3. Два основні способи розрахунку внп:

II.За доходами

1.Оплата праці найманих робітників, тобто зарплата(доходи домогосподарств)

2.Валовий дохід фірм, тобто прибуток, рента, позичковий відсоток.

3. Податки за виключенням субсидій держави на виробництво та імпорт.

I.За витратами

1. 1. Витрати домогосподарства споживання товарів і послуг.

4. 2. Сумарні приватні інвестиції (А + чисті інвестиції), тобто витрати підприємств на виробництво.

5. 3. Державні закупки товарів та послуг.

7. 4. Іноземні закупки тобто чистий експорт (експорт – імпорт)

Сумарні витрати на купівлю товарів і Сумарні доходи одержані від

послуг в даному році виробництва товарів та послуг за рік

ВНП розрахований за витратами співпадає з розрахованим за доходами, оскільки це одна і та ж величина: те, що для одного суб'єкта є доходом, для іншого - витрати.

Макроекономічні показники, перш за все ВНП і ВВП – це грошові показники, тому їх величина залежить від динаміки цін або купівельної спроможності грошової одиниці. Щоб зняти вплив цін на ці показники при їх розрахунку використовується індекс цін.

Ціна споживчої корзини в даному році.

Індекс цін = ------------------------------------------------------------------ 100%

Ціна споживчої корзини в базисному році

Індекс цін – це дефлятор, коректувальник ВНП або ВВП.

Номінальний ВНП або ВВП – це показники, що відображають поточні ціни.

Реальний ВНП або ВВП – показники скореговані з врахуванням цін.

Номінальний ВНП

Реальний ВНП = -------------------------------- 100%

Індекс цін

Номінальний ВВП

Реальний ВВП = -------------------------------- 100%

Індекс цін

Тема 10. Економічне зростання і його чинники. Лекція 16. Розширене відтворення та економічне зростання. План:

1. Економічне зростання: сутність, типи, показники.

2. Циклічний розвиток економіки.

3. Безробіття як вияв нестабільності на ринку праці.

4. Інфляція: сутність, види, показники, наслідки.

1. Безперервний процес виробництва – це відтворення.

Його типи:

1. Просте – не змінюється в масштабах.

2. Розширене – збільшується в масштабах

3. Звужене – скорочується в масштабах.

Динаміка обсягів національного виробництва може бути позитивна – економічне зростання і негативна – спад виробництва.

Два типи економічного зростання:

1. Екстенсивний – коли розширяється «поле виробництва».

2. Інтенсивний – зростання обсягів виробництва досягається за рахунок вдосконалення техніки, технології.

Обсяги і темпи національного виробництва, рівень інфляції і безробіття - це показники «здоров'я» економіки.

Темпи економічного зростання – це виражене у відсотках відношення обсягу реального ВВП на кінець певного періоду до його значення на початок цього ж періоду.

Рівень інфляції визначається індексом цін, а безробіття - рівнем безробіття.

Зміна обсягів національного виробництва, рівня ділової активності має велике значення для вирішення суспільством своїх економічних та соціальних проблем.

Якщо темпи приросту ВНП складають в середньому 2% в рік, то середній рівень життя в країні подвоюється через 35 років, а при темпах зростання 4% через 17,5.

Тому підтримка стабільності в економіці, досягнення високих темпів зростання – найважливіша задача макроекономічного регулювання.

2. Для того, щоб розвиток національної економіки йшов безперервно, зростаючими темпами в ній повинен зберігатися стан макроекономічної рівноваги, оскільки при цьому вона зберігає здатність до саморегулювання. Тривалий час рівновага в економіці не може зберігатися, оскільки на сукупний попит і сукупну пропозицію впливає безліч чинників. Тому економічний розвиток об'єктивно йде: циклічно (хвилеподібно) як рух від рівноваги, що склалася, до її порушення і далі до формування нової рівноваги, на вищому рівні, рівноваги складнішого порядку.

Якщо порушення рівноваги досягає критичної точки, то його відновлення йде стрибкоподібно, тобто за допомогою економічних криз. В цьому випадку криза виконує роль специфічного інструменту відновлення рівноваги.

Період від однієї кризи до іншої називається економічним циклом.

Він включає 4 фази:

1. Криза (спад)

2. Депресія

3. Пожвавлення

4. Підйом

Криза (спад) – найскладніша і суперечлива фаза циклу. З одного боку вона несе величезну руйнівну силу: спад виробництва безробіття, наступ на демократію. А з другого боку – криза – це частина творчого процесу, оскільки вона прискорює відмирання старих систем, старих типів господарства, стимулює ділову активність, відновлює порушену рівновагу.

Депресія – «дно» циклу. Економіка досягає критичної точки по обсягах виробництва зайнятості, безробіття, банкрутствах.

Пожвавлення – період поступового оздоровлення економіки: ростуть обсяги виробництва, доходи, ділова активність, створюються нові робочі місця.

Підйом – зростання обсягів виробництва, що перевищує докризовий рівень. Він йде нерівномірно в галузях і сферах економіки, що зумовлює настання нової кризи.

Серед економістів немає єдиної думки з приводу тривалості циклів.

Традиційно виділяють три основні види циклів:

1. Короткострокові (1 – 3 роки) порушується рівновага попиту і пропозиції на мікрорівні.

2. Середньострокові (5 – 7 – 11 років) рівновага порушується на рівні національної економіки.

3. Великі цикли або довгі хвилі в економіці (цикли Кондратьєва) – 40 – 60 років порушується рівновага на рівні світового господарства.

Причини циклів вивчає багато теорій. Традиційно виділяють зовнішні причини:

• зміна чисельності населення;

• надзвичайні події (політичні, військові і ін.)

• поява винаходів революційного характеру.

Внутрішні причини:

• нестабільність інвестиційних витрат

• діяльність держави в сфері регулювання економіки.

Для згладжування економічних коливань держава проводить політику стабілізації, яку називають ще антициклічним регулюванням.

Є два типи політики стабілізації:

1. політика стримування – діяльність держави спрямована на обмеження сукупного попиту. Проводиться при підйомі, є антиінфляційним заходом, але викликає безробіття.

2. політика експансії - діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту з тим, щоб створити передумови для економічного зростання.

Основні інструменти політики стабілізації:

1. фіскальні (податково-бюджетне регулювання)

2. монетарні (кредитно-грошове регулювання)

3. Продавці і покупці робочої сили взаємодіють через ринок праці, механізм якого складає попит на працю, пропозиція праці, зарплата як ціна праці. Під впливом попиту і пропозиції на працю встановлюється рівноважний рівень зарплати. Якщо з якої-небудь причини (діяльність профспілок, держави) зарплата підвищиться в порівнянні з рівноважною, то попит на робочу силу впаде, а пропозиція збільшиться внаслідок чого виникає безробіття.

Число безробітних

Рівень безробіття = -------------------------------------------- 100%

Число зайнятих

Типи безробіття:

1. Фрикційне – це безробіття, пов'язане з добровільною зміною працівниками місця роботи і періодами тимчасового звільнення. Це – природне явище, коли людина шукає роботу ближче до дому, з вищою зарплатою і т.д.

2. Структурне безробіття – складається через невідповідність структури пропозиції і попиту на робочу силу у зв'язку із зміною техніки, технології.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, породжене загальним економічним спадом, кризою.

Повна зайнятість – ця відсутність циклічного безробіття.