1194

Можна без перебільшення сказати, що сила влади, її міцність і легітимність знаходяться в прямій пропорційній залежності від рівня економічного розвитку, досягнутого суспільством.

Силові засоби політичної влади виконують функцію забезпечення захисту країни, охорони внутрішнього порядку, у тому числі забезпечення безпеки політичної влади, недопущення будь-яких замахів на владу з метою її повалення. Силові засоби – це армія, міліція, різні служби безпеки, прокуратура, суд, а також належні їм техніка, озброєння, тюрми та інше.

Соціальні засоби – це те, що забезпечує підтримку існуючій владі, це престижні і високооплачувані посади, системи різного роду привілеїв для більшості категорій трудящих, їх ефективний соціальний захист.

Інформаційні засоби – це насамперед засоби масової інформації (ЗМІ) – наймолодший, але дуже ефективній вид ресурсів, який має політичну вагу в усіх країнах світу.

Уструктурі політичної влади розрізняють три взаємодіючі рівні:

−вищий – це керівництво вищих органів влади (законодавчих, виконавчих, судових) ;

−середній, або проміжний, – це апарат політичної влади середнього рівня, бюрократія різних рангів. Середній рівень пов’язує інституційну владу з неформальною, суспільними організаціями, рухами, партіями;

−третій рівень включає в себе безпосередньо політичне спілкування людей малих груп.

Кожний з вищеназваних рівнів може поділятися на дві форми:

−легальну (офіційну), представлену у вигляді формалізованих структур;

−нелегальну (неофіційну) – влада впливових осіб, угрупувань, кланів, лідерів та інших.

Існує також індивідуальна політична влада, яка виконується однією людиною (абсолютна монархія, диктатура Гітлера, Піночета), та інституціолізована форма влади, заснована на принципі поділення влади.

Таким чином, політична влада може успішно функціонувати тільки за умов легітимності та взаємодії всіх структурних елементів.

6.2.Основні функції, концепції, тенденції розвитку політичної влади

Ефективність влади, її результативність залежать від успішності виконання нею своїх функцій.

Функції влади

−Керівництво державою, суспільством у цілому і кожною з його сфер. Суть цієї функції полягає в постійному розв’язанні суперечностей між необхідністю підтримки ладу в суспільстві та різними інтересами його окремих верств, національних та інших груп, окремих особистостей.

−Оптимізація політичної системи, пристосування її інститутів (держава, партія тощо) до цілей, завдань політичних сил, що прийшли до влади.

−Забезпечення стабільності в країні.

31

Існують різноманітні концепції політичної влади.

−Класова (марксистська) – визнання класової природи політичної влади. Влада визначається як організоване панування одного класу (економічно домінуючого над іншими).

−Елітарна – влада виходить з поділу суспільства на еліту і маси і являє собою відношення між пануючою елітою (меншістю) і підлеглими масами (більшістю).

−Структурно-організаційна. Влада розглядається, як система відносин підпорядкування нижчих рівнів структур вищим. Завдання політичної влади

–будувати свої відносини зі всіма елементами політичної системи таким чином, щоб це сприяло збалансованому стану даної системи.

−Поведінкова (біхевіорістична) – розуміння влади як взаємодії індивідів

впроцесі їх політичної поведінки.

Із моменту виникнення влада пройшла довгий шлях розвитку, постійно удосконалюючись. Сьогодні процес розвитку влади продовжується і характеризується такими тенденціями:

−посилення інтенсивності процесів демократизації влади. Про це свідчить посилення значення форм суспільного консенсусу, самоуправління, підвищення ролі суспільних рухів і неполітичних об’єднань та вплив на владні відносини;

−зростання фактора легітимності влади як обов’язкової ознаки її цивілізованості;

−значення політичної влади, становлення системи, поділ влади. Це яскраво проявляється в передачі ряду повноважень від центральних владних структур місцевим органам влади;

−зростання конфліктності між різними верствами влади. Ситуація в Україні останніх років дає багаточисельні підтвердження цієї тенденції;

−високі темпи бюрократизації апарату владних структур. Дана тенденція пов’язана з тим, що, здійснюючи керуючі функції, бюрократія піддається впливові різних зацікавлених груп та окремих осіб.

Політична влада означає здібність і право одних карати і керувати іншими. Вона повинна бути легітимною, визнаною суспільством, спиратись на різноманітні ресурси, особливо економічні. Цей політичний процес у суспільстві залежить від суб’єктів і об’єктів влади.

Контрольні запитання

1.Що таке політична влада?

2.Які основні ознаки політичної влади?

3.Що таке легітимність політичної влади і які різновиди її розрізняють (за М. Вебером)?

4.Що таке суб’єкт та об’єкт політичної влади?

5.Які засоби політичної влади розрізняють і у чому полягає їх ефективність?

32

6.Які є форми політичної влади, у чому їх сенс?

7.Які функції виконує політична влада?

8.Які основні концепції політичної влади можна назвати та у чому їх зміст?

9.Які тенденції розвитку інституту політичної влади можна виокремити у сучасній політиці?

Бібліографічний список

1.Гелей, С. Д. Політологія [Текст]: навч. посіб. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар.

– К., 2007. – С. 222-227.

2.Логвина, В. А. Політологія [Текст]: навч. посіб. / В. А. Логвина. – К.,

2006. – С. 68-73.

3. Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К., 2003. – С. 208-219.

4.Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред.

В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – К.-Х., 2001. – С. 125-154.

5.Шляхтун, П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) [Текст]: навч. посіб. / П. П. Шляхтун. – К., 2005. – С. 172-197.

7. ТЕМА: ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ТА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

Основна ідея заняття

Політичне життя є важливою формою суспільного життя, багатоаспектною та різноплановою. Її основу складають владні відносини, які втілюються в діяльності політичної системи суспільства.

План

7.1.Політичне життя суспільства.

7.2.Політична система, її основні елементи.

7.3.Типологія політичної системи.

7.1.Політичне життя суспільства

Що таке політичне життя суспільства, яка його типологія, структура, особливість?

Політичне життя – це частина суспільного життя, яка випливає з конкре- тно-історичної і усвідомленої політичної діяльності людей і спрямована на виявлення та реалізацію соціально-політичних інтересів та потреб у процесі формування та здійснення політичної влади в суспільстві.

Важливими елементами політичного життя є відношення до держави, її діяльності; відносини між політичними партіями і суспільними об’єднаннями; між масами і політичними лідерами тощо.

Політичне життя досить різноманітне. Типологія політичного життя:

− за шириною охоплення - внутрішньополітичне і зовнішньополітичне;

33

−за сферою виявлення - соціально-політичне, етнополітичне, адміністра- тивно-політичне, військове та інше;

−за суб’єктами політики - соціально-класове, національно-державне, партійне, суспільно-політичне;

−за діяльністю політичних органів - парламентське, адміністративне;

−за формою діяльності народу - парламентське, мітингове, страйкове;

−за формою організації - організоване, слабо організоване;

−за рівнем здійснення - за місцем проживання, у трудових колективах, за рівнем управління і самоуправління, в адміністративно-територіальній одиниці, на державному рівні, на міжнародному рівні.

Уструктурному відношенні політичне життя розподіляється на внутрі-

шнє і зовнішнє.

Внутрішньополітичне життя характеризується діяльністю політичної системи суспільства – державою, політичними системами, суспільними об’єднаннями, особливостями політичного процесу, спрямованістю і формами політичної діяльності.

Зовнішньополітичне життя є системою взаємовідносин держав, партій, їх блоків і союзів із питань особистих інтересів і в рамках світового співтовариства. Воно включає контакти між державними та іншими політичними діячами з метою залучення нових або реалізації існуючих домовленостей в різних сферах життя.

Політичне життя суспільства зумовлено також діяльністю соціальних спільнот – націй, класів, верств і груп активної позиції особистості.

До особливостей політичного життя відносяться: стабільність, цілісність, єдність, соціальна упорядкованість, плюралізм, відображення своєрідності політичного часу, активність, громадське узгодження.

Такими є важливі аспекти політичного життя суспільства.

7.2.Політична система, її основні елементи

Рівень розвитку політичного життя будь-якої країни визначається розвитком її політичної системи. Термін «політична система» зустрічається в працях Аристотеля. Проте в широкий політичний обіг він введений в середині XX століття як реакція на невизначеність політичної картини світу.

Політична система – це складна, розгалужена сукупність різних політичних інститутів, соціальних спільнот, форм взаємодії між ними, в яких реалізується політична влада.

Поняття «політична система» носить багатоаспектний характер. Її можна звести до сукупності державних і недержавних інститутів та норм як явища регуляції взаємовідносин між людьми, як систему розподілу цінностей за допомогою влади.

Політична система, оскільки вона є зброєю здійснення влади і вираженням інтересів більшості громадян, виступає по відношенню до інших систем суспільства в якості домінуючого фактора. Всі інші системи суспільства спи-

34

раються на політичну систему, яка забезпечує її організованість, легітимність, закріплює дані структури в якості пануючих в суспільстві. В цьому розумінні можна говорити про домінантність політики по відношенню до інших сфер суспільства.

Будучи самостійним організмом, політична система має свої можливості або спроможності. Американські політологи Д. Істон, Д. Алмонд називають чотири основні особливості:

−регулююча, причетна до керування людьми;

−екстракційна, пов’язана з добуванням необхідних для свого функціонування ресурсів;

−дистрибутивна – здібна розподілити і перерозподілити ресурси, блага, послуги;

−регулююча, пов’язана із спроможностями адаптування до змін соціального середовища.

Спроможності політичної систем реалізуються в її функціях або в головних видах її діяльності.

Важливі функції

−забезпечення визначеної єдності всіх соціальних груп та верств населення;

−забезпечення політичної влади, визначеної соціальними групами або більшістю населення країни;

−регуляція суспільних відносин, керування різними сферами в інтересах окремих соціальних груп або більшості членів даного суспільства;

−утворення необхідних політичних умов для функціонування та прогресу економіки;

−захист даного суспільства від різного роду руйнуючих внутрішніх та зовнішніх впливів.

Узалежності від функцій виділяють такі основні елементи політичної системи:

−політична група людей, які мають владу, прагнуть до неї або відчужені від політики і влади;

−сукупність політичних інститутів та організацій, які складають структурні системи держави, всі ступені керування політичних партій, суспільнополітичних і неполітичних організацій, що переслідують політичні цілі;

−нормативна підсистема: політичні правові і моральні норми, традиції, звичаї та інші регулятори (фактори) політичної діяльності та поведінки;

−функціональні підсистеми: методи політичної діяльності;

−політична культура і комунікативна підсистема (ЗМІ).

До елементів політичної системи відносяться всі інститути соціального життя, групи людей, норми, цінності, функції, ролі, явища, за допомогою яких реалізується політична влада та здійснюється управління суспільством.

Політичну систему України складають:

35

1)політичні інститути – держава, політичні партії і рухи, професійні об’єднання, різні органи представницької і непредставницької демократії.

2)відносини між класами, соціальними верствами, націями, між суспільством, колективом, особистістю, між державами і громадянами з приводу влади.

3)засоби масової інформації, політичні і правові норми, політична свідомість, політична культура.

Головні елементи політичної системи суспільства і механізмів її функціонування відображені в Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, у законодавстві, яке регулює принципи, формування і діяльність органів державної влади, права і обов’язки державних, партійних господарських і суспільних організацій.

7.3.Типологія політичних систем

У сучасній політичній науці існують різні типології політичних систем, які залежать від таких критеріїв:

−соціальна база системи;

−характер політичних інститутів, їх легітимність;

−рівень розвитку системи цінностей і норм у цілому у політичних відносинах;

−становище індивідів у системі.

Враховуючи ці критерії, політичні системи діляться:

−на традиційні, які представлені у більшості країн Азії, Африки і Латинської Америки;

−на індустріальні, системи країн Східної Європи та пострадянського простору;

−на постіндустріальні – це утворення, які тільки встановлюються в найбільш розвинутих країнах, зростають на основі синтезу європейських неоліберальних і соціал-демократичних цінностей.

Достатньо розповсюдженим є поділ систем на демократичні, тоталітарні і автократичні. Для того, щоб їх розрізнювати, існує поняття політичного режиму як засобу політичної влади.

Американський політолог Г. Алмонд, спираючись на дослідження різних політичних культур, виділяє такі типи політичної системи: англоамериканська, континентально-європейська, доіндустріальна і частково індустріальна, тоталітарна. Різноманітність вказаних та інших типологій засвідчує багатовимірність політичного світу, складність політичних систем.

Таким чином, політичне життя суспільства є похідною політичної системи і залежить від рівня функціонування всіх структурних елементів цієї системи.

Контрольні запитання

1.Що таке політичне життя суспільства?

2.Які типології політичного життя існують?

3.Що таке внутрішнє та зовнішнє політичне життя?

36

4.Що таке політична система?

5.Які основні можливості політичної системи можна назвати?

6.Які функції виконує політична система?

7.Які основні елементи політичної системи можна виокремити?

8.Які типології політичних систем можна виокремити?

9.До якої політичної системи належить українська політична система (за наведеними типологіями)?

Бібліографічний список

1.Гелей, С. Д. Політологія [Текст]: навч. посіб. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар.

– К., 2007. – С. 168-183.

2.Логвина, В. А. Політологія [Текст]: навч. посіб. / В. А. Логвина. – К.,

2006. – С. 68-73.

3. Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К., 2003. – С. 296-307.

4.Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред.

В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – К.-Х., 2001. – С. 412-418.

5.Шляхтун, П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) [Текст]: навч. посіб. / П. П. Шляхтун. – К., 2005. – С. 430-451.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Гелей, С. Д. Політологія [Текст]: навч. посіб. / С. Д. Гелей,

С. М. Рутар. – К., 2007. – 309 с.

2.Логвина, В. А. Політологія [Текст]: навч. посіб. / В. А. Логвина. – К., 2006. – 302 с.

3. Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 2006. – 567 с.

4.Політологія: наука про політику [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – К.-Х., 2001. – 639 с.

5.Шляхтун, П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) [Текст]: навч. посіб. / П. П. Шляхтун. – К., 2005. – 574 с.

37

38

Навчальне видання

Aйтов Спартак Шалвович Дешко Лариса Костянтинівна Кладіна Мирослава Анатоліївна Андрій Костянтинович Клячін Лесько Юрій Анатолійович Пономаренко Ірина Юріївна

ПОЛІТОЛОГІЯ

Методичні вказівки для семінарських занять Частина 1

Редактор Т. В. Мацкевич

Комп’ютерна верстка Т. В. Шевченко

Формат 60х84 1/16. Ум. друк. арк. 2,2. Обл.-вид. арк. 2,4. Тираж 500 пр. Зам. № 363.

Видавництво Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 1315 від 31.03.2003

Адреса видавництва та дільниці оперативної поліграфії: 49010, Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 2; www.diitrvv.dp.ua

39