Аналіз фінансової стійкості Розділ 3

3.1. Значення фінансової стійкості

Умовою життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів і саме за ними вирізняють кілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб’єкта існує:

— внутрішня стійкість;

— фінансова стійкість;

— загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан підприєм­ства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображує постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення та оновлення.

Загальна стійкість відображує рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також витрати на його розширення та оновлення.

До найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку належить визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспромож­ності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі для діяльності господарюючого суб’єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки гальмує її розвиток, збільшуючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

На нашу думку, фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

3.2. Аналіз показників фінансової стійкості

Значення і сутність фінансової стійкості виявляються в її показниках.

У наукових роботах останніх часів учені-економісти виділяють абсолютний показник фінансової стійкості — наявність влас­них оборотних коштів. Цей показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

НВОК = ІІ р. АБ – ІV р. ПБ, (3.1)

де ІІ р. АБ — поточні (оборотні) активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу;

ІV р. ПБ — поточна (короткострокова) кредиторська заборгованість (поточні зобов’язання), підсумок за IV розділом пасиву балансу.

Він визначає, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і довгострокові позикові кошти — довгострокові пасиви). Але трапляються випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи — оборотний капітал (підсумок за розділом ІІ активу балансу) можна поділити на дві частини:

— змінну, сформовану за рахунок короткострокових зобов’я­зань підприємства;

— постійну, сформовану за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Розглянемо викладене на прикладі балансу агрокомбінату «Зірка». Розрахуємо наявність власних оборотних коштів:

НВОК на поч. року = 17 819 – 710 = 17 109 (тис. грн);

НВОК на кін. року = 25 310 – 2363 = 22 947 (тис. грн).

Це означає, що на початок року поточні активи в сумі 17 109 тис. грн були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зріс на 5838 тис. грн, що оцінюється позитив­но. Можна зробити й такий висновок: після повного погашення поточних зобов’язань у підприємства залишиться ще 17 109 тис. грн оборотних засобів на початок року і 22 947 тис. грн — на кінець року.

Частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року — 96,0 %, на кінець року — 90,7 %.

Частка позикового капіталу у формуванні поточних активів — 4,0 % на початок року і 9,3 % — на кінець року (табл. 3.1).

Таблиця 3.1