- •1.Економіка як специфічна сфера людської діяльності та об’єкт наукового пізнання.Основні напрямки розвитку теоретичної економічної науки.
- •2.Предмет і функції політичної економії. Роль теоретичної і економічної науки у формуванні сучасного економічного мислення.
- •3.Головні методологічні підходи до вивчення економічних явищ і процесів.Загальнонаукові та специфічні методи досліджень економічної дійсності.
- •4.Закони,принципи і категорії політичної економіки.Етапи пізнання економічної діяльності.Позитивна і нормативна економіка.
- •5.Економічні потреби та їх класифікація. Закон зростання потреб.
- •6.Процес праці та його основні елементи.Виробництво і праця.Суспільний характер виробництва.
- •7.Економічні ресурси та їх класифікація.Фактори виробництва.
- •9.Власність та її місце в економічній системі.Система відносин власності.
- •10.Закон рідкості та основні проблеми економіки.Проблеми раціонального вибору і межі виробничих можливостей суспільства.
- •11. Форми організації суспільного виробництва. Натуральне господарство. Товарне виробництво.
- •12.Гроші,їх функції і функціональні форми.Грошова маса та її структура.Товарне виробництво.
- •13.Ціна як економічна категорія,її функції,види.Ціноутворюючі фактори.
- •14.Ринок,його риси і функції.Структура та інфраструктура ринку.
- •15.Ринкова економіка та її характерні ознаки.Модель економічного кругообігу.
- •16.Ринковий механізм і його елементи.Попит,пропозиція,рівноважна ціна.
- •17.Домогосподарство як економічний суб’єкт та його двоїста роль в економіці.
- •18.Підприємство(фірма),його ознаки та функції.Класифікація підприємств за різними класифікаційними ознаками.
- •19.Зміст,основні принципи,види та функції підприємства.
- •20.Недоліки ринку і необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулюванням економіки.Економічні функції держави та система методів державного впливу на економіку.
16.Ринковий механізм і його елементи.Попит,пропозиція,рівноважна ціна.
Структура ринку — це внутрішня будова, порядок розташуван-ня окремих його елементів, їх частка у загальному просторі ринку.
Ринковий механізм — це механізм взаємозв'язку і взаємодії ос-новних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції іосновних економічних законів ринку. Ці елементи є найважливі-шими параметрами ринку, якими користуються виробники і спо-живачі у своїй економічній діяльності. Це стрижень ринкових від-носин, ядро ринку.
Ринковий механізм діє на основі економічних законів: попиту,пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції, корисності, вартості,прибутку тощо (див. статті і графіки: «Крива попиту», «Крива ела-стичності попиту», «Еластичність попиту. Графічне подання»,«Перехресна еластичність», «Еластичність попиту від доходу»,«Крива пропозиції» «Еластичність пропозиції», «Рівновага попиту іпропозиції», «Миттєва, короткострокова і тривала рівновага»,«Стійкість ринкової рівноваги, концепція типу А. Маршалла»).
Важливо зазначити, що ринковий механізм проявляється якпримусовий механізм, оскільки змушує підприємців, які переслі-дують одну ціль — отримання прибутку — діяти врешті-решт накористь споживачів.
Дія цього механізму заснована на природному бажанні людинипідвищити свій добробут. Тому для реалізації ринкового механізмуне потрібно нічого, крім свободи виробників і споживачів. Чим по-вніша свобода, тим ефективніше функціонує механізм саморегулю-вання ринкової економіки. Якщо уважно вивчити названі вищестатті, то стане зрозумілою суттєва особливість ринкового механі-зму у якому кожний його елемент дуже тісно пов'язаний з ціною,котра слугує основним інструментом, що діє на попит, пропозиціюі конкуренцію.
Суттєвою рисою ринкової економіки є її орієнтація на спожива-ча. Тому дуже важливим як для виробника, так і для споживача єзнання основних тенденцій і законів поведінки споживача на рин-ку. Теорія вибору споживача є однією із складових мікроекономікитому, що дозволяє пояснити як формується попит, його структура,динаміка, взаємозв'язок з цінами, тобто пояснює як споживачі ви-трачають свої доходи, маючи за мету досягти якнайкращого задо-волення своїх потреб. Мета споживацького вибору — максимізаціязадоволення потреб споживача.
17.Домогосподарство як економічний суб’єкт та його двоїста роль в економіці.
|
У ринковій економіці діють і постійно контактують між собою три головні суб'єкти господарської діяльності: 1) домогосподарства, тобто сімейні господарства, які можуть бути представлені однією або кількома особами; 2) фірми, переважно приватного сектору економіки, що представляють підприємства різних галузей і сфер діяльності; 3) держава і її органи різних рівнів. Домогосподарство— економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, які ведуть спільне господарство, яке забезпечує економіку ресурсами, зокрема робочою силою, і використовує зароблені на цьому кошти для задоволення своїх потреб. Домогосподарство виконує три основні функції: 1) відтворює трудові й матеріальні ресурси, володіє ними та постачає ними виробництво (зокрема, робочою силою і продукцією сільськогосподарського виробництва); 2) привласнює доходи, в основному за рахунок постачання виробництва ресурсами; 3) використовує одержані доходи для задоволення особистих потреб і відтворення об'єктів своєї власності. Провідною функцією є відтворення робочої сили, У домашньому господарстві відбувається відтворення не тільки суб'єкта, який є носієм робочої сили і здатний виконувати ту чи іншу діяльність, а формується особистість, громадянин держави і член суспільства, якому властиві певний світогляд, характер, певне ставлення до суспільних проблем. Домогосподарства відіграють двоїсту роль в економіці. З одного боку, вони постачають виробництво ресурсами (насамперед робочою силою), з іншого — є основними споживачами продукції та послуг, що створюються в суспільному виробництві. Домашні господарства мають тісні економічні зв'язки з іншими суб'єктами ринку, бо їх потреби задовольняються в основному через ринок. Попит домогосподарств становить значну частку в сукупному попиті на товари народного споживання та послуги. На їх оплату використовується значна частина доходів. Отже, розгляньмо структуру доходів домашніх господарств і їх використання. У ринковій економіці на основі функціонального розподілу доходів населення отримує їх у формі заробітної плати, доходів від власності, прибутків і ренти. Основним джерелом доходів населення є оплата праці. Доходи дрібних власників, тобто доходи лікарів, адвокатів, фермерів, власників дрібних некорпоративних підприємств, є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Деякі домогосподарства володіють цінними паперами й одержують доходи у формі дивідендів. Розподіляються доходи дуже нерівномірно. Доходи використовуються для оплати податків, для особистого споживання і для заощадження. Переважна частина доходів використовується для особистого споживання і знову повертається у виробництво у формі оплати товарів народного споживання і послуг. У розвинутих країнах зростає частка доходів, що використовуються для оплати послуг, тобто обслуговування населення лікарями, адвокатами, перукарями і так далі. На заощадження використовується та частина доходу, яка залишається після сплати податків і витрат на товари особистого споживання. Домогосподарства роблять заощадження, щоб забезпечити себе на випадок непередбачених обставин — хвороби, нещасного випадку, виходу на пенсію, для фінансування навчання дітей та на інші потреби. Частина доходів може використовуватися для біржової гри, для купівлі цінних паперів, і таким чином формувати кошти для вкладання у виробництво. Це здійснюється через інститути спільного інвестування. Попит домогосподарств на товари та послуги формується залежно від рівня доходів, рівня цін та обсягу майна господарства. Зміна обсягу доходу зумовлює зміну обсягу і структури попиту на споживчі блага. В міру зростання доходу відбувається насичення, тобто повніше задоволення першочергових потреб, і більша частка його виділяється на задоволення духовних потреб.
|