4.3. Виконання другого розділу «Мета і зміст креативного навчання. Побудова «дерева рішень» як змісту навчання»

Метою навчання є знання, уміння та навички, які повинен отримати учень у результаті навчання. Тож, виходячи з цього, можна уточнити, що мета – це отримання: знань з конкретної предметної області, умінь застосовувати різноманітні методи і алгоритми, навичок вирішення задач, оцінки здобутих знань, умінь та навичок.

Метою ж креативного навчання є, перш за все, навчання творчому мисленню, розвиток творчих здібностей та уміння застосувати їх на практиці. Креативне навчання вчить не звичайній праці по заданому алгоритму, а розроблянню того ж алгоритму, але з коректуванням на себе.

Мета креативного навчання сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі; виховання в молоді довіри до динамічних знань та усвідомлення потреби розвитку своїх творчих здібностей.

Традиційна система навчання орієнтує учня не на здобуття, а на отримання знань через викладачів, що зумовлює переважно безініціативний, пасивний стан його особистості. Але в умовах постійного оновлення наукової інформації, головним для спеціаліста стає самостійний пошук і відбір інформації, яка необхідна йому для подальшого вдосконалення професійної діяльності. Набуті знання дуже швидко старіють, якщо їх не оновлювати. До того ж освіченим стає той фахівець, який не лише постійно поповнює свої знання, а й виявляє творчість у розв'язанні професійних проблем.

Мета креативного навчання полягає в тому, щоб пробудити творчу активність студентів, сприяти становленню їхньої самостійності у мисленні та діяльності. Для цього студент повинен підходити до навчання як до творчого процесу, самостійно оволодівати знаннями. А це, в свою чергу, потребує такої технології навчання, яка б містила би різні способи активізації самостійної пізнавальної діяльності майбутніх педагогів.

Особливостями креативної технології є те, що вона визначає стосунки між викладачем і студентом як партнерські, а основним елементом навчального процесу виступають не знання, а інформація. При цьому студент не засвоює готові уявлення і поняття, а сам з різноманитних одиниць інформації видобуває власне уявлення про оточуюче середовище.

Зміст навчання, зазвичай, визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних можливостей і практичної підготовки учнів, досягнутий у результаті навчально-виховної роботи. Це традиційний підхід до визначення суті змісту навчання. Зміст навчання – це готова програма дій, навчальний план, конспекти та ін.

Зміст креативного навчання, навпаки, спрямований на здобування знань, які будуть потрібні за певною темою, бо креативне навчання орієнтоване на розвиток творчих здібностей в управлінні та роботі. Воно розширює кругозір бачення проблем та проектування способів їх вирішення.

Креативний підхід – це коли перед учнями ставлять завдання відшукати і вирішити наукові проблеми досліджуваного предмета. Творча орієнтація навчання складається в поглибленому вивченні матеріалу: від учнів вимагається «дивитися в корінь», знаходити рішення складних проблем. Це навчання розвиває інтелектуальні та творчі здібності.

Творча діяльність учня розширюється з предметної області досліджуваних курсів на весь загальноосвітній процес, включаючи і його організацію: постановку цілей, конструювання змісту освіти, вибір траєкторії навчання .

Хуторський виділяє дві частини змісту креативного навчання інваріативну - задану зовнішніми факторами і вивчену учнями, та варіативну - здобуту кожним учнем окремо. Отже, зміст креативного навчання включає в себе дві частини: інваріантну (базову), зовні задається і засвоювану учнями, і саме варіативну (креативну)- створювану кожним учнем в ході навчання.

Варіативна (креативна) частина змісту креативного підходу створюється учнями на основі їх суб'єктивного пізнання фундаментальних освітніх об'єктів, а також в ході реалізації особистісно значущих цілей, програм, проблем і видів діяльності. У особистісний компонент змісту освіти входять освітні продукти учнів, які поділяються на методологічні, когнітивні, креативні.

Креативний підхід у даній курсовій роботі визначається змістом навчання, який представлений у вигляді «дерева рішень». «Дерево рішень» (рис.1) - це графічне зображення процесу прийняття рішень, у якому відбиті альтернативні рішення поставленої проблеми.

Як було вже сказано, весь об'єм змісту не може бути створений студентами, тому зміст повинен містити базову (інваріантну) частину – навчальний матеріал, що дається зовні викладачем і засвоюється студентом, і креативну (варіативну) частину, що створюється кожним студентом в процесі діяльності. До базової частини змісту навчання технічних дисциплін може належати той навчальний матеріал, без якого неможливе створення студентами креативної частини змісту навчання. По-перше, до базового навчального матеріалу необхідно віднести елементарну інформацію за темою, що розглядається. Для технічних дисциплін такою інформацією може бути:

• визначення об’єкту (процесу), що розглядається;

• визначення базового технічного рішення ТРо;

• опис ТРо (призначення, склад, принцип дії та основні параметри, технологія виготовлення, тощо).

По-друге, для створення пізнавальної потреби (мотиву) у студентів необхідно для базового технічного рішення сформулювати проблему (суперечність) цього об’єкту (процесу) у вигляді параметру, що не відповідає необхідним вимогам. Також, для кращого розуміння сформульованої проблеми необхідно визначити причини її появи.

І, по-третє, для ініціювання процесу мислення студентів на основі аналізу проблеми, причин їх виникнення необхідно сформулювати задачу. Усвідомлення задачі студентом означає, що він розуміє логічні зв’язки і відношення між відомим та невідомим. При цьому виникає можливість пошуку рішення. На цьому етапі студент потрапляє в проблемну ситуацію в психологічному сенсі, суперечністю якої є суперечність між пізнавальною потребою і відсутність можливостей її задоволення. Саме постановка задачі і визначає технічний напрямок моделювання розвитку технічного об’єкту. Покращення недостатнього параметру можливе за рахунок вдосконалення базового технічного рішення і появою нового технічного рішення. Тому, і необхідно сформулювати постановку конкретної задачі вдосконалення технічного об’єкту в деякому технічному напрямку.

Структура базової частину змісту навчання технічних дисциплін повинна мати вигляд, що представлено на рис. 1.

Рис. 1 Структура базової частини змісту навчання технічних дисциплін

Для прикладу, розглянемо етапи формування базової частини місту навчання студентів за темою «Хлібобулочні вироби підвищеної харчової цінності» дисципліни «Технологія харчової галузі» при підготовці майбутніх технологів харчової галузі.

1 етап. Формування навчального матеріалу, без якого неможливе створення студентами креативної частини змісту навчання:

- Визначення об’єкту (процесу), що розглядається. Сама тема натякає на те, що об’єктом будуть хлібобулочні вироби. Хлібобулочні вироби — харчові продукти, які випікаються зборошна,дріжджів,солі,водита додаткової сировини для хлібобулочних виробів [2,14].Хлібопекарська промисловістьвипускає великийасортиментхлібобулочних виробів. Вони можуть бути в залежності від: видуборошна—житніми,пшеничнимиі житньо-пшеничними; рецептури — простими (з основної сировини) і поліпшеними (з додаванням допоміжної сировини —солоду,патоки,цукру,молочної сироватка,кминуабокоріандру), в тому числі здобними; способувипікання— формовими (у формі) і подовими або череневими (на поду); форми —буханець,коровай,батон,плетінка,булка,булочка,калачта ін; призначення — загального та спеціальногодієтичногопризначення.

- Визначення базового технічного рішення ТРо. Весь асортимент хлібобулочних виробів вивчати окремо немає сенсу. Адже студент розібравшись детально з одним із типових об’єктів, зможе перенести ці знання на подібні об’єкти самостійно. Таким чином, об’єм інформації зменшується, а якість формування знань за заданою темою збільшується. З усього асортименту хлібобулочних виробів обираємо один, наприклад, батон нарізний масою 400 грам.

- Опис ТРо. Для формування у студентів базових знань за темою «Хлібобулочні вироби підвищеної харчової цінності» викладачу необхідно надати мінімальну базову інформацію за цією темою. В даному випадку такою інформацією буде: інгредієнти для виготовлення батону нарізного та технологія його виготовлення – рецептура (рис. 2).

Рис. 2 Базова частина змісту навчання технологів харчової галузі за темою «Хлібобулочні вироби підвищеної харчової цінності "

2 етап. Створення пізнавальної потреби (мотиву) у студентів:

- Формулювання проблеми (суперечності). Проблемі харчування завжди приділяли велику увагу в усіх країнах світу і основним напрямком вирішення цієї проблеми є забезпечення фізіологічних потреб населення в харчових речовинах і енергії залежно від норм споживання, що враховують стать, вік та інтенсивність праці людини. Неповноцінність харчування – це дефіцит повноцінного білка (10–26% потреби); "прихований голод" макро- і мікроелементів; дефіцит вітамінів, передусім, антиоксидантного характеру і фолієвої кислоти; нестача поліненасичених жирних кислот. Білкові речовини у хлібі складають 6,5-11%. Вони представлені власне білками, а також продуктами їх гідролізу - пептидами, поліпептидами, амідами, амінокислотами.

Тому, відповідно до теми та визначеного базового технічного рішення – батону, проблема матиме наступний вигляд «Низька харчова цінність батону».

- Визначення причини появи проблеми «Низька харчова цінність батону». Харчова цінність хлібопродуктів залежить від виду і сорту борошна, рецептурних добавок і вологості виробу. Першою причиною низької харчової цінності батону є нестабільна якість борошна (останні 10 років нормою був вміст клейковини в борошні 30 %, то зараз звичайним явищем стало 25 %). Другою причиною є зниження якості зерна порушенням аграрних циклів (недостатньою кількістю мінеральних добрив при вирощуванні зернових культур). Третьою – невеликий вміст білкових речовин у батона (близько 8 %, а потреби 10-26 %) (рис. 2).

3 етап. Ініціювання процесу мислення студентів.

- Постановка конкретної задачі. Недостатні параметри були вже сформульовані, а їх покращення можливе за рахунок вдосконалення базового технічного рішення. В зв’язку з тим, що причини появи проблеми «Низька харчова цінність батону» пов’язані з низьким вмістом білкового складу та щоб звузити поле діяльності студентів сформулюємо задачу наступним чином: «Розробити технічні рішення, що дозволяють підвищити харчову цінність батону нарізного шляхом підвищення білкового складу рослинного походження» (рис. 2).

Таким чином, базова частина змісту навчання містить дані описового характеру – знайомить з характеристиками та особливостями об’єкту, формулює технічну проблему, містить перелік завдань, що відображають цілі навчання за темою. Ця частина матеріалу формує у студентів знання ознайомчо-орієнтовного рівня, тому зміст навчання необхідно викладачу давати майбутнім інженерам за допомогою традиційних методів та засобів навчання: розповіді, бесіди, демонстрації зображення об’єкту чи процесу. В результаті у студентів формується загальне представлення про об’єкт та створюються однакові умови для подальшої пізнавально-пошукової діяльності.

Креативна частина змісту навчання технічних дисциплін – це та частина змісту навчання, що може створюватися кожним студентом самостійно (під керівництвом викладача) в процесі діяльності. Розглянемо елементи креативної частини змісту навчання технічних дисциплін.

Зміст креативного навчання студентів технічних дисциплін повинен бути моделлю предметної галузі, яка постійно розвивається. Тобто, зміст креативного навчання студентів технічних дисциплін повинен відображати еволюційний розвиток заданої предметної галузі. Тому, при формуванні змісту навчання необхідно створити реальну виробничу ситуацію та природнє одержання арсеналу засобів технічних рішень, який в будь-який момент часу можливо подовжити. Для покращення недостатнього параметра базового технічного рішення ТРо, що визначено в базовій частині змісту навчання студент розв’язує сформульовану задачу за одним із технічних напрямків самостійно (під керівництвом викладача), за допомогою дидактичних засобів, одержуючи при цьому технічне рішення 1.1 (рис. 3).

Формується самостійно студентом (під керівництвом викладача)

Рис. 3 Структура креативної частини змісту навчання технічних дисциплін

Наступним кроком є визначення переваг та недолік цього рішення, значення параметру Pi, різниці ∆ значень показників для поточного та попереднього технічних рішень. Далі студент для покращення параметра Pi переходить до одержання наступного технічного рішення, і визначення його характеристик. В результаті студент отримає низку технічних рішень у визначеному технічному напрямку. Якщо ∆→0, то це свідчить, що резерв вдосконалення за поточним напрямом використано. У цьому разі необхідно здійснити перехід на формування та розв’язання студентом задачі за іншим напрямом (рис. 3). Далі процеси одержання технічних рішень в іншому технічному напрямі циклічно повторюються. Одержаний студентами зміст навчання наповнюється тільки в процесі самостійної діяльності студента. Таке формування змісту навчання дозволить отримати майбутнім інженерам досвід творчої діяльності, а тому й здійснювати підготовку майбутніх інженерів до майбутньої професійної діяльності.

Приклад, креативної частини місту навчання студентів за темою «Хлібобулочні вироби підвищеної харчової цінності» дисципліни «Технологія харчової галузі» при підготовці майбутніх технологів харчової галузі представлено на рис. 4.

.

Рис.4 Креативна частина змісту навчання технологів харчової галузі за темою «Хлібобулочні вироби підвищеної харчової цінності»

Таким чином, в цьому розділі необхідно дати визначення мети навчання, мети креативного навчання, їх порівняти; змісту навчання, змісту креативного навчання, їх порівняти; розробити та описати «дерево рішень» як зміст креативного навчання. «Дерево рішень» повинно відповідати заданій поставленій меті курсової роботи. В ньому повинні бути представленні всі знання, які необхідно сформувати у майбутнього фахівця за заданою темою.

Цей розділ повинен міститися на 1,5-2,5 сторінках.