Методичне забезпечення вивчення теми та виконання індивідуального завдання

1. Демиденко Г.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. Справочник. – К., 1989. – 203 с. (199).

2. Каммер Ю.Ю. и др. Защитные сооружения гражданской обороны. – М., 1985. (197).

3. Миценко І.М.. Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці, 2004. – 336 с. (543).

4. Плис М.М., Плис М.М. Захисні споруди. Навчальний матеріал для самостійної роботи студентів. – Дніпропетровськ, УДХТУ, 2008. (15-1).

5. Плис М.М., Плис М.М. Оцінка інженерного захисту робітників і службовців об’єкту виробничої діяльності. – Дніпропетровськ, УДХТУ, 2008. (15-2).

6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К., 2004. – 336 с. (613).

7. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – К., 2004. – 93 с. (186).

Макет захисної споруди “Сховище”.

Макет захисної споруди “Протирадіаційне укриття” (ПРУ)

Макет захисної споруди “Простіше укриття – перекрита щілина”.

Примітка: Матеріали з номерами, що показані в дужках можна запитувати у викладача.

План роботи з виконання індивідуального завдання

1. Одержати у викладача текст індивідуального завдання за вказаним варіантом.

2. Ознайомитися з теоретичними положеннями теми за одним із навчальних матеріалів (розділ методичне забезпечення).

3. Ознайомитися зі змістом цих методичних вказівок: Довідкові данні; Зміст оцінки захисту людей; Алгоритм оцінки; Приклади розрахунків.

4. Звернутися до викладача (якщо потрібно) для консультації з питань які були незрозумілі або викликали сумнів.

5. Керуючись Алгоритмом, виконати індивідуальне завдання.

6. Скласти звіт і надати викладачеві у встановлений термін.

Загальні положення

Забезпечення надійного захисту робітників і службовців об’єкту в надзвичайних ситуаціях – один із основних шляхів підвищення стійкості роботи. В комплексі заходів з реалізації цього шляху важливе місце займають заходи з інженерного захисту робітників і службовців.

Стійке (стале) функціонування об’єктів полягає у їх здатності випускати продукцію, виконувати роботи та надавати послуги в установлених обсягах і номенклатурі, а також швидкими темпами відновлювати виробництво.

Зрозуміло, що стійку роботу об’єкту забезпечують його робітники та службовці, а отже забезпечення надійного захисту робітників і службовців від уражальних факторів є однією із умов стійкої роботи об’єктів виробництва.

Інженерний захист робітників і службовців – це захист з використанням інженерних споруд: сховищ, ПРУ, простіших сховищ. Він досягається шляхом завчасного проведення інженерних заходів з будівництва та обладнання захисних споруд, з врахуванням умов розташування об’єкту і вимог будівельних норм і правил.

Успішне використання завдань інженерного захисту можливе при дотриманні таких умов:

1. загальна місткість захисних споруд дозволяє сховати найбільшу працюючу зміну;

2. захисні властивості споруд відповідають потребам (забезпечують захист людей від надлишкового тиску ударної хвилі і радіоактивного випромінювання, які очікуються);

3. фільтровентиляційне обладнання захисних споруд забезпечує життєдіяльність людей протягом встановленого терміну безперервного перебування їх в захисних спорудах;

4. розміщення захисних споруд відносно до місць роботи, що дозволяє своєчасно укрити людей за сигналом про небезпеку.

З перерахованого випливає, що оцінка інженерного захисту робітників і службовців підприємства полягає у визначенні показників, які характеризують можливість інженерних споруд забезпечити ці умови.

На основі висновків оцінки інженерного захисту робітників і службовців підприємства визначають заходи з підвищення надійності захисту, а відповідно, і з підвищення стійкості роботи підприємства в надзвичайних ситуаціях.

Показником інженерного захисту є коефіцієнт захисту (К_інж.з.), що показує, яка частина робітників і службовців об’єкта забезпечується надійним захистом при очікуваних максимальних значеннях параметрів можливих на об’єкті уражальних факторів.

К_інж.з. визначається за мінімальним значенням одного з окремих показників, які характеризують захист робітників і службовців за названими вище умовами.

Для проведення оцінки інженерного захисту людей необхідно:

1. Визначити захисні споруди (насамперед сховища) та їх характеристики.

2. Визначити можливі уражаючи фактори при виникненні надзвичайних ситуацій та їх максимально можливі параметри.

Враховуючи те, що найбільшу небезпеку людям несуть в собі можливі воєнні конфлікти та війни, доцільно проводити оцінку інженерного захисту робітників і службовців відносно до уражальних факторів, які можливі в умовах воєнного часу.

Вихідні дані, що необхідні для проведення оцінки інженерного захисту робітників і службовців підприємства

1. Відстань від місця можливого виникнення вражаючого фактору (вибухи, викид радіоактивних, хімічних речовин, тощо) – L, км.

2. Потужність можливого вибуху, кількість хімічних речовини на потенційно небезпечному об’єкті – Q.

3. Дані про середній вітер: швидкість середнього вітру (V), який переважає в районі розташування підприємства, км/год (м/с); напрямок середнього вітру – А⁰.

4. Характеристики захисної споруди (сховища):

1. тип захисної споруди (сховище, ПРУ);

2. на якій відстані знаходиться захисна споруда відносно робочих дільниць;

3. на який надлишковий тиск розрахована споруда (динамічне навантаження) – Р_ф, кПа;

4. коефіцієнт послаблення радіації (К_посл.) або матеріал і товщина кожного шару перекриття споруди;

5. характеристика основних і допоміжних приміщень споруди та їх розміри – площа приміщення для розміщення людей S_П, м²;

6. загальна площа сховища (крім приміщення для дизельної електростанції, розширювальної камери і тамбур-шлюзів) – S_сх, м²;

7. висота приміщень – h, м;

8. тип і склад обладнання повітропостачання.

5. Загальна кількість робітників і службовців в найбільшій робочій зміні (скільки чоловіків, скільки жінок), їх розподіл по робочих дільницях та відстань від робочих дільниць до захисних споруд.

6. Об’єм резервних ємностей під питну воду, аварійного резервуару під стічні води та елементи санітарно-технічних пристроїв (унітази, пісуари, умивальники);

7. Кліматичні умови району розташування підприємства (кліматична зона або середня літня температура).