Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

121211

.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
68.42 Кб
Скачать

1))))))Мета і завдання дисципліни розкрити закономірності і принципи функціонування механізму національної економіки на основі макроекономічних теорій, обґрунтованих світовою і вітчизняною наукою, та досвіду макроекономічної практики; вивчити сутність грошового обігу, банківської системи, товарного виробництва, кругообігу капіталу, а також розібрати питання, які цікавлять кожного, хти займається професійно-трудовою діяльністю –заробітна плата, ціни, зайнятість. Основні завдання курсу полягають у тому, щоб висвітлити роль макроекономічної науки в суспільстві та її понятійний апарат, економічні категорії, основні індикатори макроекономічного розвитку і моделі макроекономічних залежностей, ринкові й державні механізми регулювання економіки. Крім того, курс передбачає аналіз закономірностей економічного життя різних країн, а також реформ в Україні. Але не треба забувати про те, що економіст, працюючий в умовах сучасної ринкової еконміки, мусить володіти знаннями однаково як з мікро-, так і з макроекономіки, які становлять інтегровану цілісністьодного предмету –економіки.

2. Макроекономічні суб'єкти і взаємозв'язки між ними. На макрорівні національна економіка зображається у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів.Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності:– пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності;– споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага;– зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість.Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до:– попиту на засоби виробництва;– пропозиції благ;– інвестування.Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в:– закупівлі благ;– стягненні податків;– пропозиції грошей.Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів.

3)))))))))))))))Об’єктом макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних систем: ринкова, командноадміністративна, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси .Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності , потрібно знати механізм її функціонування .Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

4))))))) Функції макроекономіки В якості універсальної науки теоретична економіка виконує ряд важливих функцій: теоретико-пізнавальну, аналітичну, практичну, прогностичну, виховну і методологічну.Теоретична, або пізнавальна функція полягає у поясненні закономірностей, принципів, процесів і явищ економічного життя;аналітична – у аналізі економічних явищ і процесів;прогностична – у прогнозуванні шляхів і напрямів доцільної економічної діяльності;практична – у визначенні мети і напрямів економічного зростання, рекомендацій для економічної поведінки суб'єктів економічної системи, пріоритетів і цілей економічної політики держави; виховна – у вихованні раціонального економічного мислення, визначенні правил ринкової економічної поведінки; методологічна функція полягає у створенні теоретичної основи для системи конкретних економічних наук.

6)))В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругових потоків. В моделі тільки дві категорії економічних агентів — домогосподарства і фірми, немає державного втручання, модель замкнена (рис. 1. 3.).Доходи одних економічних агентів — це витрати інших:– споживчі витрати на придбання товарів — доходи фірм від реалізації готової продукції;– витрати фірм на оплату ресурсів — доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо).В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси — товари» і грошовий «витрати — доходи» — здійснюються одночасно в протилежних напрямках.Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за визначений період часу.В моделі: потоки продукції, витрат, доходів.Запас — це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату.В економіці існує певний взаємозв’язок між показниками потоку і запасу:– запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам;– потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.Взаємозв’язок потоку і запасу представлено в таблиці (1. 1.)Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.Доходи дорівнюють сукупним споживчим витратам, або Y = C.

7)))))))))))Макроекономіка є досить молодою економічною наукою. За загальним визнанням своєї зрілості вона досягла у 30-ті роки XX ст., у період після світової економічної кризи, коли набула здатності впливати на економічну практику.Початок свій макроекономічна наука бере ще у XVI ст. У 1576 р. француз Жан Боден обгрунтував зміну рівня цін (тобто інфляцію) результатом зміни співвідношення між кількістю грошей і товарів. Це була перша спроба макроекономічного аналізу цін із використанням кількісної теорії грошей. Дана теорія стала основою сучасної монетарної теорії.Макроекономічну спрямованість мали також дослідження англійських економістів В. Петті і Г. Кінга, які біля трьохсот років тому вперше у світовій практиці здійснили розрахунки й дали оцінку національного доходу Англії і Франції. Перші оцінки національного доходу Англії, що були зроблені В. Петті, передбачали, зокрема, конкретні практичні цілі. Вчений досліджував питання про вплив на економіку заходів, пов'язаних з розподілом доходів та удосконаленням системи оподаткування в країні

8)))))))Система національних рахунків побудована на основі методологічних принципів:в економіці відбувається постійний кругообіг товарів і грошей, унаслідок реалізації товарів видатки перетворюються на доходи, а доходи на видатки;продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить доход економічним суб'єктам;видатки на виробництво внутрішнього продукту дорівнюють доходу, отриманому від його реалізації.Система національних рахунків є придатною для практичного використання, оскільки забезпечує можливість:цифрового відображення економічного стану країни;виявляти кількісні взаємозв'язки і пропорції, структури формування і використання ресурсів, товарів і послуг;аналізувати процеси утворення, розподілу, перерозподілу і використання доходів за секторами і галузями національної економіки, їх розподілу на споживання і заощадження;аналізувати джерела і напрямки капіталовитрат, давати оцінку фінансових активів і пасивів;аналізу руху потоків капіталу за регіонами, галузями та формами власності;міжнародного порівняння економічної інформації;застосування для поточного економічного аналізу й прийняття рішень довгострокового характеру в межах макроекономічного регулювання.

9)))))Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є :СНР- система взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН і рекоменд всім країнам.Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визн-ня величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі мат.вир-ва, а й галузі, які надають послуги.2)видатки на вир-во нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або вартість факторів вир-ва спожитих при виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам, що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця, сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти та нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва, зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами, розподільчі операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва, утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій, операцій з капіталом, фін.рахунок).Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

10)))))))))))ВВП – це ринк.вартість кінц.продукції або додана вартість, ств.резидентами всередині країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ, яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що при обчислення ВВП із ВВ має відніматися проміжна продукція, тобто МВ, які використ. ВВП можна обчислити трьома методами: 1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії; 2)методом доходів (розподільчим): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії; 3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле- ний цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре- віатури: Y = C + І + G +NX, де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M.

11. Система національних рахунків сформувалася в 30—40 роках XX століття у провідних капіталістичних країнах. З 1995 року вона почала запроваджуватися в Україні. Ця система виходить із того, що ВВП і національний дохід виробляються у сфері матеріального виробництва й у сфері послуг. Другою важливою її умовою є визнання того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд із працею беруть участь земля, капітал і підприємницька діяльність.Система національних рахунків — це нова складна система розрахунків макроекономічних показників, яка відображав динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці — виробництва ВВП, НД, споживання, фінансів, інвестицій. Вона потрібна для країни, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні. На базі макроекономічних розрахунків приймаються обґрунтовані управлінські рішення, складаються плани і програми розвитку економіки.У системі національних рахунків показники розраховуються трьома способами: 1) використовуючи дані про виробництво; 2) використовуючи дані про споживання; 3) використовуючи дані про доходи. У макроекономічному аналізі найбільше використовуються два показники — ВВП і національний дохід

20)))))))))))Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції – це такі чинники, які змінюють середні витрати і прибутковість підприємств за даного рівня товарних цін, що спонукає підприємства змінювати обсяг виробництва.До основних нецінових чинників короткострокової сукупної пропозиції можна віднести такі: 1) ресурсові ціни (ціни на ресурси); 2) продуктивність ресурсів; 3) субсидії підприємствам і податки на підприємства. Серед нецінових чинників сукупної пропозиції найбільш мінливим є ресурсові ціни. Це стосується як ціни на робочу силу, тобто номінальної зарплати, яка може змінюватися незалежно від товарних цін, так і цін на матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Якщо ресурсові ціни зростають, то при інших незмінних умовах збільшуються середні витрати і зменшується рівень прибутковості виробництва. Це викликає скорочення обсягів виробництва і підвищення товарних цін, що переміщує криву AS вліво від положення AS1. Якщо ресурсові ціни знижуються, обсяг виробництва збільшується, товарні ціни зростають, а крива AS зміщується вправо від положення AS1. Продуктивність ресурсів залежить від технологічного рівня виробництва і впливає на обсяг продукції, яку економіка спроможна виробити за наявної кількості ресурсів. Зростання продуктивності ресурсів є однією із передумов збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді, що викликає зміщення її кривої вправо. У короткостроковому періоді зростання продуктивності ресурсів зменшує середні витрати. Це підвищує прибутковість виробництва, збільшує його обсяг і піднімає товарні ціни, що зміщує криву AS вправо в положення AS2.

22)))))))))Сукупна пропозиція (АS) – загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.У довгостроковому періоді ціни на товари, заробітна плата і процентні ставки гнучкі і здатні вільно зростати або знижуватись до значень, необхідних для врівноваження попиту і пропозиції. Тому рівноважний рівень цін довгострокової сукупної може змінюватись у будь-якому напрямку. Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді виробництво реагує на зміни в сукупному попиті виключно зміною цін, а обсяг виробництва при цьому не змінюється. Але чи такою ж є короткострокова реакція виробництва на зміни в сукупному попиті? Найчастіше після збільшення пропозиції грошей або державних видатків певний час в економіці спостерігаються інші ситуації.

23))))))))Сукупний попит — це суспільна потреба, яка подана на ринок у грошовій формі такими суб'єктами, як індивідуальні та виробничі споживачі, уряд Сукупна пропозиція - це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці. Показниками сукупної пропозиції є валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП). Взаємодія та взаємозв'язок між попитом і пропо зицією здійснюються через систему цін. Ціна рівноваги рухлива, оскільки рухливе співвідношення попиту та пропозиції. За сучасних умов засобом збалансування по питу та пропозиції, стабілізації економіки у рамках дер жави є принцип мультипліка тора Кейнса. Пояснимо йо го сутність на такому прикладі.  Припустимо, що попит на якийсь товар істотно зменшується. Це означає зниження виробництва даного това ру, тобто згортання виробництва, звільнен ня найнятих працівників, банкрутство та ін. Оскільки всі галузі і види праці так чи інакше взаємопов'язані між собою, падіння попиту починає спостерігатися в інших галузях. Знижен ня споживчого й інвестиційного попиту, що триває, веде до їх падіння в третіх галузях. У результаті падіння попиту виявляється у кілька разів більшим за початковий. Ана логічна картина спостерігається при підвищенні попиту На якийсь товар. Це значне підвищення як локомотив починає витягувати весь ланцюг сукупного попиту. От же, збільшення (зменшення) сукупного попиту можна попередньо передбачати, регулюючи тим самим відпо відність попиту та пропозиції

25))))Інфляційний податок - втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домашніми господарствами, оскільки із зростанням цін вони витрачають більше своїх грошових коштів. Сеньйораж (SE) - дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші. Сеньйораж може бути визначений купівельною спроможністю грошей, випущених в обіг за даний період:.

26. Кейнсіанська теорія інфляції, зумовлена надлишковим попитом, ґрунтується на аналізі доходів і витрат суб'єктів господарювання і впливу їх на збільшення попиту, що приводить до зростання виробництва і зайнятості. Водночас збільшення попиту населення як явище непродуктивне стимулює зростання інфляції.Монетаристське трактування інфляції Монетаристське трактування інфляції наголошує на жорсткій політиці кредитно-грошових обмежень у боротьбі з інфляцією. Монетаристи розглядали інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. Методика розрахунків при цьому полягає у зіставленні індексів грошової маси і фізичного обсягу валового внутрішнього продукту. У цих розрахунках грошам відводилася активна роль: грошова маса "створює" попит.Передавальний механізм (за Дж. Кейнсом) – це система каналів, за допомогою яких грошово-кредитна політика впливає на реальний обсяг виробництва і рівень цін.Кейнсіанці вважали, що грошово-кредитна політика впливає на економіку за допомогою передавального механізму, який сам впливає на економіку лише опосередковано. Передавальний механізм починає активно діяти лише в тому випадку, якщо зростання пропозиції грошей змусить фірми і фізичних осіб відновлювати порушену рівновагу у своїх портфелях активів. Процес коригування, що починається відповідно до зміни кількості грошей у обігу, призводить до підвищення цін на облігації й інші цінні папери та до падіння значень мінімальної і реальної ставок процента. Таким чином, кейнсіанці поставили під сумнів ефективність передавального механізму, з чим категорично не погодилися монетариста. Свою незгоду вони підтвердили статистичними даними, за допомогою чого було доведено, що економічна система перебувала у стані "ліквідної пастки"; а інвестиції нечутливі до процентних ставок. Було також доведено, що криві попиту на гроші і графіки планових інвестицій є еластичними. Монетаристи переконалися, що "процентні ставки – інвестиції" і е складним механізмом проведення грошової політики.Кейнсіанці трактували передавальний механізм за такими умовами:– за збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу, фізичні і юридичні особи коригують свої активи;– вибору між грошима і цінними паперами перевага надається облігаціям, що дають фіксований процентний дохід*207.У сучасному кейнсіанстві домінує дві тенденції: американська, пов'язана з іменами економістів США, і європейська, пов'язана з дослідженнями французьких економістів.Серед американських послідовників вчення Дж.М. Кейнса найчастіше згадуються Б. Хансен, С. Харріс, Дж.М. Кларк та ін., які, спираючись на його вчення, вважали за доцільне збільшення податків з доходів населення (до 25 % і більше), розмірів державних позик і випуску грошей для покриття витрат держави (навіть якщо це зумовить зростання інфляції та дефіцит державного бюджету).Ще одним "доповненням" у кейнсіанства є "заміна" методу перманентного регулювання та напряму приватних і державних інвестицій на метод маневрування державними витратами залежно від економічної кон'юнктури. Наприклад, у періоди піднесення економіки інвестиції обмежуються, а в періоди сповільнення спаду – збільшуються (незважаючи на можливий бюджетний дефіцит).Нарешті, якщо Дж.М. Кейнс у своїй теорії спирався на принцип мультиплікатора, який означає, що зростання доходів супроводжується зниженням зростання інвестицій, то в США (за теорією Б. Хансена) був висунутий додатковий принцип – принцип акселератора, за яким зростання доходів у конкретних випадках може і збільшувати інвестиції. Зміст доповнення полягає в такому: деякі види устаткування, машин і механізмів мають порівняно тривалий строк виробництва, а очікування цього строку психологічно впливає на розширення виробництва необхідного устаткування машин в обсягах, що перевищують реальний попит, а отже, зростає й попит на інвестиції.Економісти Франції (Ф. Перру та ін.) вважали необов'язковим положення Дж.М. Кейнса про регулювання позичкового відсотка як засобу стимулювання нових інвестицій. Вважаючи, що саме корпорації з переважанням частки державної власності є домінуючою й координуючою силою суспільства, вони акцентували увагу на застосуванні індикативного методу планування економіки як визначального засобу впливу на незгасання інвестиційного процесу. При цьому індикативне планування рекомендується з метою постановки обов'язкових завдань тільки для державного сектору суспільного господарства і довгострокових досяжних прогнозів для економіки в цілому; альтернативне індикативному імперативне планування розглядається як директивне, соціалістичне, а тому є неприпустимим.

27. Зв’язок інфляції з безробіттям в короткостроковому періоді; крива Філліпса в короткостроковому періоді та висновки для макроекономічної політики; зв’язок інфляції з безробіттям в довгостроковому періоді; крива Філліпса в довгостроковому періоді та висновки для макроекономічної політики. Дослідження, проведені західними економістами на основі статистичних даних ХІХ – початку ХХ століття, показали наявність взаємозалежності між інфляцією і безробіттям. Дані процеси розвиваються в протилежних напрямках: або інфляція обмежує безробіття, або, навпаки, безробіття обмежує інфляцію. Узагальнивши ці дослідження, англійський економіст Олбан Філліпс (1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно показує цю взаємозалежність. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1957 роки, він побудував криву, яка відображає зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття.

28. Під інфляцією розуміють диспропорції між різноманітними сферами народного господарства (нагромадженням та споживанням, попитом та пропозицією, доходами та витратами держави, грошовою масою в обігу та потребами господарства в грошах і т. ін.), які проявляються в загальному зростанні цін. Інфляція виникає тоді, коли створюється такий тиск на підвищення загального рівня цін, що гроші знецінюються. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття „інфляція" отримало в ХХст. після першої світової війни.

Американський економіст Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював кількісне рівняння обміну: МV=РY, де М - кількість грошей в економіці; V- швидкість обігу грошей; Р - рівень цін; Y - обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей кількість грошей в економіці визначатиме рівень цін Р, бо обсяг виробленої продукції К визначають фактори виробництва і виробнича функція. Інакше кажучи, з кількісної теорії грошей випливає, що рівень інфляції в країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу. Прихильники кількісної теорії грошей нині стверджують, що центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції.

Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіших причин інфляції можна віднести наступні:

1. Непродумана     політика     центрального     банку:     якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

2. Незбалансованість    державних    видатків    і    прибутку призводить до дефіциту державного бюджету, фінансування якого за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту.

3.  Кредитна експансія - надмірне розширення кредиту веде до емісії грошей в безгрошовій формі.

4.  Інфляційне    небезпечні    інвестиції    (військові    витрати, утримання збиткових підприємств) збільшують державний борг, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

5. Переважання в ринкових структурах олігопольнихринків

6. Імпортована  інфляція,   роль  якої  зростає  зі  зростанням відкритості економіки й втягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни.

7.  Інфляційні     очікування     -     виникнення     в     інфляції самопідтримуючого характеру.

8. Неекономічні    чинники   -   революції,    війни,    політична нестабільність, втрата довіри до уряду тощо.

Відомий економіст В.Новожилов відзначив, що труднощі проблеми інфляції, (водночас, її ахіллесова п'ята) полягають в тому, що пристосувати кількість грошей до кількості товарів неймовірно важко, а виготовити паперові гроші в бажаному розмірі нескладно, і головне практично нічого не коштує. Це є великою спокусою для тих, хто має право створювати гроші. Особистий інтерес кожного, хто створює „нематеріальні гроші", — створювати їх все більше й більше. Для грошей немає кордону насичуваності. Для них немає перевиробництва, щоправда, при надлишку гроші знецінюються, але вони нічого не коштують. 1 якщо все народне господарство від надлишку грошей не виграє, то емітент отримує майже реальне прирощення багатства, джерелом якого є збитки тих, хто знаходиться далеко від емісії [11].

Залежно від мети дослідження та причин виникнення ми можемо розрізняти різні види інфляції:

1. За характером інфляційного процесу:

-  відкрита інфляція  відбувається   годі,   коли  макроекономічна нерівноваїа проявляється в нічим не стримуваному, вільному зростанні цін, що явно впливає на споживчий кошик. З відкритою інфляцією можна боротися, бо вона проявляється явно у зростанні цін, динаміку яких можна вивчати й аналізувати;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]