Платіжні засоби та строкові зобов’язання підприємства

Платіжні засоби	Сума, тис. грн	Строкові зобов’язання	Сума, тис. грн
1. Залишок грошей на поточному рахунку	400	1. Оплата рахунків постачаль­ників	105
2. Цінні папери	900	2. Погашення короткострокових кредитів у банку	20
3. Рахунки покупців	100	3. Оплата рахунків підрядної будівельної організації	10
4. Надходження коштів за реалізовані основні фонди	1100	4. Сплата виданих векселів	30
5. Інші надходження грошових коштів	300	5. Сплата заборгованості бюджету	200
6. Залишок грошових коштів у касі	10	6. Сплата заробітної плати	180
7. Надходження дебіторської заборгованості	850	7. Сплата податків	36
Усього	3660	Усього	581
Перевищення платіжних коштів над строковими зобов’язаннями			3079
БАЛАНС	3660	БАЛАНС	3660

Із даних таблиці видно, що підприємство своїми платіжними засобами може повністю погасити свої строкові зобов’язання й матиме ще кошти. Підприємство є платоспроможним.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта.

Ліквідність — у загальному розумінні — це здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати в двох аспектах:

1. як час, необхідний для продажу активу;

2. як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов’язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому ліквідність — це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строків.

Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкому розумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, і в найгіршому випадку — до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

Низька ліквідність або її відсутність у клієнта — юридичної особи позначаються і на кредиторах, оскільки наслідками цього є затримання сплати процентів і суми боргу, а то й часткова чи пов­на втрата неповернутого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності, у пасиві зобов’язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Усі активи підприємства залежності від ступеня їхньої ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) — суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂), активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А₃), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчас­ності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми роз­рахунків і т. ін.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів (А₁, А₂, А₃) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов’язання (П₁) — кредиторська забор­гованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П₂) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П₃) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви — сума статей ІІІ розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».

4. Постійні пасиви (П₄) — статті І розділу пасиву балансу «Власний капітал».

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то й взагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оцінювання реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно виконати аналіз ліквідності балансу.