2.2. Рельєф

Рельєф є одним із головних факторів, який обумовлює характер і інтенсивність прояву ерозійних процесів і, як наслідок, певне розміщення системи захисних лісових насаджень та інших фітомеліоративних покривів на місцевості.

Характеристику рельєфу ділянки території на отриманій гіпсометричній карті потрібно починати з визначення загальної площі ділянки, послідуючого нанесення відміток горизонталей, проведення пунктирною лінією вододільних ліній першого, другого порядків; ці лінії проводяться у найбільш підвищених ділянках місцевості на стику між суміжними схилами по вододілу. Вододільні лінії є межею водозбірних площ певних елементів давньої гідрографічної сітки.

Потім наноситься на план штрих-пунктирною лінією бровка берегів гідрографічної сітки; ця лінія повинна відділяти вищележачі схили від берегів (окомірно її можна визначити на межі різкого збільшення густоти горизонталей, тому, що схили мають крутість від 0-3 до 5-9 градусів, а береги гідрографічної сітки більше 9 градусів).

Між вододільною лінією і лінією бровки берегів, перпендикулярно горизонталям, через 600-800 м проводяться лінії, які характеризують протяжність і крутість схилів.

По днищах давньої гідрографічної сітки тонкою суцільною ліні проводяться жолоби бувших чи існуючих водотоків.

Після цього визначаються морфометричні показники рельєфу, які характеризують потенційну ступінь напруженості ерозії.

Глибина місцевого базису ерозії визначається, як різниця між відмітки найвищої і найнижчої горизонталей:

250 – 190 = 60 250 – 170 = 80

Коефіцієнт розчленованості місцевості давньою гідрографічною сіткою (К) (км/кв. км) визначається шляхом заміру протяжності жолобів водотоків елементів давньої гідрографічної сітки (L) (без улоговин); вони сумуються і діляться на площу даної ділянки:

K = L / S

L = 1,3 + 2,96 + 4,3 + 5,3 + 6,3 + 7 + 7,5 + 7,84 + 7,94 + 7,86 + 7,82 + 7,74 + 7,56 + 7,34 + 5,68 + 2,28 = 96,72 км.

S = 31,981 км².

K = 96,72 / 31,981 = 3,02 км/км².

Середня протяжність схилів (м) визначається як середнє арифметичне із найменшої, найбільшої і середньої довжин схилів, заміряних на плані:

(1300 + 7940 + 6045) / 3 = 5095 м.

По оціночній шкалі, приведеній у таблиці 2.1, визначаємо ступінь напруженості ерозії для даної місцевості.

Таблиця 2.1

Оціночна шкала рельєфу за основними морфометричними показниками

Ступінь напруженості	Морфологічний показник рельєфу
	Глибина місцевого базису ерозії, м	Розчленування території гідрографічною сіткою, км/км2	Середня протяжність схилів, м
Незначна	<50	<0,3	>1000
Слабка	51-70	0,31-0,5	1000-701
Значна	71-100	0,51-0,6	700-501
Сильна	101-150	0,61-0,7	500-301
Дуже сильна	>150	>0,7	<300

Отже, за основними морфометричними показниками даємо характеристику ступеню напруженості ерозії для нашої місцевості:

1. За глибиною місцевого базису ерозії ступінь напруженості ерозії буде слабким на даній місцевості;

2. За коефіцієнтом розчленованості місцевості давньою гідрографічною сіткою ступінь напруженості ерозії буде дуже сильним;

3. За показником середньої протяжності схилів ступінь напруженості ерозії буде незначним.