно небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). Вони, як відомо, становлять особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища і вимагають притримування специфічних заходів попередження і захисту. У зв'язку з тим, що небезпека схована від органів почуттів людини, необхідно при всіх видах робіт на РНО обертати на це особливу увагу, щоб не допустити поразки (зараження) людей через їхню непоінформованість і недостатню захищеність. До типових РНО ставляться: атомні електростанції (АЕС), підприємства по виготовленню і переробці ядерного палива і похованню радіоактивних відходів, науково-дослідні і проектні організації, що працюють із ядерними реакторами, ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту і ін.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачувані проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, у кількостях більше встановленої границі їхньої безпечної експлуатації. Виробництво, транспортування, зберігання і використання радіоактивних матеріалів строго регламентуються спеціальними правилами.

Наслідки аварій і руйнування об'єктів з ядерними компонентами характеризуються, насамперед, масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення. Вони залежать від: геофізичних параметрів атмосфери, що визначають швидкість поширення викиду; розміщення людей, тварин, сільськогосподарських угідь, житлових і виробничих будівель у зоні аварії; здійснення захисних заходів і ряду інших факторів.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів:

- викид радіонуклідів у навколишнє середовище здійснюється внаслідок аварії або теплового вибуху і руйнування РНО;

- аварія відбувається внаслідок ланцюгової ядерної реакції. У цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким же, як і при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими із всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості залежать від характеру вибуху (теплового або ядерний), типу реактора, ступеня його руйнування, метеорологічних умов і рельєфу місцевості. У ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використається слабко збагачений природний уран-235.

Такі реактори розділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЭР-1000), у яких вода є одночасно і теплоносієм і сповільнювачем і реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), у яких графіт застосовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює через активну зону.