Rg9C60YBfMjAxMy5wZGY=
.pdfвідновлення аварійних запасів матеріалів та інвентарю (каміння, щебінь, пісок, цемент,
мішки, брезент, деревина, цвяхи тощо), інструментів (багри, ломи, лопати, пилки, сокири тощо), спецодягу, рятувальних засобів;
організація освітлення на потенційно небезпечних ділянках дамб та підсилення освітлення території споруд, а також підготовка засобів освітлення на випадок припинення електропостачання;
наявність та готовність плавзасобів, механізмів і автотранспорту;
встановлення цілодобового чергування відповідальних працівників;
розроблення режимів роботи водосховищ на основі прогнозів повеней і паводків та контроль за їх дотриманням;
уточнення та удосконалення порядку оповіщення населення та установ щодо загрози виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із водним фактором;
удосконалення схеми взаємодії аналітично-диспетчерських центрів із відповідними місцевими структурами територіальних підсистем міністерств і відомств;
організація оперативного зв'язку і інформування органів управління функціональної відомчої системи та координуючих органів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
розробка можливих варіантів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на водних та водогосподарських об'єктах;
інформування щодо аварійного стану, який може виникнути.
Інженерно-технічні заходи (споруди) для захисту берегів морів, водосховищ, озер та річок направлені на захист корінного берега, зберігання та розширення існуючих або утворення штучних пляжів, а також захисту територій при нагонних підйомах рівня моря, які знаходяться в низинах.
Інженерно-технічні заходи для захисту берегів можна підрозділити на чотири групи:
хвильозахисні, хвильогасящі, пляжоутримуючі та спеціальні.
1. Хвильозахисні заходи передбачають будівництво вздовж берегових споруд у вигляді підпірних берегових стінок (набережних) хвильовідбійного профілю з різних матеріалів,
шпунтованих стінок, ступінчатих кріплень з укріпленням основи терас, масивних хвильоломів та відносних улаштувань у вигляді монолітних покрить, покрить зі збірних плит та синтетичних матеріалів або вторсировини.
2. Хвильогасящі заходи включають будівництво вздовж берегових проникливих споруд із пористою напірною гранню і хвильогасящими камерами та відкотні накиди з каміння,
укладених фасонних блоків або влаштування штучних вільних пляжів.
31
3.Пляжеутримуючі заходи передбачають улаштування вздовж берегових підводних банкетів, поперечних бун та шпор.
4.Спеціальні заходи, які регулюють управління стоками річок: імітація природних форм рельєфу, яка передбачає перебазування запасів наносу, будівництво струменя -
направляючих берегових споруд у вигляді дамб (із землі та камінного накиду), прохідних шпор або напівзагат, а також штучне закріплення землі відкосів.
Увага, треба запам’ятати!
Як показав опит експлуатації берегозахисних споруд на морях та водосховищах, при їх утворенні необхідно керуватися наступними принципами: універсальність, етапність,
комплектність та активність захисту.
В якості інженерно-технічних протикарстових заходів можуть бути:
заповнення порожнин і тріщин у закарстованих товщах шляхом цементації або бітумізації, а також залучення інших нерозчинних матеріалів;
закріплення та ущільнення грунтів, закріплення незв'язаної товщі, які перекривають закарстовані породи, на всю її потужність або на частину не менше 5 м;
регулювання поверхневого та підземного стоку для стабілізації або сповільнення карстово-суфозійних процесів;
залучення особливих конструктивних елементів при влаштуванні фундаментів будинків та споруд на потенційно небезпечній території, які розраховані на зберігання цілісності та стійкості при можливих деформаціях;
створення штучного водопідпору та профільтраційних завіс.
Увага, треба запам’ятати!
Розташування нового будівництва на потенційно небезпечних територіях дозволяється у винятковому порядку і тільки при наявності відповідних обґрунтувань.
Інженерно-технічні заходи щодо протидії техногенній небезпеці.
У техногенній сфері до таких заходів належать: удосконалення технологічних процесів;
підвищення надійності технологічного обладнання та експлуатаційної надійності систем;
своєчасне оновлення виробничих фондів; застосування якісної конструкторської документації, високоякісної сировини, матеріалів, комплектуючих виробів; створення і використання ефективних систем контролю та технічної діагностики; безаварійна зупинка виробництва; своєчасна локалізація і ліквідація аварійних ситуацій тощо.
32
Найбільш ефективними та перспективними для розвитку є інженерно-технічні заходи, що необхідно реалізувати на етапі проектування та будівництва об'єктів, на етапі експлуатації та виведення з експлуатації, які дають змогу протидіяти техногенній небезпеці та ефективно проводити ліквідацію наслідків аварій, захищати персонал та населення.
Інженерно-технічні заходи щодо захисних споруд:
підвищення надійності систем життєзабезпечення (вентиляція, водопостачання та каналізація, енергопостачання, теплофікація);
підвищення надійності герметизації;
підвищення надійності захисних властивостей.
33
ЛЕКЦІЯ 4. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
(ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ) У МІСТОБУДІВНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ
4.1 Основні вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної
оборони)
Вивчення можливих надзвичайних ситуацій (далі – НС), характерних для місцевості та виробництва, дозволяє диференційовано і цілеспрямовано розробляти та здійснювати
інженерно-технічні заходи, які можуть запобігти аваріям, катастрофам та стихійним лихам або пом’якшити їх наслідки.
Найбільш ефективними та перспективними для розвитку є інженерно-технічні заходи
(далі - ІТЗ), які необхідно реалізувати на етапі розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування, проектування та будівництва об'єктів.
Увага, треба запам’ятати!
Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) (ДСТУ Б А.2.2-7:2010-04- 2010) - сукупність реалізованих при будівництві проектних рішень, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайної ситуації, забезпечення захисту населення і територій та зниження матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій, а
також диверсіях, створення містобудівних умов для забезпечення стійкого функціонування об'єктів.
У разі конструктивного вирішення інженерно-технічних заходів цивільного захисту
(цивільної оборони (далі – ЦО)), включення їх до генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування, проектів будівництва та реалізації при споруджені об’єктів, створюється необхідна інфраструктура організаційних та технічних заходів, що дають змогу протидіяти техногенній та природній небезпеці та ефективно проводити ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, захищати населення.
Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватися ІТЗ ЦО є «Будівельні норми і правила» (БН і П 2.00.05-90), що зберігають свою чинність на всій території України, а також розроблені та затвердженні Державні будівельні норми ДБН В. 1.2-4-2006 «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту
(цивільної оборони)», також ДБН Б. 1.1 -5-2007 «Склад, зміст, порядок розроблення,
34
погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту
(цивільної оборони) в містобудівній документації». Ці документи набули чинності на цей час.
Увага, треба запам’ятати!
Державні будівельні норми (далі – ДБН) та правила цивільного захисту (цивільної оборони)
встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог інженерно-технічних заходів, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних,
екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.
Вищезазначеними державними будівельними нормами передбачені загальні вимоги інженерно-технічних заходів до:
проектування та раціонального розміщення об'єктів, споруд і об'єктів господарювання,
наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля;
врахування, під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування, можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;
спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;
розроблення та реалізацію заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки;
створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
реалізацію заходів санітарної охорони території.
Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (ЦО) згідно вимог ДБН В. 1.2-4-2006
повинні передбачатись:
при розробленні схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей,
районів;
при розробленні проектів планування та забудови міських і сільських поселень
(генеральних планів, проектів детального планування, проектів забудови території мікрорайонів, кварталів, містобудівних комплексів або груп громадських будівель та споруд;
при розробленні проектів планування промислових зон (районів) міст;
при розробленні містобудівного обґрунтування розташування об'єкта;
35
при розробленні проектно-кошторисної документації на нове будівництво, розширення,
реконструкцію та технічне переоснащення підприємств, будівель та споруд.
Норми ІТЗ ЦО розповсюджуються:
-на категоровані міста по ЦО і окремо розташовані об'єкти особливої важливості і першої категорії;
-на об'єкти, які розташовані в категорованих містах, на території, де можливі зруйнування і ураження людей;
-на всю територію України і стосуються захисту населення від радіоактивного зараження місцевості, отруйних речовин і біологічних засобів.
Норми проектування ІТЗ ЦО повинні здійснюватись:
-при плануванні і забудові нових житлових і промислових районів і міст, будівель і споруд, промислових підприємств, систем і об'єктів електро-, газо-, водопостачання і зв'язку,
транспорту, захисних споруд і інших;
-при реконструкції міст, підприємств, комунально-енергетичних систем, засобів зв'язку,
транспорту.
Увага, треба запам’ятати!
Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту (ЦО)
передбачають пониження можливих збитків, втрат серед населення і створення кращих умов для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в можливих осередках ураження, відповідно сприяють підвищенню стійкості об'єктів.
Обсяг і характер заходів по підвищенню стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу багато в чому залежить від того, в якій мірі виконуються вимоги норм проектування інженерно-технічиих заходів
цивільного захисту (ЦО) до розміщення об'єктів, планування міста, до будівництва виробничих споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією, які залежать від характеру зруйнувань і уражень, при аваріях, катастрофах, стихійному лиху, а також при застосуванні сучасної зброї.
36
4.2 Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) до планування і забудови міст і розміщення промислових підприємств (об'єктів), будинків та споруд.
Вимоги інженерно-технічиих заходів цивільного захисту (ЦО) до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі і ядерної.
1. Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони), які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих:
чисельність їх населення та відстань між межами проектної забудови;
принцип містобудівного зонування території;
забудова окремими житловими масивами, мікрорайонами;
створення ділянок і смуг зелених насаджень;
обладнання штучних водоймищ;
будівництво широких магістральних вулиць;
створення необхідної транспортної мережі;
прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст;
будівництво нових мостів;
розвиток позаміської зони із створенням лісопаркової смуги навколо міст;
розміщення об'єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій.
1.1) чисельність їх населення та відстань між межами проектної забудови. Ця важлива умова визначається групою міста з цивільного захисту (цивільної оборони), [п. 2.1., тема 2]
навколо якого розташовуються центри міжрайонної та районної систем розселення: між ними обов'язково повинні додержуватись мінімально необхідні відстані. Межа проектної забудови категорованого міста (об'єкта) приймається за затвердженим генеральним планом,
розробленим на розрахунковий термін у відповідності з вимогами державних норм;
1.2) принцип містобудівного зонування території, [п. 2.2., тема 2] мається на увазі наявність зон: виробничої, жилої, інженерної та транспортної інфраструктур, громадсько-
ділової, сільськогосподарського використання, рекреаційного призначення, особливих охоронних територій, спеціального призначення, розміщення військових об'єктів. Це дозволить більш допустимо розподілити основні потенційно небезпечні міські середовища,
врахувати щільність населення житлових районів, правильно розосередити їх на території регіону, передбачити і забезпечити при необхідності захист населення;
37
1.3) забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами має важливе значення для зменшення можливості розповсюдження повторних вражаючих факторів у надзвичайних ситуаціях (пожежі, вибухи, задимлення) і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуга зелених насаджень,
широкі магістралі, водойми, які створюють протипожежні розриви.
1.4) створення ділянок і смуг зелених насаджень сприяє забезпеченню санітарно-
гігієнічних умов в місті і одночасно служить хорошим захистом від вогню. Тому при плануванні міст парки, сквери, сади повинні з'єднуватися в смуги і розміщуватися так, щоб вони були не тільки розмежуванням між окремими районами, мікрорайонами, ділянками, але протипожежними розривами. Ця система формується поступово у відповідності з генеральними планами забудови та розвитку міст і по узгодженню із проектними установами та місцевими органами виконавчої влади.
1.5) обладнання штучними водоймами дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в надзвичайній ситуації збережеться міський водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. У
кожному населеному пункті необхідно мати достатній запас води. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, повинні будуватись штучні водойми, які є базами відпочинку і можуть бути використані при гасінні пожеж. Водойми слід розміщувати з урахуванням існуючих природних водойм і під'їздів до них.
1.6) будівництво широких магістральних вулиць і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу з зруйнованням будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО і евакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону. Ширина магістральних вулиць в метрах: L=H + 15 (м), де Н - висота найбільш високого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції. Магістральні вулиці повинні мати перетин з іншими магістралями, автомобільними і залізничними на різних рівнях.
1.7) створення необхідної транспортної мережі. Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до-магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв'язок з центром міста, міських, житлових і промислових районів з залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами. По території міста і в прилягаючих районах повинні бути дублююючі шляхи сполучення.
1.8) прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст. Міжміські автомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих міст краще
38
прокладати кільцеві дороги і з'єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну в межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв'язків в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу. Створюються й більш сприятливі умови для розосередження та евакуації населення з міст у короткі терміни та підвозу туди сил і засобів, які призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
1.9) будівництво нових мостів. Будуються на безпечній відстані від діючих, щоб передбачити їх неруйнування одним вибухом. Важливо також підготувати місця для можливий переправ біля мостів, як у межах міста, так і за ними. Крім того, доцільно буду вати кільцеві автомобільні дороги та з'єднувальні обхідні шляхи навколо великю міст із тим,
щоб у випадку повного руйнування населеного пункту внаслідок над звичайних ситуацій,
автомобільний транспорт міг рухатися, минаючи його. Підвищення стійкості матеріально-
технічного забезпечення і створення резервів.
Мета цього нормативного заходу цивільного захисту (цивільної оборони) -забезпечити безперебійне функціонуванню підприємств і установ міста у надзвичайних ситуаціях. Для цього при його плануванні, розвитку або реконструкції повинно передбачатися надійні системи комунально-енергетичних мереж, бази матеріально-технічного забезпечення поза межами зон можливих руйнувань та зонами катастрофічного затоплення.
1.10) розвиток позаміської зони із створенням лісопаркової смуги навколо міст. У
звичайних умовах вона, як відомо, використовується для масового відпочинку населення,
розміщення установ лікувально-оздоровчого та спортивного призначення. А на випадок військових дій ця зона стає базою для розміщення розосереджування працівників і службовців підприємств та населення, яке евакуюється.
Із цього витікає і необхідність її завчасної підготовки. Головне, що необхідно при цьому зробити, це забезпечити розселення населення, яке прибуває по евакуації (визначити місця та умови розміщення, видавання засобів індивідуального захисту, укриття в захисних спорудах цивільного захисту (цивільної оборони), створити для них необхідну інфраструктуру життє-
діяльності. Із цією метою в позаміській зоні необхідно передбачати будівництво туристичних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, дитячих оздоровчих таборів, розвиток дорожньої мережі, систем комунально-енергетичного господарства (водо- і електрозабезпечення,
каналізації), а також зв'язку й оповіщення, створення широкої мережі магазинів, кафе, барів.
А для захисту населення враховуються усі наявні підземні та заглиблені споруди. Тут також необхідно розвивати шляхову мережу з твердим покриттям, електропостачання і водопостачання, зв'язок.
39
1.11) розміщення об'єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій.
Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з врахуванням зон можливих зруйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази повинні розміщуватись за межами зони можливих зруйнувань. За зонами можливих сильних зруйнувань (радіус зони зруйнувань розраховується для категороваиих міст і об'єктів) повинні розміщуватись: бази,
склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні і компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення,
підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства по обслуговуванню населення міста.
Крім усіх викладених вище вимог цивільного захисту (цивільної оборони), при містобудуванні слід врахувати ще цілий ряд факторів, які у значній мірі або дуже істотно впливають на виконання цих вимог.
Основні із них:
раціональне функціональне використання території;
урахування гранично допустимих навантажень на навколишнє середовище;
урахування економічних принципів: екологічного, містобудівного (оптимальне розподілення небезпечних об'єктів тощо), оборонного, міжнародного;
наявність, на території, об'єктів економіки по видам їх потенційних небезпек;
фактори:
загальногосподарські (соціально-політичні умови, номенклатура виробництва та структура попиту на неї);
районні (природні, транспортні умови, наявність трудових ресурсів, сфера обслуговування);
внутрігалузеві (техніка та технологія виробництва, можливі умови спеціалізації виробництва);
енергетичний; водний; земельний; сировинний; нормативно-правовий.
А у великих містах необхідно обов'язково брати до уваги свої особливості, якими є:
комплексне використання підземного простору та взаємозв'язок розташування на території захисних споруд, об'єктів міського транспорту, підприємств торгівлі, громадського харчування та комунально-побутового обслуговування, окремих видовищних і спортивних споруд, об'єктів морського та річкового транспорту, об'єктів електропостачання,
40