Його характерні риси :

• замкнутість, тому що продукти не виходять за межі господарства, виробники не вступають у відносини обміну;

• ручна універсальна праця;

• прямі зв'язки між виробництвом і споживанням.

В - Р - С (виробництво - розподіл - споживання)

В натуральному господарстві проблеми що? як? і для кого виробляти? вирішуються самими виробниками, власниками засобів виробництва, з врахуванням обсягів споживання.

Товарне господарство – це така форма господарства, за якої продукти виробляються відособленими виробниками для обміну, продажу на ринку.

Умови виникнення товарного виробництва:

• суспільний поділ праці (спеціалізація);

• відносна економічна відособленість товаровиробників.

Характерні риси :

• відкрите господарство, тому що виробники вступають у відносини обміну;

• суспільний поділ праці;

• непрямі зв'язки між виробництвом і споживанням, тобто через обмін.

Типи товарного господарства :

1. просте - базується на приватній власності і особистій праці товаровиробника;

2. розвинене (капіталістичне) - базується на найманій праці.

У будь-якому типі товарного господарства продукти праці набувають економічної форми товарів.

2. Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну, продажу.

Любий продукт стає товаром за двох умов:

1. коли він створений для чужого споживання;

2. коли створення продукту опосередковане працею людини.

Властивості товару:

1. Споживча вартість – це корисність речі, здатність її задовольняти певну потребу людини.

Так як товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої людини, то він має суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.

2. Вартість – це уречевлена в товарі, суспільно необхідна абстрактна праця. Вартість - не фізична властивість товару, у ній немає ні грама речовини природи. Це - певне виробниче відношення втілене в товарі.

Дві властивості товару породжені двоїстим характером праці, витраченої на його виробництво: праця одночасно є й конкретною і абстрактною.

Конкретна праця – це праця витрачена у певній доцільній формі, за допомогою певних знарядь праці (праця пекаря, фінансиста, столяра й т.д.).

Вона якісно неоднорідна, незрівнянна та є джерелом споживчої вартості. Наприклад: працею пекаря створюється хліб.

Абстрактна праця– це праця незалежно від конкретної форми, певна сума витрат фізичних і духовних сил людини, його енергії, мозку. Абстрактна праця виступає як загальнолюдська, тому вона якісно однорідна, і є джерелом вартості.

У кожному товарі втілене глибоке протиріччя між конкретною і абстрактною працею, що виявляється як протиріччя між приватною і суспільною працею: до появи товару на ринку праця, втілена в ньому, виступає як приватна, тому що виробник використовує свої засоби виробництва, сам вирішує що, як, і для кого виробляти, кому продавати та ін. На ринку, у процесі обміну, приватна праця вже виступає як суспільна, бо товар створений для чужого споживання. Якщо товар не продано, або продано зі збитком, то це означає що праця, втілена в ньому, так і залишилась приватною, не одержала суспільного визнання.

Відповідно до трудової теорії вартості величина вартості товару визначається суспільно-необхідними витратами праці на його виробництво, які вимірюються суспільно-необхідним робочим часом, тобто часом тих виробників, що створюють основну масу даного товару, тому що вони в найбільшій мірі задовольняють потреби суспільства в цьому товарі.