Rg9C60YBfMjAxMy5wZGY=

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються постановою Кабінетом Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями», на основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку, загрози існуючих і ймовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:

1)територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, згідно вимог постанови КМУ від 29 березня 2001 р. № 308 «Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків»;

2)кількість людей, які внаслідок дії вражаючих чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено; { Підпункт 2 пункту 3 в редакції Постанови КМУ № 297 ( 297-2009-п ) від 02.04.2009 };

3)розмір збитків, завданих вражаючими чинниками джерела надзвичайної ситуації, розраховується відповідно до «Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. №175.

Збільшення ризику виникнення наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, активізація терористичної діяльності у відношенні особливо важливих та потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) і населення становить зростаючу загрозу життєдіяльності людей, національній безпеці та сталому соціально-економічному розвитку держави.

Увага, треба запам’ятати!

Потенційно небезпечний об’єкт - об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. [3 - 6]

Основними факторами, які визначають важливість цієї проблеми є:

велика кількість небезпечних об'єктів на території держави, у тому числі, у густонаселених районах;

11

наростаюча кількість небезпечних об'єктів із близькими до межі або повністю вичерпаними технічними та технологічними ресурсами;

фізичне та моральне старіння систем, комплексів і засобів фізичного, проти-аварійного та протипожежного захисту; наявність на території держави великої кількості особливо важливих для національної безпеки об'єктів, багато з яких являються потенційно небезпечними об'єктами;

зниження загального рівня професійної підготовки технологічного та обслуговуючого персоналу;

низька культура виробництва, слабка технологічна дисципліна, зниження компетенції та відповідальності керівників виробництва.

Захист особливо важливих та потенційно небезпечних об'єктів досягається виконанням основних напрямків та основних заходів, які проводяться з метою підвищення захищеності особливо важливих об'єктів. (ДОДАТОК 3)

12

ЛЕКЦІЯ 2. КАТЕГОРУВАННЯ МІСТ І ОБ’ЄКТІВ. ЗОНУВАННЯ (РАЙОНУВАННЯ) ТЕРИТОРІЙ ДЕРЖАВИ ЗА ВИДАМИ ПРИРОДНОГО ТА ТЕХНОГЕННОГО РИЗИКІВ

2.1 Функціональне призначення територій. Категоріювання міст і об'єктів.

Раціональне розміщення потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих проявів небезпечних і катастрофічних явищ

Об'єктом впливу надзвичайних ситуацій є територія в цілому, до основних складових якої відносяться: об'єкти національної економіки, сільськогосподарські угіддя та тварини,

лісні ресурси, рекреаційні та лікувально-курортні об'єкти.

Територія міста, з урахуванням переважного функціонального призначення, поділяється на селітебну, виробничу, ландшафтно-рекреаційну території.

Увага, треба запам’ятати!

Функціональне призначення це направлення яке вимагає строгого виконання норм та правил забудови територій з оптимальним забезпеченням відповідних життєвих та функціональних потреб населення.

Селітебна територія має таке призначення: розміщення житлового фонду, громадських будівель і споруд, у тому числі науково-дослідних комплексів, а також окремих комунальних і промислових об'єктів, які не вимагають утворення санітарно-захисних зон; будівництво шляхів міського сполучення, вулиць, площ, парків, садів, бульварів та інших місць загального користування.

Виробничу територію призначено для розміщення промислових підприємств і пов'язаних із ними об'єктів, комплексів наукових установ із дослідними виробництвами, комунально-

складських об'єктів, споруд зовнішнього та приміського транспорту, споруд зовнішнього транспорту.

Ландшафтно-рекреаційна територія включає міські ліси, лісопарки, лісозахисні зони,

водоймища, сільськогосподарські та інші угіддя, які спільно з парками, садами, скверами і бульварами, розміщеними на селітебній території, формують систему відкритого простору.

Визначають небезпечні території [1]:

території, що зазнали забруднення ґрунтів і земель понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечними для довкілля речовинами внаслідок порушення нормальних умов функціонування потенційно небезпечних об'єктів (далі - ПНО)

13

або об'єктів підвищеної небезпеки (далі - ОПН), або аварій, що сталися на ПНО або ОПН,

унаслідок аварій на транспорті з викидами небезпечних та шкідливих речовин (пально-

мастильних, біологічних, хімічних, радіоактивних тощо);

території, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсуву, карстоутворення, ерозії,

повені, добування корисних копалин, перезволоження, підвищення кислотності або солей

(деградовані землі);

території, що створюються на місцевості, для забезпечення функціонування військових об'єктів та об'єктів інших військових формувань, утворених або розташованих на території України відповідно до законодавства України.

Віднесення територій до груп з цивільної оборони (далі – ЦО) здійснюється з метою завчасної розробки та реалізації заходів з цивільної оборони в обсязі, необхідному і достатньому для запобігання надзвичайних ситуацій і захисту населення від вражаючих факторів і наслідків надзвичайних ситуацій у військовий і мирний час, з урахуванням заходів щодо захисту населення і територій у зв'язку з надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру. [2]

Віднесення територій міст чи інших населених пунктів до груп з цивільної оборони здійснюється в залежності від їх оборонного та економічного значення, чисельності населення, а також перебування на територіях організацій, віднесених до категорій з цивільної оборони особливої важливості, першої та другої або представляють небезпеку для населення та територій у зв'язку з можливістю хімічного зараження, радіаційного забруднення або катастрофічного затоплення.

Увага, треба запам’ятати!

Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з цивільної оборони

(далі – ЦО) за такою класифікацією: міста «особливої групи», 1-ї, ІІ-Ї та Ш-ї груп з ЦО.

Великі промислові та інші господарські об'єкти відносять до об'єктів «особливої важливості», І-ї та ІІ-ї категорій з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.

До особливої групи територій з цивільної оборони відносяться території міст державного значення.

До першої групи територій з цивільної оборони належить територія міста, якщо:

чисельність населення перевищує 1000 тис.осіб;

14

чисельність населення складає від 500 тис. осіб до 1000 тис. осіб і на ній розташовані не менше трьох організацій особливої важливості з цивільної оборони або більше 50 організацій першої (другої) категорії з цивільної оборони;

більше 50 відсотків населення або території міста потрапляють в зону можливого небезпечного хімічного зараження, радіаційного забруднення або катастрофічного затоплення.

До другої групи територій з цивільної оборони належить територія міста, якщо:

чисельність населення складає від 500 тис. осіб до 1000 тис. осіб;

чисельність населення складає від 250 тис. осіб до 500 тис. осіб і на ній розташовані не менше двох організацій особливої важливості з цивільної оборони або більше 20 організацій першої (другої) категорії з цивільної оборони;

більше 30 відсотків населення або території міста потрапляють в зону можливого небезпечного хімічного зараження, радіаційного забруднення або катастрофічного затоплення.

До третьої групи територій з цивільної оборони належить територія міста, якщо:

чисельність населення складає від 250 тис. осіб до 500 тис. чоловік;

чисельність населення складає від 50 тис. осіб до 250 тис. осіб і на ній розташовані одна організація особливої важливості з цивільної оборони або більше двох організацій першої

(другої) категорії з цивільної оборони;

менше 30 відсотків населення або території потрапляють у зону можливого небезпечного хімічного зараження, радіаційного забруднення або катастрофічного затоплення.

До третьої групи територій з цивільної оборони відносяться також території закритих адміністративно-територіальних утворень.

Віднесення об'єктів до категорій з цивільної оборони здійснюється з метою збереження цих об'єктів і захисту їх персоналу від небезпек, що виникають при веденні військових дій,

шляхом завчасної розробки та реалізації заходів з цивільної оборони.

Віднесенню до категорій з цивільної оборони підлягають найважливіші діючі, які реконструюються, будуються і проектуються об'єкти:

-що мають мобілізаційне завдання (замовлення);

-або представляють високий ступінь потенційної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час;

-або є унікальними культурними цінностями.

Встановлюються такі категорії з цивільної оборони: особливої важливості, першої

категорії, другої категорії.

15

Віднесення об'єктів до категорій з цивільної оборони здійснюється в залежності від показників, що визначають їх роль в економіці держави, а також особливих умов, що характеризують:

-ступінь потенційної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;

-місце розташування об'єктів;

-значимість об'єктів, як об'єкта культури.

Основними показниками для віднесення об'єктів до категорій з цивільної оборони є:

-чисельність працюючих (загальна, найбільша працюючої зміни) у воєнний час;

-обсяг випущеної продукції (робіт, послуг) для державних потреб у воєнний час.

Категоріювання об'єктів за ступенем потенційної небезпеки виникнення надзвичайних

ситуацій здійснюється:

-за властивостями небезпечних речовин;

-за видами аварій що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин;

-за впливом їх уражальних факторів;

-за ступенем ризику від провадження господарської діяльності.

В Україні функціонує 12964 потенційно небезпечних об’єктів, а на території Донецької області знаходиться 3328 потенційно небезпечних об’єктів із них: 294 об’єкта підвищеної небезпеки, 183 хімічно небезпечних об'єктів (ХНО), з яких 27 об'єктів першого ступеня небезпеки (21,7% від загальної кількості в державі).

Увага, треба запам’ятати!

Хімічно небезпечний об'єкт (ХНО) - промисловий об'єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються,

перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються (постійно або тимчасово), знищуються тощо)

одне або декілька НХР (до ХНО не належать залізниці). [7]

Потенційно небезпечний об’єкт вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин,

що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об’єкті, перевищує встановлений норматив порогової маси.

Увага, треба запам’ятати!

Об’єкт підвищеної небезпеки - об’єкт, на якому використовуються, виготовляються,

переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин

16

чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. [3 - 6]

Дія даної законодавчої бази поширюється на всі суб’єкти господарської діяльності, у

власності або користуванні яких є об’єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини

(далі - потенційно небезпечні об’єкти), а також на всіх суб’єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об’єктів.

Критерії розподілу суб'єктів господарювання (далі - критерії) за ступенем ризику суб'єктів господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища встановлюються з метою оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності.

Увага, треба запам’ятати!

Суб’єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки.

За критеріями суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику для безпеки життя і здоров'я населення і навколишнього природного середовища. (всі указані ступені ризику на самостійне вивчення).

Слід відзначити, що з метою забезпечення безпеки виробництва і населення особлива увага приділяється розміщенню потенційно небезпечних об'єктів та об’єктів підвищеної небезпеки на селітебних територіях.

Перш за все, об'єкти економіки розміщуються, таким чином, щоб вони не потрапили до зони високої природної і техногенної небезпеки.

Необхідно підкреслити, що для успішної роботи з раціонального розміщення об'єктів економіки вироблено і перевірено досвідом правила, урахування яких дозволяє значно знизити ризик виникнення надзвичайних ситуацій:

1)об'єкти економіки мають бути віднесеними від житлових зон і один від одного на відстань, яка забезпечує безпеку населення і сусідніх об'єктів;

2)вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти та їх елементи розміщуються з урахуванням захисних та інших особливостей місцевості;

17

3)хімічно-небезпечні об'єкти будуються на безпечній відстані від водойм, морського узбережжя, підземних водоносних шарів з урахуванням рози вітрів;

4)біологічно небезпечні об'єкти та їх елементи розміщуються також з урахуванням рози вітрів для даної місцевості;

6)навколо радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об'єктів передбачаються санітарно-захисні зони та зони спостереження;

7)між потенційно небезпечними об'єктами встановлюється оптимальна відстань,

передбачається ізоляція реакторних блоків атомних електростанцій один від одного;

8)гідротехнічні споруди мають будуватися, таким чином, щоб до зони можливого катастрофічного затоплення потрапила мінімальна кількість об'єктів соціального і господарчого призначення. Розміщення населених пунктів, у тому числі садівничих товариств і важливих промислових об'єктів, у районах можливого катастрофічного затоплення є недопустимим;

9)не повинно допускатися розміщення будівель і споруд на земельних ділянках,

забруднених органічними і радіаційними відходами, у небезпечних зонах відвалів породи шахт, збагачувальних фабрик, зсувів, селевих потоків і снігових лавин, у зонах можливого катастрофічного затоплення, у сейсмічних районах і зонах, які є безпосередньо прилеглими до активних розколів земної кори;

10)у проектах планування необхідно передбачати обмеження розвитку у крупних містах потенційно небезпечних об'єктів економіки, їх поступовий вивід із міст, перепрофілювання і модернізацію, які забезпечують зменшення до прийнятного ризику ураження населення і середовища його буття та об'єктів економіки;

11)під час планування населених пунктів необхідно забезпечити зниження пожежної небезпеки забудови і покращення санітарно-гігієнічних умов проживання населення;

12)під час планування будівництва і реконструкції міських та сільських поселень має бути передбаченою єдина система транспорту, яка б забезпечувала зручні, швидкі і безпечні транспортні зв'язки;

13)аеродроми необхідно розміщувати на відстані від населених територій, яка б забезпечувала безпеку польотів та допустимі рівні авіаційного шуму та електромагнітних випромінювань;

14) спорудження морських і річкових портів здійснюють за межами населених територій;

15) залізниці відділяються від житлової забудови санітарно-захисною зоною з урахуванням пожежо- і вибухонебезпечних вантажів, а також допустимих рівнів шумів і вібрації;

18

16) житлові райони необхідно розміщувати з навітряної сторони відносно до виробничих підприємств, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, а також мають підвищену пожежну небезпеку;

17) склади, на яких зберігаються отрутохімікати, боєприпаси, добрива, вибухо- і

пожежонебезпечні склади та виробництва, очисні споруди розміщуються з підвітряної сторони відносно населених територій;

18) Території міських і сільських поселень, курортні зони та місця масового відпочинку розміщуються вище за течією річок і водойм відносно випусків виробничих і господарчо-

побутових вод.

Проекти поселень мають передбачати створення на берегах водосховищ водоохоронних зон.

19) у водоохоронних зонах забороняється розміщення полігонів для твердих побутових та промислових відходів, складів нафтопродуктів і мінеральних добрив, а також житлових будинків і баз відпочинку;

20) розміщення складів державних матеріальних резервів, складів і перевалочних баз нафти та нафтопродуктів, складів вибухових матеріалів і базисних складів хімічно небезпечних речовин здійснюється розосереджено за межами територій міст та їх земних зон у відокремлених районах приміської зони з дотриманням санітарних і протипожежних норм;

21) полігони для утилізації, знезаражування та захоронення твердих побутових і токсичних промислових відходів розміщуються на безпечній відстані від населених пунктів;

22)У сейсмічних районах доцільно розчленовувати планувальну структуру міст і розосереджене розміщення об'єктів економіки, особливо пожежо- і вибухонебезпечних об'єктів. Для міст, розташованих у районах із сейсмічністю 7-9 балів, як правило, мають застосовуватися одно-двосекційні житлові будинки, заввишки не більш ніж 4-х поверхів, а

також малоповерхова забудова із присадибними ділянками.

23)У районах, які можуть зазнавати впливу землетрусів, повені, селів, зсувів, обвалів має бути передбачене місцеве зонування територій. У зонах із найбільшим ступенем ризику розміщуються парки, сади, відкриті спортивні майданчики та інші вільні від забудови площі та елементи інфраструктури.

2.2Зонування (районування) територій держави за видами стихійних лих або техногенних аварій

Раціональне розміщення продуктивних сил та поселень на території держави з точки зору природної і техногенної безпеки являється ефективною сувокупністю заходів, які

19

забезпечують запобігання частині надзвичайних ситуацій (зниження ризику їх виникнення) та зменшення, у певних межах, можливих збитків: утрат від них (пом'якшення їх наслідків).

Забезпечення раціонального розміщення об'єктів економіки на території держави досягається шляхом комплексного обліку, з одного боку - соціально-економічних факторів,

із другого – соціальних вимог, норм, правил щодо питань запобігання та зменшення надзвичайних ситуацій, можливих збитків від них.

Для успішної роботи щодо раціонального розміщення, необхідно мати оптимальне зонування всієї території держави по критеріям природного та техногенного ризиків.

Відомо, що основними критеріям природного ризику є повінь (паводок), затоплення,

підтоплення, землетруси, гірські обвали, селі, зсуви, снігові лавини, карсти, урагани, бурі та смерчі. Відповідно до вимог норм ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій розташовані категорійні міста та об'єкти господарювання.

У межах територій з розміщеними на ній категорійними містами та об’єктами виділяються:

1) зони функціонального призначення: житлової забудови; громадських центрів;

промислові; наукові і науково-виробничі; комунально-складські; зовнішнього транспорту;

масового відпочинку; курортні (у містах і селищах, які мають лікувальні ресурси);

охоронюваних ландшафтів

2)зони особливого режиму використання земель - територія, що створюються на місцевості, для забезпечення функціонування військових об'єктів та об'єктів інших військових формувань, утворених або розташованих на території України відповідно до законодавства України, для збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійного лиха і пожеж, що можуть виникнути на них;

3)зона можливого ураження - окрема територія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного, природного чи військового характеру виникає загроза життю або здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних втрат:

-зона можливого затоплення - територія, межі якої можуть бути вкриті водою внаслідок стихійного лиха або руйнування гідротехнічних споруд;

-зона можливого катастрофічного затоплення - територія, на якій можливе ураження гідротехнічних споруд, передбачається загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження, або знищення матеріальних цінностей, у першу чергу, будівель і споруд, а також збитки навколишньому середовищу;

-зона можливого небезпечного землетрусу - територія, у межах якої інтенсивність сейсмічного впливу становить сім і більше балів. Розмір і місцезнаходження цієї зони

20