Судова система.
Судову систему також можна представити у вигляді піраміди, в основі якої – суди нижчої інстанції, розташовані на території штатів. Вони вирішують справи про найменш серйозні проступки з невеликими сумами позовів. Такі суди можуть мати різні найменування: мирові суди, транспортні суди, поліцейські суди, муніципальні суди і т.д. Деякі з них спеціалізуються у вузькій сфері (наприклад, транспортні суди спеціалізуються у сфері дорожніх правопорушень). Як правило, справи в цих судах розглядаються без участі присяжних, а якщо одна із сторін наполягає на такому розгляді справи, то у випадку відсутності журі присяжних справа може бути передана на розгляд у вищестоящий суд.
Наступний рівень піраміди складають суди загальної юрисдикції. Вони займаються розглядом справ про серйозні кримінальні злочини: пограбування, зґвалтування, умисне вбивство. Це так звані процесуальні суди, які в різних штатах можуть мати різні найменування (окружні суди, районні суди, старший суд – в Каліфорнії, апеляційний суд – в Нью-Йорку.
В окремих штатах із великою чи середньою кількістю населення розвинута трьохрівнева система судів. Проміжна ланка між процесуальними та Верховним судом вирішує більшість апеляцій.
Федеральні суди також мають трьохрівневу систему. Але тут відсутній нижній рівень для розгляду мілких справ. В штатах нижнім федеральним судом є регіональний (районний) суд – основний федеральний процесуальний суд. Два інших рівня – окружні суди та Верховний суд у своїй діяльності обмежуються розглядом апеляцій.
Наступний рівень складають апеляційні суди – федеральні окружні суди, кількість яких досягла 11. Судові засідання тут проводяться колегією із трьох суддів. В більшості випадків окружні суди являються останньою інстанцією.
Очолює судову систему Верховний Суд США. Він може розглядати справи, які вийшли із вищий судів штатів, якщо вони стосуються важливих федеральних питань. В якості суду першої інстанції він має право приймати до розгляду справи, що стосуються доходів штатів, цивільні справи, в яких однією із сторін виступає сам штат, а також спірні питання, які стосуються виборів, крім членів законодавчих зборів штатів. Юрисдикція суду поширюється на випадки, які стосуються високих посадових осіб іноземних країн.
Верховний Суд складається із 9 суддів. Конституція не встановлює вимог, які до них пред’являються. Рішення приймаються простою більшістю голосів при наявності кворуму із 6 суддів.
З 1803 року поправкою до Конституції цей суд наділений повноваженнями конституційного контролю, тобто може вирішувати питання про відповідність Конституції актів Конгресу, Президента та органів влади штатів.
Державний устрій. Місцеве самоврядування.
Конституція закріплює федеративну форму територіального устрою. США складається із 50 штатів та федерального округу Колумбія з особливим статусом, на території якого знаходиться столиця країни – Вашингтон.
Крім того до складу США входять і асоційовані держави, які мають обрані парламенти та президентів. Закони США мають тут верховенство, як і в штатах, але вони не мають свого представництва в Сенаті, а у Палаті представників є їх делегат з правом лише дорадчого голосу.
Штати – державні утворення, які не мають суверенітету та права виходу із США. Конституція США має пріоритет над конституціями штатів, які визнають її верховенство.
Крім федерального уряду кожен штат має свій уряд, який очолює обраний населенням губернатор. Законодавчу владу штатів здійснюють легіслатури штатів, судову – Верховний суд та інші суди штатів.
Конституція США визначила сферу виключної компетенції федерації за межами якої повноваження реалізують штати та їх органи. В межах своїх сфер компетенції штати повністю суверенні (а саме, в прийнятті та виконанні місцевого бюджету, при вирішенні питань громадського порядку, надання соціальних послуг тощо).
Більшість штатів, крім двох, поділяються на графства. Їх населення обирає ряд посадових осіб, а саме: шерифа, прокурора, казначея, під керівництвом яких працюють муніципальні посадовці.
Системи місцевого самоврядування у різних штатах різні.
У більшості міст населення обирає раду, яка в свою чергу обирає мера. Мер не здійснює управління, оскільки управлінською діяльністю займається найманий за контрактом посадовець-менеджер (система «рада-управляючий»).
За системою «рада-мер» населення обирає раду та мера, який здійснює управління містом.
Відповідно до «комісійної системи» населення обирає комісію у складі 3-7 осіб, які виконують функції міської ради та відають окремими галузями управління.
На місцевому рівні діють установи, які видають ліцензії на заняття різними видами діяльності, приймають кваліфікаційні іспити, установи, які відають школами і т.д. При чому деякі з цих органів діють як легіслатури. Наприклад, Управління харчових продуктів та медикаментів приймає рішення про те, які хімікати можуть додаватися у харчові продукти.
Саме Конгрес на федеральному рівні видає закони, якими створюються певні установи на місцевому рівні, надає їм певні повноваження. Так само він може і відміняти ці закони.
Крім конгресу, за адміністративними установами на місцях контроль здійснюють судові органи.