Конспект лекций по ТМРГ / Конспект лекций по ТМРГ
.pdf21
ЛЕКЦІЯ 4.
Гідродинаміка. Основні поняття та терміни.Закон сталості потоку.
Гідродинаміка розглядає основні закони руху рідин. Параметри, які характеризують рухшвидкість та тиск, змінюються у потоці і у часі. Основна задача гідродинаміки полягає у находженні функції вида.
u = f (x, y, z,τ) p =φ(x, y, z,τ)
Тут U і P – швидкість та тиск у точці, що розглядається; Z, Y, Z – координати точки у просторі;
τ – час.
Усталенний рух – коли швидкість і тиск у любої точці потоку не змінюється з часом, а залежить тільки від координат точки:
u = f ′(x, y, z) p = φ′(xy, z)
Приклад усталенного руху – стечіння води з отвору при постійному напорі, течія у трубці при поданні насосом постійної витрати. Приклад неусталенного руху – стечіння води з резервуару при непостійному напорі, коли в резервуар не подається постачальна витрата.
Лінія току – крива, у якої в усіх точках вектри швидкостей будуть дотичні до неї. Елементарна струминка – це рідини, що рухується усередині нескінченно малого
перерізу рідини, обмеженого лініями току.
Потік – сукупність елементарних струминок, які являють собою масу частинок, що рухаються у будь-якому напрямку. Потік може бути обмежений твердими стінками (у трубі) або бути вільним (струмина).
Живий переріз потоку - ω - це поперечний переріз, перпендикулярний до напрямку потоку.
Витрата потоку - Q - об’єм рідини, який проходить крізь живий переріз потоку в одиницю часу.
Q = Wτ
W - об’єм рідини, [м]
τ - час у секундах [у СІ] Витрата рідини у системі СІ виміряють в м3/с.
Змочений периметр – x – частина периметру живого перерізу, по котрій рідина дотикається до твердих стінок.
22
Гідравлічний радіус - Rг - відношення плошини живого перерізу до змоченого периметру.
RГ |
= |
ω |
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
Для круглого перерізу радіуса r: |
|
|
|||||
RГ |
= |
ω |
= |
πz2 |
= |
r |
|
x |
2πr |
2 |
|||||
|
|
|
|
Тому гідравлічний радіус не є рівним її геометричному радіусу. Гідравлічний радіус має канал будь-якої форми.
Середня швидкість потоку - V - частка від ділення витрати потоку Q на площину живого перерізу ω :
V = ωQ
Це та швидкість, яку мали б усі частинки потоку, щоб крізь його живий переріз проходила і витрата Q.
Місцева швидкість – або швидкість у точці – U – швидкість частинки. Місцеві швидкості змінюються по живому перерізу потоку від нульового значення повздовж стінок до максимального – у центрі перерізу (в трубі), або на вільній поверхні рідини (в каналі). Характер розподілу їх поперерізу, у загальному випадку,параболічний.
Для труби |
Для каналу |
||
|
U |
|
U |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 15. Епюри місцевих (u ) і середніх (v ) швидкостей для труби (ліворуч) і каналу.
Рівномірним називається такий усталений рух, при якому живий переріз і середня швидкість рідини не змінюються по довжині (в трубі при постійному напорі).
Нерівномірним рухом називається такий усталений рух, коли порушена його рівномірність (рух у річці, у загальному випадку). Лінії руху при рівномірному русі є паралельні. Такий рух ще називається паралельнострумним.
Гідродинаміка як наука розглядає рух як плавнозмінний усталений при цьому передбачається (рух у природних руслах), що кривізна ліній току незначна, кут їх розходження
23
дуже малий, живі перерізи потоку є плоські, тиск у живому перерізі розподіляється по гідростатичному закону, тобто по закону прямої лінії. Сили інерції в загальне математичне ривняння не входять, тому що вони перпендикулярні до площини живих перерізів. В це рівняння входить тільки сила гідростатичного тиску.
Напорним називається потік рідини, у котрого по всьому периметру живого перерізу рідина дотикається до твердих стінок (приклад: рух у водопровідній трубі).
Безнапорний потік – це потік з наявністю вільної поверхні рухомої рідини (приклад: рух у каналізаційній трубі при неповному заповненні, рух у каналі).
Закон сталості витрати і нерозривності потоку.
Розглянемо усталений рух у жорсткому русі мінливого перерізу. Виберемо два свовільні перерізи 1-1 і 2-2, які є нормальні до вісі потоку і розглянемо ділянку потоку між цими перерізами.
m1 i m2 – маси рідини у перерізах 1-1 і 2-2
ρ1 і ρ2 - її щільності
Q1 i Q2 – витрати в цих перерізах
ρ1 = ρ2 , тому що рідина однорідна і нестислива. m1=m2, тому що стінки русла жорсткі.
τ1 =τ2 , тому що процес розглядається в єдиний момент часу.
Рис. 16. Закон нарозривності (або сталості) витрати потоку.
Тому:
m1 = ρQ1τ1 = m2 = ρ2Q2τ2
Q1 = Q2 =KQi = const
При усталеному русі нестислимої рідини її витрата у будь-якому перерізі – стала - закон
сталості витрати.
Виразимо в вищеозначеному рівнянні усталеного потоку витрату як добуток швидкості на площу живого перерізу, отримаємо:
24
V1ω1 =V2ω2 =Viωi = const
Для будь-якого живого перерізу усталеного потоку добуток швидкості на площу живого перерізу – величина постійна – закон нерозривності потоку.
У диференціальній формі цей закон виражається рівнянням:
δδUxx + δδUyy + δδUzz = 0
Тут Ux, Uy, Uz – місцеві швидкості частинок відносно вісей X, Y, Z. X, Y, Z – координати частинок.
Закони постійності витрати і нерозривності потоку справедливі і для газів, якщо не враховувати їх стисливість.
25
26
ЛЕКЦІЯ 5.
Рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини і елементарної струминки. П’єзомеричний і гідравлічний ухил. Водомір Вентурі.
Рис. 17. До виводу рівняння Бернуллі потоку реальної рідини.
Розглянемо потік реальної рідини з плавнозмінним рухом. Виберемо два свовільних перерізи 1-1 і 2-2, які є нормальні до вісі потоку, і розглянемо ділянку потоку, замкнену поміж ними. Означимо швидкості в цих перерізах V1 i V2; площі живих перерізів W1 i W2; гідравлічні тиски у центрах ваги цих перерізів р1 і р2; відстані до площини порівняння О-О-Z1 та Z2.
Застосуємо до ділянки потоку, замкненої поміж перерізами 1-1 та 2-2 закон збереження
енергїї. За час |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
′ |
′ |
τ частинки рідини перейдуть у положення 1 |
−1 , а з перерізу 2-2 – в |
|||||||||||
положення 2′− 2′-. При цьому будуть пройдені шляхи V1 |
|
τ |
і V2 τ . |
|||||||||
Крізь переріз 1-1 за час τ пройде об’єм рідини Q1 |
τ |
, а цей же час крізь переріз 2-2 |
||||||||||
пройде об’єм рідини Q2 τ . Найдемо кількість енергії, внесеної потоком в участок, що розгля- |
||||||||||||
дається за час |
τ крізь переріз 1-1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Об’єм рідини володіє масою m1 = Q1 τρ1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Потенційна енергія цього об’єму: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
m1 gz1 = Q1 ρ1 τgz1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
А кінетична енергія уього ж об’єму : |
1 |
m |
v2 |
= |
1 |
Q |
ρ |
|
τv2 . Об’єм, що розглядається, |
|||
|
|
|
||||||||||
|
2 |
|
1 |
1 |
2 |
|
1 |
|
1 |
1 |
||
володіє також енергією тиску. Уявимо, що у перерізі 1-1 є поршень, що рухається з |
||||||||||||
швидкістюV1 у напрямку перерізу 2-2. Цей поршень за час |
τ пройде шлях v1 τ . Сила тиску |
|||||||||||
на поршень P1 ω1 . Тоді робота поршню ρ1ω1V1 |
τ = ρ1Q1 |
τ . Потенційна енергія об’єму, що |
||||||||||
розглядається: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ρ1Q1 τ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
27
Тоді загальна кількість енергії, внесеної потоком до розглядаємої ділянки за час τ крізь переріз 1-1 буде дорівнювати:
|
|
|
|
ρ Q |
|
τ V 2 |
|
|
ρ gQ τz |
1 |
+ |
1 1 |
|
1 1 |
+ P Q τ |
||
|
|
|
||||||
1 |
1 |
|
|
2 |
1 |
1 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Аналогічно, сумарна енергія потоку, що внесена потоком крізь переріз 2-2 дорівнює:
|
|
|
|
|
|
|
ρ |
Q |
2 |
|
τ V 2 |
|
|
|
ρ |
2 |
gQ |
2 |
τz |
2 |
+ |
2 |
|
|
2 2 |
+ P Q |
2 |
τ |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За законом зберегання енергії сумарна енергія, внесена крізь переріз 1-1 при усталеному русі, повинна дорівнювати сумарній енергії, внесеної крізь переріз 2-2 з урахуванням затрат нергії на подолання гідравлічних опорів на ділянці, що розглядається.
Втрачену енергію можна передати у вигляді добутку ваги об’єму,що розглядається, на деяку висоту hвm 1-2 – у вигляді потенційної енергії втрат висоти або напору:
Тоді^ |
E I =II |
= ρ |
2 |
Q |
2 |
g τh |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
вт |
|
|
|
|
|
вт |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Згідно з рівнянням сталості витрат Q1=Q2=const. ρ1 |
= ρ2 |
= ρ для нестисливої однорідної |
||||||||||||||||||||
рідини. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тому можна дорівняти обоє рівнянь для перерізів 1-1 і 2-2. |
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
ρgQz + P Q + |
ρV |
2Q |
= ρgQz |
|
+ P Q + ρ |
|
V 2 |
+ ρgQh |
|||||||||||||
|
|
1 |
|
|
|
|
2 |
|||||||||||||||
|
|
2 |
|
|
|
2 |
||||||||||||||||
|
|
|
1 |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
2 |
вт |
|||||
Віднесемо оба до ваги рідини ρgQ та отримаємо: |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
z + |
|
P |
V |
2 |
= z |
|
|
P |
V 2 |
+ hI −II |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
1 |
+ |
1 |
|
+ |
|
2 |
+ |
2 |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
2g |
|
|
|
2g |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
1 |
|
ρg |
|
|
|
2 |
|
ρg |
|
вт |
|
|
|
|
|
Цей вираз є рівнянням Бернулі для потоку реальної рідини.
Z – відстань центру ваги перерізу, що розглядається, від площини порівняння, Р – тиск у центрі ваги перерізу; V – середня швидкість у перерізі; hвит – питома енергія, втрачена на подолання опорів від початкового перерізу до того, що розглядається.
Якщо ураховувати нерівномірність розподілу швидкостей по живому перерізу потоку, то рівняння Бернулі отримує кінцевий вигляд:
z + |
P |
+ |
αV 2 |
+ h = H = const |
(1) |
|
|
||||
|
ρg |
|
2g |
вт |
|
|
|
|
|
Тут α - коефіціент Коріоліса, ураховуючий вплив нерівномірності розподілу швидкостей по перерізу на питому кінетичну енергію потоку. Коефіціент α змінюється у межах 1-2, причому його приблизне значення можна брати рівним одиниці.
Сума двох перших доданків рівняння z + γp є п’єзометричним напором (порівняймо з
основним рівнянням гідростатики)
28
αV 2 - швидкісний чи динамічний напір; 2g
hвт – втрачений або загублений напір;
H – повний гідродинамічний напір.
Геометричний зміст рівняння Бернулі.
Всі доданки рівняння (1) виражаються в одиницях довжини. Z – геометрична висота або висота положення.
ρPg або γp - п’єзометрична висота або висота гідродинамічного напору.
αV 2 - висота втрат напору. 2g
При усталеному русі рідини сума 4-х висот (висоти положення, п’єзометричної висоти, швидкісного напору і висоти витрат напору ) залишається незмінною повздовж потоку.
Енергетичний зміст рівняння Бернулі.
Всі чотири доданки рівняння (1) виявляються питомими енергіями (віднесеними до ваги рідини) потоку.
При усталеному русі рідини сума 4-х питомих енергій (енергії положення, енергії гідродинамічного тиску, кінематичної енергії і енергії втрат напору) залишається незмінною повздовж потоку.
Повна енергія (у вигляді напору) у потоці вимірюється трубкою Пітто (динамічною трубкою), яка має форму перевернутої букви Г, спрямованої назустріч потоку. П’єзометричний
напір γp вимірюється п’єзометричною трубкою з гладким кінцем.
Рис. 18. Розташування тисків до визначення гідравлічного і п'єзометричного ухилів.
29
З’єднавши рівні рідини у п’єзометричних трубках, отримаємо лінію п’єзометричного напору або лінію питомої потенційної енергії z + γp . Падіння напору п’єзометричного напору
на одиницю довжини l називається п’єзометричним ухилом I:
|
|
|
|
P |
|
|
|
|
|
P |
|
|
z |
1 |
+ |
1 |
|
− |
z |
2 |
+ |
2 |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
I = |
|
|
|
ρg |
|
|
|
|
ρg |
||
|
|
|
|
|
e |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
П’єзометричний ухил може бути як позитивним, так і негативним.
Падіння лінії повного напору на одиницю довжини називається гідравлічним ухилом і:
|
|
|
|
|
P |
|
|
αV12 |
|
|
|
P |
|
|
αV22 |
||
|
I −II |
|
|
+ |
1 |
|
+ |
|
|
− |
|
+ |
2 |
|
+ |
|
|
|
|
z1 |
|
ρg |
2g |
|
z2 |
|
ρg |
2g |
|
||||||
i = |
hвт |
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
e |
|
|
|
|
|
|
|
e |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гідравлічний ухил, згідно закону збереження енергії, може бути виключно позитивним у напрямку руху потоку.
Рівняння Бернуллі для елементарної струминки реальної довжини для будь-якої точки, де рідина рухається з місцевою швидкістю u :
z + |
P |
+ |
u 2 |
+ h = const = H |
|
|
|||
|
ρg |
|
2g |
вт |
|
|
|
Рівняння Бернуллі для ідеальної рідини буде відрізнятися від виразів (1) і (2)
відсутністю доданку hв1m−2 , відповідному питомої енергії втрат напору.
Рівняння Бернуллі справедливо для ідеального і реального газу, якщо для нестислого газу подається у формі тисків. Для струминки ідеального газу:
|
|
|
u 2 |
|
|
u2 |
||
ρgz |
1 |
+ P + |
1 |
ρ = ρgz |
2 |
+ P + |
2 |
ρ |
|
|
|||||||
|
1 |
2 |
|
2 |
2 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Виміри тиску газу проводять за допомогою виключно манометів, швидкісним напором зневажають. Для стислого газу рівняння Бернуллі вивчається у курсі аеродинаміки.
Водомір Вентурі.
Водомір Вентурі використовують для вимірення витрат рідини по показанням п’єзометричних трубок. Різниця їх п’єзометричних напорів залежить від величини витрати.
Q = k h
Складемо рівняння Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2 без урахування втрат напору.
30
Рис. 19. До принципу дії водоміра Вентурі.
z |
+ |
P |
+ |
αV 2 |
= z |
|
+ |
P |
+ |
αV 2 |
і хай z1=z2, α =1 |
1 |
1 |
|
2 |
2 |
|||||||
γ |
2g |
|
γ |
2g |
|||||||
|
1 |
|
|
2 |
|
|
|
Виразимо швидкості крізь відношення площ перерізів з урахуванням закону нерозривності потоку:
Q1=Q2
V1 ω 1=V2 ω 2
V1 |
=V2 |
ω2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
ω |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P1 |
|
P2 |
|
2 |
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
2 |
2 |
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
V2 |
|
V1 |
|
V2 |
|
|
|
V2 ω2 |
|
V2 |
|
|
ω2 |
|
|||||
|
|
− |
|
= |
|
− |
|
= h |
= |
|
|
− |
|
|
= |
|
1 |
− |
ω2 |
|
||
|
γ |
γ |
2g |
2g |
2g |
|
ω2 |
2g |
2g |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
V2 =ω1 2gh (ω12 −ω22 ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ω2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Q =V2ω2 =ω1ω2 2gh |
|
2 |
− |
|
2 |
|
= k h |
|
|
|
|
|||||||||||
ω1 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ω1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тут k– тарировочний коефіціент, необхідний для побудування тарировочної кривої для кожного конкретного водоміру. По цієї кривої потім визначається витрата Q по виміреній величині переспаду у п’єзометричних трубках.
На базі рівняння Бернуллі роботають такі пристрої, як водострумний насос (ежектор) та інжекційний газовий пальник.