- •Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля
- •Поняття власності та права власності
- •Зміст права власності
- •Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України
- •Права на чужі речі
- •Сервітути
- •Володіння і право володіння чужим майном
- •Право повного господарського відання та оперативного управління
- •Конституційне регулювання власності в Україні
- •Юридичні гарантії здійснення права власності в Україні
- •1) Закріплення принципу рівноправності розвитку всіх форм власності.
- •2) Непорушність.
- •3) Свобода у здійсненні власником своїх правомочностей.
- •4) Визначення правового режиму власності лише законами України.
- •5) Судовий захист.
- •6) Невтручання державних органів у здійснення правомочностей власника.
- •7) Гарантії прав власників при конфіскації майна.
- •Здійснення права власності
- •Про право власності на окремі види майна
- •Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організації та юридичних осіб інших держав на території України
- •Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна
- •Тема 2. Набуття та припинення права власності
- •Підстави набуття права власності
- •Припинення права власності
- •2. Відмова власника від права власності
- •5. Припинення права власності у зв'язку із викупом майна у власника.
- •Тема 3. Правове регулювання відносин права приватної власності
- •Особливості права приватної власності
- •Особливості права приватної власності юридичної особи
- •Майно у сфері господарювання
- •Поняття і види права спільної власності
- •Право власності на житло
- •Тема 4. Правове регулювання відносин власності щодо державної та комунальної власності
- •Суб'єкти та об'єкти права державної та комунальної власності
- •Передача об'єктів права державної та комунальної власності
- •Оренда державного та комунального майна
- •Правові засади приватизації державного та комунального майна
- •Тема 5. Право власності на землю в Україні
- •Особливості права власності на землю (земельну ділянку)
- •Підстави набуття права на землю
- •Документи, що посвідчують право на земельну ділянку
- •Самочинна забудова на земельній ділянці
- •Право користування земельними ділянками. Оренда земельних ділянок
- •Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- •Договір найму (оренди) земельної ділянки
- •Договір суборенди земельних ділянок
- •Емфітевзис і суперфіцій. Земельний сервітут Загальні поняття про емфітевзис та суперфіцій
- •Загальні положення про сервітут
- •Обмеження прав на земельну ділянку
- •Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором. Припинення прав на землю
- •Тема 6. Право інтелектуальної власності в Україні
- •Поняття та види інтелектуальної власності
- •Зміст права інтелектуальної власності
- •Здійснення права інтелектуальної власності
- •Захист права інтелектуальної власності
- •Право промислової власності
- •Захист прав патентовласника
- •Тема 7.
- •Загальна характеристика захисту права власності
- •Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Загальна характеристика засобів захисту права власності Віндикаційний позов
- •Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •Визнання права власності
- •Інші засоби захисту права власності. Персональні засоби захисту права власності
- •Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •Захист права спільної власності
- •Захист інтересів власників у надзвичайних ситуаціях
- •Методичне видання Конспект лекцій студентам заочної форми навчання щодо вивчення дисципліни “Правове регулювання відносин власності”
- •49000, М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18
Порядок передачі земельних ділянок в оренду
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).
Не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі майстерні).
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Договір найму (оренди) земельної ділянки
Згідно зі ст. 3 Закону «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності. А у ст. 12 Закону договір оренди землі визначається як угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Отже, кваліфікаційними ознаками оренди землі є: наявність договору між орендодавцем і орендарем; передача орендареві прав володіння і користування земельною ділянкою; платність володіння і користування землею (у формі орендної плати); строковість володіння і користування земельною ділянкою. Відсутність хоча б однієї зазначених ознак у тих чи інших відносинах землекористування не дає можливості кваліфікувати їх як земельно-орендні відносини та застосувати до них норми законодавства про оренду землі.
Відповідно до положень ст. 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, які розташовані на ній, або без них. У п. 2 цієї статті прямо зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Очевидно, йдеться про земельне законодавство, зокрема ЗК та Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р., в новій редакції даного Закону від 2 жовтня 2003 р.
Оренда земельної ділянки - один із видів використання земель на праві користування; це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»). Оренда має виключно договірний характер відносин, що означає добровільність укладення договору.
Договір оренди земельної ділянки - це юридично оформлений документ, що посвідчує обов'язок орендодавця (однієї сторони договору) передати орендареві (другій стороні договору) за плату земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Цей договір є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендної плати у певних розмірах; строковим, у будь-якому випадку строк дії договору оренди не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»); без надання орендареві можливості розпоряджатися земельною ділянкою.
Предмет договору оренди. Законом «Про оренду землі» встановлено, що саме є об'єктом оренди землі: земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (на відміну від тих, що надаються обмеженому колу суб'єктів у постійне землекористування – ст.92 ЗК). Саме специфіка об'єкта цього договору і визначає його земельно-правову юридичну природу. Якщо на земельній ділянці, що передається в оренду, розташовані насадження, будівлі, споруди, водойми, то вони можуть бути передані в оренду разом із земельною ділянкою.
Сторони договору оренди:
орендодавці - громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Окрім того, ст.. 4 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська І Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
орендарі - юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути (ст. 5 Закону України «Про оренду землі»):
а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
б) сільські, селищні, міські, районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;
в) громадяни та юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.
Деякі обмеження Законом встановлено щодо оренди земель сільськогосподарського призначення. Такі землі можуть бути передані в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва лише юридичним особам, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичним особам, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. До числа останніх належать власники селянських (фермерських) господарств, а також особи, які за результатами районної конкурсної комісії отримали право на створення таких господарств.
Права та обов'язки сторін:
Орендодавець має право вимагати від орендаря:
використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;
дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та території, які особливо охороняються;
своєчасного внесення орендної плати.
Орендар земельної ділянки має право:
самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
отримувати продукцію і доходи;
здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Орендодавець зобов'язаний:
передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди;
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний:
приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та Іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності подати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Порядок укладення договорів оренди земельних ділянок визначається законодавством України і полягає в тому, що власниками земельних ділянок приймаються рішення про передачу їх земель в оренду, що залежить від юридичного статусу власника. Громадяни-суб'єкти права приватної власності на землю приймають рішення про передачу ділянки в оренду самостійно, не оформляючи це рішення ніякими документами, крім договору оренди.
Порядок прийняття рішень про передачу в оренду земельних ділянок юридичними особами - суб'єктами права приватної власності на землю залежить від організаційно-правової форми юридичної особи та порядку управління такою особою, закріпленого в її установчих документах - статуті чи установчому договорі. Досить часто рішення про передачу земельної ділянки в оренду приймається власником (засновником) приватного підприємства чи вищим органом управління юридичних осіб інших видів - загальними зборами учасників, членів тощо. Однак нерідко функції щодо передачі земельних ділянок в оренду делегуються виконавчим органам юридичних осіб - директору (дирекції), правлінню, голові правління та ін. Тому при укладенні договору оренди орендареві слід перевірити правомочність органу управління юридичної особи, у якої він збирається орендувати земельну ділянку, на прийняття рішення про передачу ділянки в оренду.
Сільські, селищні і міські ради як суб'єкти права комунальної власності на землю приймають рішення про передачу земельних ділянок в оренду на своїх сесійних засіданнях. Такі рішення фіксуються в протоколах сесійних засідань рад.
Слід також зазначити, що згідно зі ст.3 Земельного кодексу місцеві ради вправі передавати повноваження щодо надання земельних ділянок органам державної виконавчої влади та виконавчим органам місцевого самоврядування, тобто виконавчим комітетам рад. Рішення про передачу (делегування) зазначених повноважень також приймаються на сесійних засіданнях рад. Найчастіше повноваження делегуються радами своїм виконавчим комітетам. У рішенні виконавчого комітету ради про передачу земельної ділянки в оренду повинно міститися посилання на рішення відповідної ради про делегування виконавчому комітетові повноважень щодо надання земельних ділянок.
Більш складним є порядок надання в оренду земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності. Закон «Про оренду землі» передбачає, що орендодавцями таких земельних ділянок є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України. Однак рішення про передачу земельних ділянок в оренду зазначені органи вправі приймати лише за умови попереднього погодження таких рішень на сесіях відповідних рад. Це означає, що рішення органу державної виконавчої влади про передачу земельної ділянки із земель державної власності в оренду без погодження з відповідною радою, зафіксованого в протоколі сесійного засідання ради, вважатиметься недійсним.
Підкреслимо, що до проведення розмежування земель усі землі, які не передано у приватну і колективну власності, вважаються землями державної власності. Прикінцевими положеннями Закону «Про оренду землі» встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності землі державної власності передаються в оренду в порядку, встановленому Земельним кодексом, а не Законом «Про оренду землі».
Надання земельних ділянок в оренду радами здійснюється відповідно до їх компетенції по наданню земельних ділянок у користування, визначеній у ст. 19 ЗК. Компетенція ради того чи іншого рівня залежить від місцезнаходження земельної ділянки та мети, для якої вона надається в оренду.
Сільські і селищні ради можуть надавати в оренду земельні ділянки із земель сіл, селищ для будь-яких потреб, для яких передбачена можливість отримання ділянки в оренду.
Міська рада надає в оренду земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради надають земельні ділянки в оренду за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду для сільськогосподарського використання у випадках, передбачених законодавством, із земель запасу чи резервного фонду для ведення селянського (фермерського) господарства.
Обласні ради можуть надавати земельні ділянки в оренду: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; із земель за межами населених пунктів для будівництва промислових та інших несільськогосподарських об'єктів, крім об'єктів, для яких надання земельних ділянок в оренду може здійснюватися за рішенням сільської чи селищної ради.
Верховна Рада України вправі надавати земельні ділянки в оренду у разі:
коли вони вилучаються (викупляються) у землекористувачів (власників земель);
коли для вилучення цих земельних ділянок установлений особливий порядок (мова йде про особливо цінні землі сільськогосподарського і лісогосподарського призначення).
Істотними умовами договору оренди відповідно до Закону України «Про оренду землі» (ст.15) є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
Сторони можуть зазначати у договорі й інші умови.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є план-схема земельної ділянки, її кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки, якщо оренда пов'язана зі зміною цільового призначення земельної ділянки чи наданням ділянки із земель запасу під забудову.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір підлягає укладенню у письмовій формі, посвідчується нотаріально за вимогою однієї із сторін і набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).
Орендована земельна ділянка відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» може передаватися орендарем у суборенду, якщо при цьому не змінюватиметься її цільове призначення і така можливість передбачена договором чи письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди обмежуються умовами договору оренди та не можуть суперечити йому.
Свої особливості має договір оренди земельної частки (паю). Громадяни-власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів та за умови дотримання вимог Закону України «Про оренду землі». Після виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до Державного акта про право власності на землю на тих самих умовах або інших за домовленістю сторін. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)» від 24 січня 2000 р. № 19 запроваджено спрощений порядок реєстрації цих договорів.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Варто зазначити, що плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.
Орендна плата може справлятися у таких формах: грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю). Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати, але підкреслимо, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Особливістю орендної плати є те, що вона може змінюватись, а саме: орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Строк договору найму (оренди). Договір найму має тимчасовий характер, навіть якщо договір укладено без зазначення строку, тобто такий договір є строковим договором, він укладається на строк, обумовлений сторонами і встановлений договором (ст. 763 ЦК). Проте в законодавстві можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Так, відповідно до Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.
Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, є укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК).
Припинення договорів оренди здійснюється на підставах, передбачених законом, а саме у разі;
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи - орендаря.
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірвано за згодою сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону «Про оренду землі» та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування зазнаних збитків відповідно до закону.
Також варто зазначити, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особин - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі полягає у тому, що в разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати:
зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків;
відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця;
дострокового розірвання договору.
Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.
Розгляд даних спорів, тобто пов'язаних з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35 Закону України «Про оренду землі»).
Договори оренди земель водного та лісового фонду укладають відповідно до земельного, водного та лісового законодавства і основою свого регулювання мають Земельний, Лісовий та Водний кодекси України. Дані договори укладаються між двома сторонами, де орендодавцем є державні органи (наприклад, Державні адміністрації), а орендарем фізична або юридична особа, яка має повну дієздатність.
Оренда земельних ділянок лісового фонду безпосередньо визначається ст. 10 Лісового Кодексу України і передбачає передання у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду строком від одного до п'ятдесяти років на умовах оренди. Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі, але варто враховувати, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії.
Оренда земельних ділянок водного фонду визначається Водним кодексом України і передбачає передання у тимчасове користування земельні ділянки водного фонду строком від трьох до двадцяти п'яти років на умовах оренди. Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі, але варто враховувати, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії.