Де  дкз — сума довгострокових залучених коштів; дк — довгостроковий капітал.

Коефіцієнт характеризує структуру капіталу. Показує частку довгострокових залучених коштів, використаних для фінансування активів поряд із власними коштами. Зростання цьогопоказ­ника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів;

• коефіцієнт довгострокових зобов’язань — розраховується як відношення довгострокових зобов’язань до загальної суми залучених коштів:

(3.6)

Коефіцієнт показує, наскільки підприємство залежить від довгострокових зобов’язань у загальній сумі позикових коштів. Нор­мативне значення коефіцієнта — менше 0,2—0,3;

• коефіцієнт поточних зобов’язань розраховується як від­ношення поточних зобов’язань до загальної суми залучених коштів:

(3.7)

Коефіцієнт показує, наскільки підприємство залежить від поточних зобов’язань у загальній сумі позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта — менше 0,5—0,6;

• коефіцієнт фінансового лівериджу — розраховується відношенням довгострокових зобов’язань до власного капіталу:

(3.8)

Коефіцієнт характеризує залежність підприємства від довгострокового капіталу. Рекомендоване значення — менше 0,1. Зростання цього коефіцієнта свідчитиме про збільшення фінансового ризику;

• коефіцієнт обслуговування боргу — розраховується як відношення позикового капіталу до грошового потоку від операційної діяльності:

(3.9)

Коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок коштів від основної діяльності;

• Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів, ) — розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

(3.10)

де — сума власних оборотних коштів.

Коефіцієнт характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище цей показник, тим більше забезпечується гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб’єкта. Оптимальне значення показника — 0,5 (на думку деяких авторів — більше 0,3);

• коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними кош­тами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до запасів:

(3.11)

де ЗЗ — запаси.

За формою балансу згідно з П(С)БО 2 в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом IV пасивубалан­су, в знаменнику — сума рядків 100—140 розділу ІІ активу балансу. К_мзпоказує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових. Цей коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв’язку зі станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві є значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше 1.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше 1, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормаль­ним явищем є рівень коефіцієнта 60—80 %. Деякі автори нижньою критичною величиною вважають 50 %;

• коефіцієнт маневреності робочого капіталу (власних оборотних коштів, ) розраховується як відношення запасів до власних оборотних активів:

(3.12)

Цей показник, зворотний коефіцієнту забезпечення запасів власними оборотними коштами, характеризує питому вагу запасів як матеріальних оборотних активів у власних оборотних коштах. Величина робочого капіталу залежить від ефективності управ­ління запасами (планування, нормування їх величини, прогнозування на майбутнє, раціональне використання тощо), стану дебіторської заборгованості (тенденція до її зменшення) та величинигрошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій;