- •Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі
- •1.2. Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії
- •6.Сучасні напрями економічної теорії
- •Зростання товарного
- •1.4.Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук
- •Тема 2.Економічні потреби та інтереси
- •2.1.Економічні потреби суспільства, їх сутність і структура
- •1.Потреби самовираження
- •Тема 3. Економічна система суспільства
- •3.1. Сутність і структура економічної системи суспільства
- •3.2.Класифікація суспільного розвитку економічних систем
- •3.Командно-адміністративна економіка
- •Тема 4. Відносини власності
- •4.2. Власність як економічна категорія. Функції власності
- •4.2.Типи і форми власності
- •Тема 5. Форми організації суспільного господарства. Товарна форма організації виробництва
- •5.2 Товар та його властивості. Споживча вартість і вартість
- •Єдність протилежностей споживної вартості і вартості
- •5.3 Розвиток форм вартості. Закон вартості та його функції
- •3. Рівень складності праці.
- •5.4 Суть і функції грошей. Ціна. Системи і закони грошового обігу
- •Тема 6. Сутність і рух капіталу. Заробітна плата і зайнятість
- •6.1 Сутність капіталу, його структура та види
- •6.2 Вартісна форма додаткового продукту
- •6.4 Заробітна плата, її сутність, форми, системи
- •6.5 Зайнятість. Причини та види безробіття
- •Тема 7. Функціональні форми капіталу і доходів
- •7.1 Торговий капітал і торговий прибуток. Витрати обігу
- •7.2 Позичковий капітал, позичковий відсоток і форми кредиту
- •7.3Акціонерний капітал і акціонерні підприємства
3.2.Класифікація суспільного розвитку економічних систем
Важливим підходом до класифікації суспільного розвитку економічних систем є формаційний підхід, розроблений К. Марксом, який трактує рівень розвитку виробничих сил і відповідних йому економічних (виробничих) відносин у якості загального і вищого критерію економічного процесу.
Фундаментальним економічним елементом кожного способу виробництва є панівна форма власності.
З позиції формаційного підходу розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим. Виділяють 5 соціальноекономічних формацій:
1.Первіснообщинний лад
2.Рабовласництво
3.Феодалізм
4.Капіталізм
5Комунізм
Первіснообщинний лад – перша в історії людства соціально - економічна формація, її економічну основу становила суспільна власність на основні засоби виробництва.
У країнах Стародавнього Сходу та Античного Середземномор’я первіснообщинний лад переріс у рабовласницький лад, в країнах Європи- у феодальний лад.
Рабовласницький лад – класова суспільно-економічна формація, сформована на приватній власності на засоби виробництва, коли об’єктом привласнення стає безпосередньо виробник. Примусовий характер праці не викликав у раба зацікавленості у підвищенні її продуктивності,відсутність стимулів до розвитку продуктивних сил призвело до витіснення рабовласницького ладу феодалізмом.
Феодалізм – це суспільно-економічна формація, основу якої становить монопольна власність феодалів чи феодальних держав на землі, й особиста залежність селян від феодалів. Коли розвиток продуктивних сил переріс феодально-виробничі відносини відбувся перехід до капіталізму.
Капіталізм – суспільно-економічна формація, заснована на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманих працівників.
Марксизм вважає капіталізм найвищою стадією розвитку суспільства із антагоністичним способом виробництва.
Комунізм – найвищий історичний тип суспільно-економічної формації, який являє собою безкласовий суспільний лад з єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, соціальною рівністю всіх членів суспільства.
Цивілізаційний підхід до класифікації суспільного розвитку ґрунтується на періодизації стадій розвитку в залежності від ступенів індустріального розвитку суспільства (Дж.Гелбрейт, А.Рон, Д.Белл) і виділяє 3 стадії індустріальної цивілізації:
доіндустріальне суспільство;
індустріальне суспільство;
постіндустріальне суспільство.
У доіндустріальному суспільстві переважало сільське господарство і ручна праця.
В індустріальному суспільстві, початок якому поклала промислова революція останньої чверті XVIII-початку XIXст., провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.
Постіндустріальне суспільство – це нова, найрозвинутіша стадія людської цивілізації, початок якій поклала науково-технічна революція, що розгорнулася у другій половині ХХ ст. і поступово переросла в сучасну інформаційно-інтелектуальну революцію. У постіндустріальному суспільстві домінують наука, принципово нові види техніки і технології, інформатика, комп’ютеризація, автоматизація і роботизація всіх сфер економіки та управління. У суспільному виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров’я, культура).
В залежності від моделі господарського механізму економічні системи поділяються на наступні типи:
традиційні
ринкові
командно-адміністративні
змішані
1.Традиційна економічна система має такі ознаки:
базується на общинній власності
використання найпростіших знарядь праці
виробництво,розподіл та обмін базуються на звичаях, традиціях
продукт виробляється для потреб самого виробника (відсутній суспільний поділ праці)
економічний суверенітет виробника необмежений зовнішніми умовами
між виробничими осередками немає економічних взаємозв’язків
2.Ринкова система (економіка) – це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження (XVII-XXст.).
Основні ознаки:
приватна власність на засоби виробництва
вільне підприємництво
особистий інтерес – є основним мотивом економічних вчинків (у підприємця – максимізація прибутку, у найманого робітника – заробітна плата; у землевласника – рентна плата та інше);
“Невидима рука” – яку описав Адам Сміт і яка означає взаємодію попиту і пропозиції, ціни та конкуренції;
вільна конкуренція – невід’ємна частина ринкової економіки . Багато продавців і покупців кожного ресурсу та кінцевого товару або послуги. Стимул – впровадження нових технологій для зниження витрат;
мінімальне державне втручання в економіку, яке обмежується захистом приватної власності та формуванням правового середовища діяльності економічних суб’єктів через закони, укази, постанови.