1.5. Фауна

Тваринний світ області виділяється багатством і різноманітністю, для нього характерні представники як лісової, так і степової фауни, є акліматизовані види тварин. В області мешкають понад 70 видів ссавців, 289 видів птахів, 7 видів плазунів, 11 видів земноводних, біля 40 видів риб. Чернігівщина перш за все асоціюється з лісом, типовими мешканцями якого є різноманітні ссавці. Серед них помітне місце займають копитні тварини: козуля, лось, благородний та плямистий олень, кабан, зубр. Найчисленнішими з них є козуля, кабан, лось. На стадії відновлення ареалу знаходиться благородний олень, а стадію акліматизації проходять зубр і плямистий олень.

Найчисленніші представники ссавців Чернігівщини – гризуни. Найбільший і найцінніший з них – бобер. Чисельність бобра коливається в межах 1-1,2 тисячі особин, Поширені білка, типовий для області вид, ондатра (відносно новий для Чернігівщини вид, який добре прижився і нараховує близько 4,5 тисяч голів). Зустрічаються заєць-русак, заєць-біляк, типовим хижаком є лисиця, єнотоподібний собака, вовк. Своєю різноманітністю виділяються хижаки родини кунячих: борсук, норка, куниця, ласка, видра, тхір. Представниками комахоїдних ссавців є широковідомі їжак і кріт, менше відома буро зубка, і зовсім рідкісною є кутора, або водяна землерийка – єдиний на нашому континенті отруйний ссавець (занесена до «Червоної книги»). Багато рукокрилих ссавців – кажанів, серед яких переважає вухань, велика та мала вечірниця.

1.6. Економічні умови

Напрямки спеціалізації району: у промисловості основні види продукції, яка випускається підприємствами району: масло, сухе молоко, цільномолочна продукція, хлібобулочні вироби, овочеві консерви, соки, м'ясопродукти; у сільському господарстві: зерно-бурячний з молочно-м'ясним тваринництвом.

1.7. Обґрунтування необхідності проведення лісомеліоративних робіт

Проаналізувавши дану територію можна зробити висновок, що дана місцевість потребує багатьох меліоративних заходів, так як велика територія розорана під сільськогосподарські угіддя вона потребує заліснення лісосмугами, це безпосередньо збільшить дохід від с/г продукції, а також запобіжить вітрові ерозії ґрунтів.

На території велика кількість боліт, а саме 3% території області, необхідно провести меліоративні заходи по висушуванні боліт, а також їх заліснення для більш раціонального використання.

Розділ 2. Меліоративна організація територій

2.1. Загальні положення Теорія будь-якого великого сільськогосподарського об’єднання неоднорідна за характером будови рельєфу, станом ґрунтів, їх родючістю тощо.

Більш рівнинні ділянки території можна використовувати під інтенсивне рослинництво, інші,більш круті, доцільно використовувати в системі ґрунтозахисної сівозміни. Неоднорідність рельєфу обумовлює і різний прояв дії несприятливих природних явищ.

Отже, забезпечення високої ефективності використання земельних угідь, послаблення чи припинення негативної дії шкідливих природних явищ вимагає класифікації території навіть у межах одного водозбору чи його частини за типом і характером змитості ґрунту, крутістю схилів, інтенсивністю ерозійних процесів.

Сукупністю однорідних ділянок називають земельним фондом, а виділення земельних фондів з метою проектування і здійснення на них певної системи меліоративних заходів меліоративною або протиерозійною організацією території. Основою меліоративної організації території є давня гідрографічна сітка. На якій сформувався сучасний рельєф.