Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука. Лекція 1. Виникнення політекономії та основні етапи її розвитку. План:

1. Виникнення політичної економії і основні етапи її розвитку

2. Предмет політичної економії.

3. Економічні категорії та закони

4. Функції економічної теорії та методи її вивчення. Позитивна та нормативна політекономія.

1. Зародження та розвиток економічної теорії.

Економічні знання з'явилися у людей ще в рабовласницькому суспільстві. Вважається, що сам термін «економія» вперше застосував давньогрецький мислитель Арістотель, що в перекладі з грецької означає домоводство.

З розвитком суспільства йшов процес формування держав. Виникла необхідність застосувати економічні знання людей до господарства держави. Термін «економія» одержав більш широке значення: «політекономія». Вперше його використав французький вчений Антуан Монкретьєн в своїй книзі «Трактат політичної економії» (1615 р.).

Поступово економічні знання узагальнювалися, систематизувалися, утворюючи певні напрямки економічної думки, тобто теоретичні школи.

Першою теоретичною школою був меркантилізм(меркантиліо - купець). Меркантилісти вважали, що багатство суспільства це золото, гроші, і створюється воно в сфері обігу, тобто в торгівлі.

Поступово зростала роль виробництва в житті людей.

Меркантилістські погляди змінились фізіократичними (фізіо - природа, кратос - влада). Фізіократи на чолі з Ф. Кене вважали, що багатство суспільства створюється працею в сільському господарстві і походить від землі.

Виникнення політекономії як науки пов'язане із класичноюшколою. Її представникиАдам Сміт і Давид Рікардовперше прийшли до висновку, що багатство суспільства створюється працею в усьому суспільному виробництві. Цим було покладено початоктрудовій теорії вартості. Вони створили вчення про доходи, визначили принципи оподатковування.

На зміну класичній школі прийшов марксизм. К. Маркс і Ф. Енгельс створили вчення про додаткову вартість, про ренту, про експлуатацію. Марксизм - політекономія робітничого класу. Однак догматичне використання марксистського вчення в практиці соціалістичного будівництва завдало йому шкоди. Зараз воно використовується критично, поряд з іншими вченнями.

До сучаснихекономічних теорій належать ті, що виникли на рубежі XIX – XX століття. Їх можна звести дотаких основних напрямків:

• неокласичний;

• кейнсианський;

• інституціональний;

• неокласичний синтез.

Всі вони стосуються проблем ринкової економіки, зокрема її державного регулювання.

2. Предмет і метод політекономії.

Економічна наука постійно розвивається, еволюціонує. Різні школи по-різному визначають її предмет. Узагальнюючи різні підходи, можна сказати: економічна теорія – це суспільна наука, що вивчає закони розвитку економічної системи, діяльність людей, спрямовану на ефективне використання обмежених ресурсів з метою задоволення їхніх безмежних потреб.

Сама назва науки теж змінювалася:

• економія;

• політекономія;

• сучасні назви: економічна теорія та економікс.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі основні розділи:

1) Основи економічної теорії (політекономія) – фундаментальна частина економічної науки, що вивчає загальні закономірності й закони розвитку економічної системи.

2) Мікроекономіка– вивчає економічні процеси і явища на мікрорівні, тобто на рівні домогосподарства, підприємства, фірми.

3) Макроекономіка– вивчає закономірності функціонування національної економіки.

4) Мезоекономіка– вивчає окремі галузі і підсистеми національної економіки (наприклад АПК, ВПК).

5) Мегаекономіка (міжнародна економіка) – вивчає функціонування та розвиток світової економіки в цілому, тобто світове господарство.

При будь-якому підході до розуміння економічних процесів та явищ економічна теорія вивчає суспільне виробництво. Процес виробництва – це процес праці, що включає три основні моменти:

1) Сама працяяк доцільна діяльність людей, як процес взаємодії людини із природою.

2) Предмети праці– те, на що спрямовано працю.

3) Засоби праці– знаряддя праці (тобто те, чим людина впливає на предмет праці) плюс матеріальні умови виробництва (приміщення, склади).

Політекономія: конспект лекцій. Тема № 1. «Предмет і метод політекономії»

Предмети праці + засоби праці = засоби виробництва

(ПП + ЗП = ЗВ)

Засоби виробництва + робоча сила = продуктивні сили суспільства

(ЗВ + РС = ПС)

Рівень розвитку продуктивних сил - показник прогресу суспільства.

В суспільному виробництві люди об'єктивно взаємодіють не тільки із природою, а й між собою, вступаючи у виробничі відносини.

Виробничі відносини –це відносини між людьми в процесі виробництва (тобто відносини власності на засоби виробництва), розподілу, обміну, споживання.

Виробничі відносини – це економічна основа суспільства, його базис.

Базис визначає надбудову, тобто політичні, релігійні, моральні погляди й відносини в суспільстві.

Економічний базис із відповідної йому надбудовою становить зміст суспільно-економічної формації.

В системі виробничих відносин розрізняють дві їх основні групи:

1. соціально-економічні, тобто відносини власності на засоби виробництва.

2. організаційно - економічні, тобто відносини, які складаються між людьми в процесі організації виробництва (розподіл праці, спеціалізація, кооперація).

Політекономія вивчає суспільне виробництво, закони його розвитку з точки зору соціально-економічних і організаційно-економічних відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами.