1.4. Розвинені країни сл.21

Країнами з розвиненою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і громадських свобод у суспільному і політичному житті.

Загальні риси розвинених країн:

-Розвиток базується на капіталістичному способі виробництва і провідної ролі приватної власності,

- Сформувалася змішана економіка, яка поєднує ринкове саморегулювання з державним регулюванням,

- Соціальна структура суспільства характеризується збільшенням чисельності і ролі середнього класу, підвищенням якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею.

Всі країни з розвиненою економікою відносяться до капіталістичної моделі розвитку, щоправда характер розвитку капіталістичних відносин має тут серйозні відмінності. Рівень ВВП на душу населення практично в усіх розвинутих країнах не нижче 15 тис. доларів на рік (не менше 12 тис дол за паритетом купівельної спроможності), на досить високому рівні гарантований державою рівень соціального захисту (пенсії, допомоги по безробіттю, обов'язкове медичне страхування), тривалість життя, якість освіти і медичного обслуговування, рівень розвитку культури. Розвинені країни пройшли аграрну й індустріальну стадії розвитку з переважаючим значенням і внеском у створення ВВП сільського господарства і промисловості. Зараз ці країни перебувають на стадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національному господарстві сфери нематеріального виробництва, що створює від 70% до 90% ВВП, ефективне виробництво товарів і послуг, високий споживчий попит, постійним прогресом в науці і техніці, посилення соціальної політики держави.

До групи країн з розвиненою економікою МВФ відносить насамперед провідні капіталістичні країни, звані Великою сімкою (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Дані держави займають домінуюче положення в світовому господарстві, насамперед з причини свого потужного економічного, науково-технічного та військового потенціалу, великої чисельності населення, високого рівня сукупного і питомого ВВП.

До групи розвинутих країн відносяться відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному і науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія і Нова Зеландія.

У 1997 р. економічно розвиненими стали вважатися такі держави як Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань (так звані країни-«дракони» Південно-Східної Азії) і Ізраїль. Їх включення в групу розвинених країн стало винагородою за бурхливий прогрес в економічному розвитку в післявоєнний період.

ООН включає до числа розвинених країн ПАР.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) відносить до їх числа також Туреччину і Мексику, які є членами цієї організації, хоча скоріше це країни, що розвиваються, але вони ввійшли в неї за територіальною ознакою (Туреччині частково знаходиться в Європі, а Мексика входить у Північноамериканську угоду про вільну торгівлю - НАФТА).

ОЕСР- САМОСТІЙНО

ОЕСР об'єднує 34 найбільш економічно розвинених країн світу. У них проживає близько 18% населення планети, припадає близько 60% світового ВВП.

Таблиця - Країни-члени ОЕСР

1961 р. (19 країн)	Австрія; Бельгія; Канада; Данія; Франція; Німеччина; Греція; Ісландія; Ірландія; Люксембург; Нідерланди; Норвегія; Португалія; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Туреччина; Великобританія; Сполучені Штати Америки
1962 р.	Італія
1964 р.	Японія
1969 р.	Фінляндія
1971 р.	Австралія
1973 р.	Нова Зеландія
1994 р.	Мексика
1995 р.	Чехія
1996 р.	Угорщина; Південна Корея; Польща
2000 р.	Словаччина
2010 р.	Чилі; Естонія; Ізраїль; Словенія

Створена в 1960 році, ця організація по праву вважається найбільшим інтелектуальним центром світової економіки, який визначає правила гри в міжнародних економічних відносинах. Саме в рамках ОЕСР здійснюється регулювання найважливіших практичних питань економічних обмінів, визначаються перспективи економічного розвитку найбільших країн світу, а також розробляються теоретичні підходи до вирішення нових світових економічних проблем, які згодом кодифікуються в міжнародних угодах і договорах .

При розгляді кандидату до вступу перш за все перевіряється його відповідність двом критеріям: «однодумність» та «важливість гравця» (виділена так звана «Велика шістка» країн: Росія, Бразилія, Індія, Індонезія, Китай, ПАР). Окрім цього важливе значення має відповідність країни-кандидату критерію «взаємно вигода» та «глобальні міркування» (географічне різноманіття).

Основні критерії:

наявність ринкової економіки

додержання демократичних принципів

Інші критерії:

основні економічні показники (рівень доходів на душу населення як показник здатності сприяти взаємному навчанню);

належне державне управління та верховенство права;

додержання прав людини;

активне членство у інших міжнародних та регіональних організаціях;

участь у ініціативах допомоги розвитку;

OECD acquis (зближення або приведення національного законодавства до вимог та стандартів ОЕСР).

1.5. Країни з перехідною економікою СЛ.22

Країни з перехідною економікою - це держави, в яких здійснюється процес трансформації економіки з адміністративної в ринкову. Цей термін в міжнародніх зіставленнях став використовуватися в 90-ті роки.

Протягом останніх двадцяти років ЄБРР відстежує особливості перехідного періоду.

У даний час до перехідних економік віднесені:

• • країни Центральної та Східної Європи: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Албанія;

• • країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія;

• • країни СНД: Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан;

• • Грузія;

• • Монголія, ТуреччинаСЛ.22, 23

ЄБРР відстежує процеси, що відбуваються в 29 країнах з перехідною економікою, за допомогою комплексу показників, що реєструють хід структурних та інституційних реформ.

ЄБРР виділяє три стадії перехідного періоду:

1) початкова стадія, спрямована на створення умов для становлення ринкових відносин завдяки лібералізації ринків та приватизації малих підприємств. В основному вже завершена у всіх країнах регіону;

2) друга стадія реформ, націлена на поглиблення ринкових відносин, тобто приватизація великих підприємств і реформування фінансових систем, завершена і дала свої результати в країнах - нових членах ЄС, в інших країнах з перехідною економікою знаходиться в процесі реалізації;

3) третя стадія реформ, націлена на закріплення ринкових механізмів, у тому числі в областях корпоративного управління та структурної перебудови на підприємствах, антимонопольної політики та інфраструктури, реалізується в усіх країнах з перехідною економікою.

Підсумки 2007 року

Основні підсумки реформ в країнах з перехідною економікою були приведені в доповіді ЄБРР:

1) фактично завершена початкова стадія операцій ЄБРР в регіоні;

2) у цілому реформи тривають у всіх країнах з перехідною економікою;

3) найвищі темпи реформ зафіксовані в країнах Південно-Східної Європи;

4) на Західних Балканах темпи процесу переходу відстають від показників інших країн ПСЄ, основним чинником, що стимулює трансформації, є їх близькість до європейських ринків. Подальша лібералізація зовнішньоторговельного режиму відбувається в Чорногорії, яка підписала з ЄС Угоду про стабілізацію та асоціацію. У Боснії і Герцеговині завершена приватизація низки великих підприємств Сербської Республіки, продовжує формуватися законодавча база антимонопольної політики в Македонії, активізувалася діяльність антимонопольного відомства Сербії, вдосконалений режим регулювання телекомунікаційної галузі Албанії, проведена приватизація телекомунікаційної компанії країни;

5) у регіоні країн СНД і Монголії найбільших результатів добилася Монголія, провівши приватизацію великих підприємств і реформи в осфері розвитку конкуренції та банківської системи.

2011

До літа 2011 року економічне зростання повернувся фактично в усі країни регіону операцій ЄБРР. Хоча його темпи продовжували відставати від темпів пожвавлення інших ринків, що розвиваються, до другого кварталу 2011 року темп зростання в середній країні з перехідною економікою практично не відрізнявся за темпом від зростання у Латинській Америці чи на ринках Азії. Після активного виходу ряду країн зі стану спаду до початку 2010 року, зокрема Грузії, Казахстану, Росії, Словаччини, Туреччини та України, економічне зростання почало набирати темпи в більшості країн з більш низькими початковими показниками відновлення економіки (особливо в країнах Балтії). Процеси відновлення економік спиралися на високі темпи зростання в основних країнах єврозони, які є їх основними торговими партнерами, і на стрімко зростаючі ціни на товари сировинної групи, в той же час такі притаманні конкретним регіонам фактори, як посилення бюджетно-податкової політики і відсутність розширення кредитування, стримували темпи зростання. На сьогоднішній день багато з країн з перехідною економікою вже вийшли на докризові обсяги виробництва або перевищили їх, хоча держави Балтії в середньому більш ніж на 10% відстають від докризового рівня. У середньому, ВВП в реальному вираженні в регіоні країн з перехідною економікою лише трохи вище цього показника на початок 2008 р.

1.6. Країни, що розвиваються СЛ.24

Загальні риси країн, що розвиваються:

- Багатоукладність економік;

- Якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства;

- Низький рівень розвитку продуктивних сил і ринкових відносин;

- Залежність країн, що розвиваються від країн-лідерів;

- Не сформувалося розгалужене і стійке громадянське суспільство як соціально організована структура.

У групу країн, що розвиваються входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Із 188 країн - членів Міжнародного валютного фонду до розвиваються відносять 150. Незважаючи на значне число цих країн, а також на те, що для багатьох з них характерні велика чисельність населення і величезна територія, на них припадає близько 40% світового ВВП, частка у світовому експорті 26%.

Все угруповання країн, що розвиваються, досить неоднорідна.

До країн, що розвиваються, відносяться, зокрема, такі держави, які за багатьма показниками рівня і якості життя вище кожної розвинутої країни (Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт, Багамські о-ви). ВВП на душу населення, обсяг соціальних витрат уряду тут відповідають або навіть перевищують аналогічні показники країн Великої сімки.

Назва групи - країни, що розвиваються - пов'язано з тим, що модель їхнього національного господарства припускає незначну роль ринкових механізмів і приватного підприємництва, переважне значення для розвитку мають натуральне або напівнатуральне господарство, перевага аграрного й індустріального секторів у галузевій структурі економіки, високий ступінь державного втручання в економіку і низький рівень соціального захисту.

Для цілей конкретного економічного аналізу розвиваються, поділяються на:

• країни - чисті кредитори;

• країни - чисті боржники;

• країни-експортери енергоресурсів;

• країни-імпортери енергоресурсів;

• найменш розвинуті країни.