Конспект лекций УЛП

Лекція 1. Введення в управління ланцюгом постачань. Основні визначення.

В усіх організаціях переміщуються ті чи інші матеріали. Виробники будують підприємства, на які поступає сировина від постачальників, та доставляють свою продукцію замовникам та споживачам; магазини роздрібної торгівлі регулярно одержують товари від оптовиків і т.і. Кожен раз, коли має місце споживання будь-якого товару, хто-небудь повинен гарантувати, що всі складові таких дій будуть узгоджені один з одним та що товар буде доставлено до потрібного місця.

Ланцюг постачань описує, як матеріали поступають в організацію від постачальників,

як в ході виконання операції вони переміщуються всередині цієї організації та як після цього вони відправляються до замовників та споживачів. Тобто поняття “ланцюг постачань” застосовується до переміщення будь-яких матеріалів в організаціях будь-

якого типу. Тут маються на увазі як виробники, що переміщують матеріальні товари, так і постачальники послуг, що переміщують матеріали для нематеріальних послуг.

Кожній організації потрібен надійний матеріальний потік. Управління ланцюгом постачань – це важлива функція, оскільки менеджерам необхідно забезпечити переміщення цих матеріалів настільки ефективно та продуктивно, наскільки це можливо.

Краще за все це досягається за допомогою інтегрованої логістичної функції, тобто функції, що відповідає за всі аспекти цього переміщення. Результати, що одержуються при цьому дуже важливі, оскільки вони безпосередньо впливають на обслуговування споживачів та на витрати, а також практично на всі інші показники діяльності підприємства.

Ланцюг постачань не обмежується маштабами організації, а займає унікальну позицію, що пов’язує цю організацію з зовнішніми постачальниками з одного боку, та замовниками і споживачами її продукції з іншого. Таким чином організації все краще розуміють, що вони працюють не ізольовано від інших структур бізнесу, а входять в ланцюг постачань, ціль якого – задоволення потреб споживачів.

Така діяльність як управління ланцюгом постачань дуже динамічно змінюється.

Розробки таких операцій як робота “точно в строк”, “тощі” операції, ефективне реагування на потреби споживачів, планування ресурсів підприємства, електронна комерція, глобалізація та підвищення якості обслуговування споживачів значною мірою

На одному кінці цього спектру розташовані продукти, що являють собою товари у явному вигляді (авто, побутові прилади), на іншому кінці – продукти-послуги

(страхування, освіта). В середині розміщують більш збалансовані продукти – ресторанна їжа або лікування у лікарні.

Ядро діяльності будь-якої організації складають операції, в ході яких продукти створюються та доставляються до споживачів. Для здійснення цих операцій потрібні різноманітні вихідні складові, які потім перетворюються у необхідні комбінації.

Продемонструвати це можна за допомогою наступного малюнку (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 Результати на виході операцій.

Прикладом роботи цієї схеми може служити ресторан. В якості вихідних складових використовуються продукти харчування, кухарі, кухонне обладнання, офіціанти та безпосердньо площа, на якій люди їдять, до його операцій відноситься первинна обробка та підготовка продуктів харчування, приготування їжі та обслуговування відвідувачів;

основна продукція – їжа, обслуговування та задоволення потреб споживачів.

Продукти, що створюють організації, поступають до споживачів, проходячи цикл,

який показано на рисунку 1.3.

Отже звідси витікає наступне визначення: логістика – це функція, що відповідає за матеріальний потік, який йде від постачальників в організацію, проходячи через операції всередині організації, та після цього уходить до споживачів.

Переміщення матеріалів в організацію від постачальників називається входячою логістикою; переміщення матеріалів до замовників та споживачів – ісходячою логістикою; переміщення матеріалів всередині самої організації – матеріальним менеджментом.

Далі, необхідно дати визначення – що таке матеріали. У випадках з річовим потоком це очевидно. Однак є моменти де це менш зрозуміло. Наприклад, телевізійна компанія доставляє телеглядачам розваги, телефонна компанія – послуги щодо комунікацій,

науково-дослідна компанія створює нові знання.

Зрозуміло, що матеріальні товари необхідно переміщувати, тому щодо них роль ланцюга постачань зрозуміла. Але й організації, що поставляють здебільшого нематеріальні послуги переміщують ті чи інші види товарів (документацію чи споживчі товари), тому і для них необхідне управління ланцюгом постачань. Однак, якщо поглянути на це більш широко, можна стверджувати, що ланцюг постачань переміщує і менш осяжні речі, такі як інформація та повідомлення. При такому підході телевізійна компанія використовує ланцюг постачань для переміщення матеріалів по своїх виробничих спорудах, а також для доставки своїх програм телеглядачам. В різних обставинах ланцюг постачань відповідає за різний обсяг матеріалів, що переміщуються:

сировини, компонентів, готової продукції, співробітників, інформації, документації та будь-яких інших ресурсів, що потрібні для виконання операцій. Для спрощення всі ці елементи описуються як матеріали. Отже матеріали – це все, що організація переміщує лдя виробництва своїх продуктів. Вони можуть бути як осяжнимі (сировина), так і неосяжні (інформація).

Лекція 2. Визначення ланцюгу постачань. Структура та види діяльності всередині

ланцюгу.

До цього моменту увага приділялася лише переміщенню матеріалів всередині однієї

організації. В реальному житті організації діють незалежно одна від одної. Фактично

кожна з них діє як замовник, коли покупає матеріали у своїх постачальників, а потім сама стає постачальником, коли поставляє свою продукцію власним споживачам.

Більшість видів продукції в процесі створення проходять через декілька організацій,

пересуваючись від постачальників початкового рівня до кінцевих споживачів.

Прикладом може служити звичайний лист папіру, який проходить декілька організацій до моменту набуття кінцевої форми. Схема ланцюгу постачання наведена на малюнку

2.1.

Обробка

Рисунок 2.1. Схема ланцюга постачань для бумаги.

Для всіх цих ланцюгів діяльності та організацій використовуються самі різноманітні назви. Коли акцент робиться на операціях, говорять “процес”; коли підкреслюється маркетинг – “логістичний канал”; коли на перший план ставлять добавлену цінність,

з’являється термін “ланцюг цінності”; коли аналізується задоволення споживчого попиту, гворять про “ланцюг попиту”. В нашому випадку на першому плані стоїть переміщення матеріалів, тому використовується найбільш загальний термін – “ланцюг постачань”.

Ланцюг постачань складається з ряду видів діяльності та організацій, через які матеріали проходять за час свого переміщення від постачальників початкового рівня до кінцевих споживачів.

Кожен кінцевий продукт має свій власний унікальний ланцюг постачань, причому деякі з них можуть бути дуже довгими та складними. Чим з більшої кількості вихідних матеріалів, видів сировини та кількості компонентів складається кінцевий товар, тим довшим та складнішим буде ланцюг постачань. Зазвичай за час знаходження у ланцюгу постачань матеріали проходять шлях через постачальників сировини, виробників,

операції з доведення, логістичні центри, склади, операторів-посередників, транспортні компанії, оптовиків, рітейлерів та множину інших операцій та учасників. Іноді ланцюг

постачань не закінчується на кінцевому споживачі, а додатково охоплює етап переробки та повторного використання матеріалів.

Структура ланцюгу постачань.

Найбільш простий спосіб представити ланцюг постачань – показати, як продукт переміщується через ряд організацій, кожна з яких додає до нього додану вартість. Якщо розглядати цей процес з точки зору якоїсь організації, то види діяльності, що виконуються до неї, тобто переміщення матеріалів в цю організацію, називається попередніми видами діяльності, а ті, що здійснюються після виходу матеріалів з організації – послідуючими.

Попередні види діяльності розподіляються по рівням постачальників. Постачальник що відправляє матеріали безпосередньо в організацію, для здійснення з нею подальших операцій, називається постачальником першого рівня; постачальник, що відправляє матеріали постачальнику першого рівня, називають постачальником другого рівня;

постачальник для постачальника другого рівня знаходиться на третьому рівні, і так далі до першовитоків матеріалів. Споживачі також займають різні місця в загальному ланцюгу. Тих з них, хто одержує продукт безпосередньо після операцій, що виконані в організації, називають споживачами першого рівня; ті хто одержує цей продукт від споживачів першого рівня називаються споживачами другого рівня, і так до кінцевих споживачів (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2. Види діяльності в ланцюгу постачань.

На практиці більшість організацій одержує матеріали від великої кількості різних постачальників та передають свою продукцію різноманістним споживачам. Тому, після проходу через різні рівні постачальників та по різним ланцюгам постачань, різні вихідні матеріали “зустрічаються” одне з одним в організації, проходять через неї, та на виході з’являються продукти, які після цього переміщуються через різні рівні споживачів та знов розходяться. Таким чином виробник може розглядати постачальників збірних

одиниць як своїх постачальників першого рівня, виробників комплектуючих – як постачальників другого рівня, постачальників матеріалів – як постачальників третього рівня і т.і. З іншого боку він може розглядати оптовиків як своїх споживачів першого рівня, рітейлерів – другого, а кінцевих споживачів – як споживачів третього рівня

(рисунок 2.3).

Виробник

Рисунок 2.3. Ланцюг постачань, сформований навколо виробника.

Хоча особливо легко представити форму ланцюгу постачань для виробника,

більшість інших організацій в цілому використовують той самий підхід, навіть якщо він для них не настільки наглядний. Наприклад авіакомпанії перевозять пасажирів у місцеві аеропорти, звідки вони їх забирають та доставляють літаками у великі вузлові аеропорти,

після цього пасажири перелітають до вузлових аеропортів інших регіонів чи держав і знову місцевими лініями долітають до місця призначення.

Оскільки кожен продукт має власний ланцюг постачань, то загальна кількість різних конфігурацій таких ланцюгів дуже велика. Окремі ланцюги постачань з’єднуються один з одним, щоб задовольнити попит самих різних споживачів. Наприклад виробники автомобільних запчастин продають частину своєї продукції зборочним підприємствам,

частину – оптовикам, для гаражів та авторемонтних підприємств, частину – роздрібним магазинам для індивідуальних споживачів, а якусь частину – безпосередньо споживачам,

використовуючи веб-сайти. Тобто загальний ланцюг постачань розподіляється на окремі гілки, коли один і той самий продукт слідує до різних споживачів різними шляхами.

Отже загальна картина ланцюга постачань становиться все більш складною, особливо у випадках, коли організація випускає велику кількість (іноді тисячі) самих різноманітних продуктів, у кожного з яких свій власний ланцюг постачань.

Деякі спеціалісти стверджують, що термін “ланцюг постачань” передає дуже спрощену та узагальнену картину, тому вони говорять про “мережі постачань” або про

“паутину постачань”.

Лекція 3. Переваги ланцюгів постачань. Бар’єри в ланцюгах постачань.

Якість та добавлена вартість.

Ланцюги постачань є дуже складними елементами, тому виникає питання – чи не можна виключити їх. Іноді це можливо, коли ми переміщуємо продукти безпосередньо від їх виробників до кінцевих споживачів. Прикладом може служити безпосередній продаж продуктів харчування виробниками споживачам або побулікація авторами своїх наукових праць в мережі Інтернет. Однак у загальному випадку є декілька досить обгрунтованих причин, що пояснюють необхідність наявності більш довгого ланцюга постачань. Припустимо, що населення цілого міста вирішує покупати продукти у одного виробника. В цьому випадку ланцюг постачань буде найбільш коротким, однак кожному покупцю прийдеться безпосередньо добиратися до ферми, на якій продукти вирощують.

Імовірно буде більш раціонально, якщо транспортна компанія забиратиме овочі у виробника та доставлятиме їх в одне місце в місті, наприклад у супермаркет. Але якщо транспортна компанія доставлятиме продукти в одне місто, то вона з легкістю може робити те саме і для інших ближніх міст, з можливою зупинкою у проміжному сховищі,

для організації місцевої доставки на нього. У сховищі можна положити продукти на зберігання, поки доставок багато, та забирати їх, коли поставки стають обмеженими.

Якщо продукція потребує додаткової обробки, транспортна компанія може звернутися до послуг спеціалізованого підприємства, яке цим займеться. Результатом буде збільшення ланцюгу постачань, однак одночасно збільшуватиметься і обсяг послуг, що одержується споживачами.

Ланцюги постачань виникають і для того, щоб долати розриви, які виникають у тих випадках, коли постачальники розташовані на великій відстані від споживачів. Це дозволяє виконувати операції, які виконуються або можуть виконуватись краще всього в місцях, що розташовані на великій відстані від споживачів чи витоків матеріалів.

Наприклад електростанції розташовують далеко як від основних споживачів електроенергії, так і від постачальників палива.