Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
10
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
551.42 Кб
Скачать

Таблиця 2.9 аналіз середніх і граничних витрат

№ рядка

Обсяг випуску продукції (тис. грн.)

Середні загальні витрати (тис. грн.)

Середні змінні витрати (тис. грн.)

Середні постійні витрати (тис. грн.)

Додаткові витрати (тис. грн.)

Додатковий випуск продукції (тис. одиниць)

Граничні витрати (грн.) (гр. 6 : : гр. 7)

1

2

3

4

5

6

7

8

1

17

181,8

49,4

132,4

840

17

49,4

2

75

63,3

33,3

30,0

1660

58

28,6

3

105

55,7

34,3

21,4

1100

30

36,7

4

125

54,0

36,0

18,0

900

20

45,0

5

135

55,2

38,5

16,7

700

10

70,0

6

144

56,9

40,8

15,6

680

9

75,6

7

152

57,8

43,0

14,8

660

8

82,5

8

157

59,8

45,5

14,3

600

5

120,0

9

160

62,2

48,1

14,1

560

3

186,7

10

162

64,8

50,9

13,9

540

2

270,0

Аналіз даних таблиці показує, що середні постійні витрати зі збільшенням обсягу виробництва зменшуються, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більшу кількість одиниць продукції. Середні змінні витрати підлягають під дію закону спадаючої віддачі. Після того, як обсяг виробництва пере­вищить 75 тис. одиниць, середні змінні витрати починають зростати, оскільки спадаюча віддача зумовлює необхідність використання у виробництві все більшої кількості змінних ресурсів для виробництва додаткових одиниць продукції.

Середні загальні витрати залежать від середніх постійних і змінних витрат. Внаслідок інтеграції цих двох чинників формуються середні загальні витрати. Зі збільшенням обсягу виробництва вони спершу знижуються, а потім починають зростати.

Концепція граничних витрат має для підприємства стратегічне значення, оскільки дає змогу визначити витрати, величину яких підприємство може безпосередньо контролювати і які є для підприємства оптимальними. Граничні витрати характеризують той обсяг виробництва, перевищення якого зумовлює подорожчання виробництва.

Таким чином, можна дійти висновку: якщо граничні витрати нижчі, ніж середні загальні витрати раніше виробленої продукції, то це означає зменшення середніх загальних витрат (див. гр. 3 і 8, рядки 1—4). І навпаки, перевищення граничних витрат над серед­німи загальними витратами попередніх обсягів випуску продукції відображує зростання загальних витрат виробництва.

У довгостроковому періоді всі ресурси, використання яких передбачено стратегією розвитку підприємства, є змінними. Динаміка довгострокових середніх загальних витрат визначається в основному масштабом виробництва. Тому в довгостроковому періоді менеджери можуть збільшувати або зменшувати обсяг виробництва шляхом кількісної зміни основних засобів та інших необоротних активів. Але на конкретну дату підприємство матиме їх певну величину. В межах цієї величини витрати виробництва змінюватимуться відповідно до методів, розглянутих у короткостроковому періоді.

2.8. Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію оптимізації фінансового результату

Валовий фінансовий результат за інших рівних умов перебуває у певній залежності від обсягу виробництва. Прогнозний вибір обсягу виробництва, орієнтованого на максимальний прибуток, здійснюється шляхом ретельного аналізу взаємозалежності обсягів виробництва, доходів і витрат. Розглянемо таку залежність за даними табл. 2.10. У нашому прикладі прогнозна ринкова ціна продукції становить 120 грн. Прогнозні показники, які харак­теризують обсяги виробництва продукції, загальні витрати на її виготовлення, граничні витрати, взяті з табл. 2.8 і 2.9. Загальний дохід за кожним можливим обсягом випуску розраховується як добуток обсягу випуску та ціни реалізації. Граничний прибуток обчислюється як різниця між ціною реалізації продукції і сумою граничних витрат.

Аналіз табл. 2.10 показує, що при обсязі виробництва у 17 000 одиниць продукції підприємство має збиток у сумі 1050 тис. грн. Таким чином, для оцінки беззбиткового виробництва необхідно визначити нижню критичну точку виробництва.

Для цього розрахуємо додатковий обсяг виробництва, що перевищує 17 000 одиниць. Він дорівнює: 1 050 000 : 120 = 8750 одиниць. Таким чином, нижня критична точка виробництва — 25 750 одиниць (17 000 + 8750). За такого обсягу виробництва за ціною 120 грн. загальний дохід становить 3090 тис. грн. (120 · 25 750). Починаючи з цього обсягу виробництва (див. табл. 2.10) до обсягу виробництва у 157 тис. одиниць продукції прибуток постійно зростає і досягає свого максимального значення — 9450 тис. грн. Потім прибуток починає зменшуватися. Отже, верхня критична точка виробництва, яка забезпечує максимальну суму прибутку, становить 157 тис. одиниць продукції.

При прогнозуванні обсягу виробництва деякі економісти орієн­туються на величину прибутку, яка припадає на одиницю продукції (див. табл. 2.10, гр. 9). Аналіз даних показує, що найбільший прибуток на одиницю продукції досягається при обсязі виробництва у 125 тис. одиниць (р. 4). Менеджери, які при прогнозуванні обсягів виробництва будуть виходити із максимального прибутку на одиницю продукції, не враховують, що у цьому разі сума прибутку становитиме лише 8250 тис. грн. Але аналіз таблиці свідчить, що при прогнозуванні доцільніше використовувати загальну суму прибутку. За даними табл. 2.10, за обсягу виробництва 157 тис. одиниць прибуток сягає свого максимального значення — 9450 тис. грн.

Аналіз показує, що оцінка прогнозного обсягу виробництва з позиції максимального прибутку на одиницю продукції не дає можливості визначити фактичний обсяг виробництва, який забезпечить підприємству максимальний прибуток.

Соседние файлы в папке strategichniy_analiz_golovko