Конспект лекций по ТМРГ / Конспект лекций по ТМРГ
.pdf51
dQ – елементарна витрата крізь смужку.
dQ = μω 2gz
Інтеграл з елементарної витрати – це витрата крізь весь переріз:
Q = ∫HH2 dQ = μω |
2g ∫HH2 |
zdz = |
2 |
μb 2g (H32 |
2 |
− H13 2 ) |
1 |
1 |
|
3 |
|
|
|
Формула (3) використовується для виведення розрахункової формули витрати водозливу.
4. Витікання рідини з насадків.
Насадки – це спеціальні гтдравлічні пристрої для формування струмини, яка витікає з будь-якого резервуару чи трубопроводу.
Рис. 42. Основні гідравічні типи насадків.
Процес витікання рідини з насадку.
Рис. 43. Принцип роботи насадка.
52
Розглядається витікання з насадку при сталому напорі Н. В процесі витікання в насадці достатньої довжини утворюється стислий переріз, який всягає відновитися до виходу рідини назовні. В області стиснутого перерізу в насадці утворюється вакуум, оскільки тиск в ньому меньше атмосферного:
hвак=0.75Н
Ця залежність справедлива при Н≤7м, інакше виникає зрив вакууму і насадок починає діяти як отвір в тонкій стінці. Стислий переріз, як би виштовхується з насадка назовні великим напором Н.
Для номальної роботи насадку (з відновленням стисненого перерізу) довжина його повинна бути не меньш, ніж 3÷4 діаметрів.
Оскільки стислий переріз відновляється в насадці, то значення коефіціентів швидкості і витрати дорівнюються тобто μ=φ
Тому витрата крізь насадок більш, ніж крізь отвір того ж діаметру. Втрати напору в насадці теж ураховуються тільки місцеві, а значення коефіціентів μ наведені в довіднику Кисильова для різноманітних насадків.
Області застосування насадків, наведених вище, на початку теми:
1 – використовується для формування струмини. Коефіціент витрати μн більш, ніж у отворів:
μн=0.82>μ0=0.62, а витрата більше в 1.32 разів.
2 – використовується в особливих конструкціях. Володіє великим опором на вході
μ=0.77.
3 - формує струмину з високою вхідною швидкістю (коливальний або пожежний шланг) μ=f(θ), де θ - кут конусності. μмах=0.94 при θ=13°.
4 – дає низьки вихідні швидкості. Використовуються для випусків з малими швидкостями, що не розмивають грунт, всмоктуючих труб насосів. Максимальне значення
μ=0.5 при куті конусності θ=5-7°.
5 – володіє малим гідравлічним опором та високою вихідною швидкістю μ=0.97.
Коефіціенти ξ, μ, ϕ залежать від числа Рейнольдса.
53
Рис. 44. Коливання значень коефіциентів витікання рудини з отворів та насадків,
взалежності від числа Рейнольдса.
Вдовідниках подані значення ξ, μ, ϕ для квадратичної області гідравлічного опору. Для малих значень Re там подані формули перерахунку [4].
ЛЕКЦІЯ 9.
Розрахунок трубопроводів. Рівномірний рух і розрахунок каналів. Нерівномірний рух і розрахунок водозливів. Гідравлічний удар в трубах. Фільтрація грунтових вод.
Розрахунок трубопроводів.
Трубопроводи являють собою в гідравлічному відношенні, ділянки напірних труб, в котрих рідина (або газ) рухається зі сталою витратою. Відбуваються втрати напору по довжині та на місцеві опори, тому основні параметри для розрахунку трубопроводів:
|
|
|
l |
|
V |
2 |
|
||
hтр = |
λ |
|
|
|
|||||
d 2g |
|||||||||
|
|
|
|||||||
|
|
πd |
2 |
|
|
|
|||
|
V = |
V = const |
|||||||
|
4 |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
В інженерних розрахунках вводять поняття питомого опору трубопроводу Ао:
h |
тр |
= λ |
l |
|
V 2 |
= λ |
l |
|
Q2 |
= λ |
l |
|
16Q2 |
= A Q2l, м (1) |
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
d 2g |
|
d ω2 2g |
|
d 2gπ 2 d 4 |
0 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
Цей опір на один метр трубопроводу при пропущенні витрати води 1м3/с через нього, або будь-якої рідини. Питомий опір буде залежати від матеріалу труби (коефіціент Дарсі) і діаметра. Для промислових видів труб існують таблиці Ф.А. Шевелева “ Для гидравлического расчета стальных и других труб”. Цей розрахунок ведеться по питомому опору Ао або по гідравлічному ухилу по формулі:
hтр |
= |
1000il |
(2) |
||
|
1000 |
||||
|
|
|
В означених таблицях подані значення ухилів, збільшених в 1000 разів – 1000i.
54
Трубопроводи бувають “короткі” – коли значення місцевих опорів складають значну частину загальних втрат напору (> 5 ÷10%) та “довгі” - в протилежному випадку, тобто коли головні втрати відбуваються по довжині на тертя. Формули (1) і (2) розраховані на “довгі” трубопроводи – приблизно від десятків до сотен метрів і вище. Місцеві опори на них враховуються від 10 до 30 – відсотковою добавкою.Для “коротких” трубопроводів витрати
m
напору на місцевих опорах ураховуються індивідуальними значеннями ∑hm .
i
Трубопроводи бувають “прості” – зі сталою витратою по перерізу, та складні, або мережі. В останніх відбувається розгалуження подібно до гілля від ствола. Особистий вид мереж – кільцеві, коли частина витрати циркулює без відбирання проб споживачем.
Поєднання трубопроводів бувають паралельні та послідовні, як поєднання провідників у електричних мережах.
Розрахунок “простого” трубопроводу.
Рис. 45. Розрахунок «простого» трубопроводу.
Постає задача знайти залежність між напором Н і витратою Q трубопроводу сталого діаметра, що має шорсткість, яка дає втрата напору по довжині hl і на місцеві опори – hm.
H = f (Q)= f (V ,l, d,λ,ζ )
Складемо рівняння Бернулі для перерізів 1-1 та 2-2 відносно вісі трубопроводу.
H + |
αV 2 |
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
|
αV 2 |
|
|
l |
|
|
|
V 2 |
|||||||||||
|
0 |
|
+ |
|
ат |
|
= |
|
|
ат |
|
+ |
|
|
|
+ (λ |
|
|
+ Σξ) |
|
|
||||||||||||
2g |
|
|
ρg |
|
ρg |
|
|
2g |
d |
2g |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
H + |
V |
2 |
|
|
|
|
|
l V 2 |
|
|
|
|
|
V |
2 |
|
V 2 |
|
|
|
l |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
+ λ |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ Σξ |
|
|
|
|
= |
|
1 |
+ λ |
|
+ Σξ |
|||||||||||
2g |
|
d 2g |
|
2g |
|
d |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2g |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
H = Σh = |
V |
2 |
|
|
|
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
1 |
+ |
λ |
|
|
+ Σξ |
|
|
|
|
|
|
|
(3) |
|||||||||||||||
|
2g |
d |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
55
Якщо стечіння з трубопроводу відбувається не до атмосфери, а до резервуару (“під рівень”), то формула
|
|
V 2 |
|
|
l |
|
|
H = |
|
|
λ |
|
+ ∑ξ |
|
d |
|||||
|
|
2g |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 46. Розрахунок перепаду при витіканні рудини «рід рівень» резервуару.
Послідовне поєднання трубопроводів розраховується, як в формулі (3), але з урахуванням втрат напору по різноманітним ділянкам, де змінюється діаметр чи матеріал трубопроводу.
h= ∑hi |
Q=const |
|
|
Рис. 47. Розрахунок послідовного поєднання трубопроводів. Паралельне поєднання трубопроводів розраховується, як паралельне поєднання
провідників в електротехниці, але роль тока грає витрата рідини (сумується по гілкам), а роль напруження – h.
Втрати напору – сталі для всіх гілок. hi=const
Q=Q1+Q2+…+Qi
Розгалужена мережа трубопроводів розраховується по найскладнішому напрямку (з погляду гідравлічних втрат напору).
Розрахунковий напрямок →
Рис. 48. Розрахунок „складного” трубопроводу, або мережі трубопроводів.
56
Кільцеві мережі розраховуються по законам Кирхгофа, як електричні схеми. Для інженерних розрахунків в водопостачанні застосовують приблизні методи (Лобачова, Андріяшева), наведені в курсі “Водопостачання” для спеціальності “Водопостачання і каналізація”.
Всі випадки розрахунків простих і складних трубопроводів подані в [3,4].
Рівномірний рух рідини в відкритих руслах. Формула Шезі. Розрахунок каналів.
У відкритих руслах рідина рухається у безнапорному режимі, тобто з наявністю вільної поверхні, на котрій тиск дорівнює атмосферному. Рух може бути як рівномірним, так і нерівномірним.
Рівномірний рух у відкритих руслах має місце при сталості всіх його гідродинамічних параметрів по довжині:
1 – живий переріз потоку є сталий 2 – епюри місцевих швидкостей во всіх перерізах - сталі
3 – вектори середньої швидкості во всіх перерізах - однакові 4 – ступінь шорсткості русла - однакова 5 – постійний гідравлічний ухил дорівнює ухилу дна.
Для розрахунків каналів, де припускається рівномірний рух, використовується формула
Шезі: |
|
|
|
V = c Rгi = |
1 |
R y |
Rгi |
|
n |
|
|
Q=ωc Rгi
v- середня швидкість, м/с
Q - витрата, м3/с
Rг - гідравлічний радіус, м
n – ступінь шорсткості русла, залежить від типу кріплення русла. y= 15 ÷ 16
С – коефіціент Шезі.
Живий переріз каналів буває, взагалі, трапецоподібної форми з урахуванням куту природного вскосу грунту. Зустрічаються канали прямокутного перерізу, а також кульового, овоподібного (у формі яйця) тощо. Основною задачею виявляється визначення глибини при відомій витраті і параметрах перерізу. Швидкість у каналах повинна бути “незамулюючею” і “нерозмиваючою”, тобто бути у деяких межах: vнм<v<vнр. Приклади розрахунків наведені у довідниках [3,4].
57
Рис. 49. Основні розрахункові парамети каналу (відкритого русла).
m=ctgα - кут природного вскосу грунту B=b+2mh – довжина каналу по верху b – довжина каналу по низу
ω =h(b+mh) – площа перерізу.
Нерівномірний рух рідини у відкритих руслах. Розрахунок водозливів.
Нерівномірним рух стає, коли порушується хоча б один з пунктів, які характеризують умови рівномірного руху. В дійсності, такий вид руху рідини зустрічається доволі часто. Розрахунки споруд з урахуванням нерівномірності руху набагато складніші.
Крива вільної поверхні при нерівномірному русі може бути кривою підпору (зі збільшенням глибин по течії), і кривою спаду (зі зменьшенням глибин по течії). П’єзометричний та гідравлічний ухили при нерівномірному русі не співпадають з ухилом дна.
Рис. 50. Форми вільної поверхні рідини при неравномірному русі потоку.
В поглубленому курсі “Гідравліки” для спеціальності “ВК” наводяться розрахункові залежності для визначення форми кривої вільної поверхні при нерівномірному русі рідини [3,4]. З урахуванням особливостей нерівномірного руху розраховуються важливі гідравлічні
споруди гребель - водозливи.
Водозлив – це першкода, крізь котру переливається рідина на своєму шляху. Бувають такі собі види водозливів (деяки приклади):
58
Q
З “тонкою стінкою” |
“практичного профілю” |
З “широким поро- |
гом”
Рис. 51. Типи водозливних споруд.
Розрахунок водозлива – це визначення витрати Q по напору H або навпаки.
З точки зору розрахункової схеми, водозлив являє собою великий отвір в тонкії стінці, облишеної верхньої крімки.
Витрата і напір на водозливі пов’язані формулою:
Q = mb 2g H 32
Тут b – ширина водозлива;
m – коефіціент витрати, який визначається по емпірічним формулам, залежно від типу і схеми роботи в потоці. Розрахункові залежності наведені в [3, 4].
Цікавим розділом гідравліки нерівномірного руху рідини є розрахунок області руху води за водозливом, де при певних умовах спостерігається вплив гідравлічного стрибка.
Зона руйнування русла
Рис. 52.. Схема „гідравлічного стрибка”
59
Гідравлічний стрибок – різьке збільшення глибини потоку за водозливом З утворенням зони циркуляційно-зворотнього руху – бурхуну. В цієї зоні досліджується інтенсивне руйнування русла, тому розроблені методи розрахунку умов для затоплення гідравлічного стрибка та приведення руху за водозливом у спокійний стан (водобійний колодязь, водобійна стінка) [3,4].
Рис. 53. Затоплення „гідравлічного стрибка”
Гідравлічний удар в трубах.
Гідравліка докладно розглядає єдиний випадок неустановленоого руху – гідравлічний удар в трубах – явище різького зростання гідродинамічного тиску при раптовому закритті перерізу трубопроводу (заслінкою, каналом).
Н
L→
Рис. 54. Гідравлічний удар.
Рух рідини при гідравлічному ударі в трубах не пікоряється основним рівнянням гідродинаміки: закону сталості витрати, нерозривності потоку.Рідина не ураховується нестислою.
На підставі теореми імпульсів виводиться величиназростання тиску в трубопроводі:
ρ = ρV0 c
Тут ρ - щільність рідини;
V0 - початкова швидкість в трубопроводі, до удару; С – швидкість розповсюдження ударної хвилі:
c = |
K |
ρ |
|
||
1+ |
K |
|
D |
||
|
|||||
|
|
E |
|
δ |
60
Е – модуль пружності рідини, Па; К – те ж, матеріалу труби, Па; δ - товщина стінки труби, м;
D – діаметр трубопроводу, м.
Гідравлічний удар можна послабити, якщо збільшити час закриття заслінки або встановкою клапанів, які складають рідину в момент підвищення тиску або впускають повітря в область вакууму за фронтом ударної волни.
Рис. 55. Гасіння сили гідравлічного удара посередством встанослення впускних та випускних клапанів.
Фільтрація грунтових вод.
Грунтові води, які попадають в землю від опадів з природних та штучних водойомищ, складають важливу частину біосфери. Гідравліка вивчає основні закони їх руху та дозволяє отримати розрахункові формули для визначення їх витрат, рівнів їх закладнення, а також проектування споруд для їх збору – водозабірні колодці і свердловини. Закон фільтрації визначає рзрахунок гребель.
Грунтові води бувають безнапорні (з вільною поверхнею, де тиск є рівним атмосферному) і напірні або артезіанськи.
Грунтові фільтраційні потоки підкоряються закону Дарсі. U=KфІ
Швидкість фільтрації прямо пропорційна п’єзометричному ухилу грунтового потоку І. Kф – коефіціент фільтрації, який має розмірність швидкості, залежний від типу грунта
(для порозних грунтів – більші значення, для зв’язних - меньші).
Витрата грунтового потока визначається, взагалі, інтегруванням. “Основного рівняння нерівномірного руху грунтових вод відносно поверхні притоку – циліндра колодцю або стінки дренажної галереї.
Розрахунки фільтраційних споруд наведені в довідниках, зокрема [4].
Крім витрат фільтраційних вод”, важливе розташування кривої дипресії – межі їх залягання. Методи будування кривої дипресії також викладені в довіднику [4].
Приклад розрахунку досконалого грунтового колодцю.