2. Методи отримання.

2.1. Окиснення первинних і вторинних спиртів з утворенням, відповідно, альдегідів та кетонів:

	етаналь (ацетальдегід)
	пропанон (ацетон)

При окисненні первинних і вторинних спиртів ароматичного ряду також утворюються, відповідно, ароматичні альдегіди та кетони:

	бензальдегід
первинний спирт
	метилфенілкетон (ацетофенон)
вторинний спирт

При високих температурах і каталітичній дії металевої міді первинні спирти і без окисника (О₂) утворюють альдегіди і кетони:

		(реакція дегідрування)

R=Alk,Ar–універсальний метод.

2.2. Оксосинтез (гідроформілювання алкенів, О. Ройлен, 1938 р.):

Особливості промислового метода:

• вуглеводневий ланцюг альдегіда збільшується на один атом карбону;

• головним чином утворюється альдегід нормальної будови (І).

2.3. Гідроліз гемінальних дигалогенпохідних:

	1,1-дибромпропан	нестійкий діол	пропаналь
	2,2-дибромпропан	нестійкий діол	пропанон

Особливість метода: нестійкі діоли (дві гідроксигрупи біля одного атома карбону), згідно до правила Ейленмейера, відщеплюють молекулу води і утворюють кінцевий альдегід або кетон; метод є універсальним і поширюється на ароматичні гемінальні дигалогенпохідні.

2.4. При дії реактивів Гриньяра, наприклад, на похідні мурашиної кислоти (етилформіати) або інші біполярні сполуки отримують альдегіди або кетони:

2.5. При піролізі солей карбонових кислот із двохвалентними металами (m: Ca, Ba, Mn, Th) утворюються альдегіди або кетони за загальною схемою:

якщо R=R – утворюються симетричні кетони; якщоRR – утворюються несиметричні кетони; якщо R=H – утворюються альдегіди

Каталізатори процесу MnO–для альдегідів;CdO,ThO–для кетонів.

2.5. Ацилюванням аренів по Фриделю-Крафтсу у присутності кислот Льюїса отримують кетони:

	ацетофенон
	дифенилкетон (бензофенон)

2.6. Формілювання аренів по реакції Гаттермана-Коха, 1887 р.:

За механізмом – це реакція електрофільного заміщення (SE):

• утворення ацилієвого комплекса (електрофіла):

• утворення -комплекса  -комплекса та кінцевого альдегіда:

• відновлення каталізатора:

3. Будова карбонільної групи.

		В карбонільній групі >C=O атоми карбону та оксигену знаходяться у sp2-гібридному стані, утворюючи при цьому - та -зв’язки. Вважають, що дві залишкові пари n-електронів 2s2 та атома оксигену суттєво не впливають на хімічні властивості карбонільних сполук, а-зв’язок поляризований сильніше, ніж -зв’язок, що можна представити набором наступних резонансних структур:
	При цьому вклад резонансної біполярної форми складає ~40%. Атом оксигену, як більш електронегативний елемент, притягує до себе  і -електрони подвійного зв’язку. Завдяки цьому, зв’язок >C=Oстає сильно поляризованим: на атомі карбона виникає позитивний заряд (електрофільний центр, +), а на атомі оксигену – негативний заряд (нуклеофільний центр, -).

Альдегіди більш реакційноздатні сполуки, ніж кетони. Тому як, по-перше, наявність у кетонах ще однієї алкільної групи за рахунок +І-ефекту зменшує позитивний заряд на атомі карбону карбонільної групи, а по-друге, при цьому виникають додатково стеричні перешкоди.

Сильно поляризована карбонільна група впливає також і на рухомість атомів гідрогену, що знаходиться в -положенні відносно групи >C=O; у разі пониження електронної густини на атомі -карбона (Х-донор електронів) маємо зворотній ефект. Враховуючи впив індукційного ефекту, а також стеричні перешкоди, реакційну здатність для карбонільних сполук можна навести наступний ряд активності:

хлораль	формаль­дегід	ацеталь­дегід	ацетон	бензальдегід	дифенілкетон

В такій же послідовності зменшується заряд на атомі карбона групи >C=O:

>₁>₂>₃>₄>₅.

Хлораль і формальдегід приєднують навіть такий слабкий нуклеофіл, як воду, а дифенілкетон не взаємодіє з таким полярним реагентом, як гідросульфіт натрію.

Можна констатувати, що практично всі хімічні реакції альдегідів та кетонів обумовлені розглянутим розподілом електронної густини в молекулі і для них є найбільш характерними:

• реакції нуклеофільного приєднання (A_N);

• реакції за участю атома гідрогена, що знаходиться в -положенні відносно карбонільної групи;

• реакції заміщення карбонільного оксигена;

• реакції окиснення та відновлення;

• реакції полімеризації.