§ 4. Правове регулювання хімізації сільського господарства
Хімізація сільського господарства є чи не найбільшою його екологічною проблемою. І це не випадково, адже саме застосування хімічних засобів у сільському господарстві заподіює велику шкоду довкіллю під час ведення сільського господарства. Саме хімізація створює загрозу для здоров'я людини. І якщо в радянські часи перевагу віддавали хімізації, яка часто здійснювалася непродумано і не давала бажаного ефекту, а навпаки — тільки отруювала довкілля й сільськогосподарську продукцію, то нині ринкові умови і вибір покупця — на боці екологічно чистої продукції. Аграрне й екологічне законодавство регулюють хімізацію сільського господарства, що має стати запорукою екологічно обґрунтованого його ведення в Україні. Хімізацію сільського господарства можна визначити як застосування хімічних препаратів у сільському господарстві. Існує 2 напрями такого застосування: а) для нищення тварин, бур'янів і мікроорганізмів, що є шкідниками сільського господарства і б) для здійснення хімічної меліорації земель, тобто для удобрювання ґрунтів. Правовий інститут хімізації сільського господарства є складовою більшого правового інституту захисту рослин, а в частині правового регулювання хімічної меліорації грунтів є складовою вже розглядуваного нами правового інституту меліорації земель. Важливими нормативними актами, які регулюють хімізацію сільського господарства, є закони України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", від 30 червня 1993 р. "Про карантин рослин"(в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.), особливе значення щодо цього має Закон України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати". Згідно із Законом України "Про захист рослин", передбачається захист сільськогосподарських рослин від шкідників, бур'янів і хвороб (зокрема зумовлених наслідками хімічної меліорації). Сам по собі правовий інститут захисту рослин має більш аграрне, ніж екологічне, значення, тому він докладніше розглядається у відповідному розділі цього підручника. У межах правового регулювання охорони довкілля в сільському господарстві нас більше цікавить інститут хімізації сільського господарства як складова частина інституту захисту рослин, тобто власне законодавство про застосування пестицидів та агрохімікатів. Засоби хімізації сільського господарства мають багато різних назв: пестициди, інсектициди, гербіциди, фунгіциди, інсектоакарициди, десиканти, регулятори росту рослин, родентициди тощо. Але важливо знати, що з точки зору аграрного права всі засоби хімізації сільського господарства, незалежно від назви, поділяються на 2 групи: пестициди і агрохімікати. Згідно із Законом України "Про пестициди і агрохімікати", пестициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Агрохімікати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні й бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Простіше кажучи, пестициди — всі ті хімікати, що застосовуються для знищення шкідників, а агрохімікати — добрива, що використовуються для хімічної меліорації грунтів. Відповідно до ст. 4 Закону, пестициди й агрохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам екологічної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію України, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пестициди та агрохімікати до їх державної реєстрації. Державна реєстрація пестицидів та агрохімікатів провадиться Мінприроди, згідно з Порядком проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Мінісфів України від 4 березня 1996 р. № 295. Державній реєстрації пестицидів та агрохімікатів передують: 1) державні випробування пестицидів і агрохімікатів, які провадяться у 2 етапи: польовий і виробничий; 2) гігієнічна регламентація та державна реєстрація хімічної речовини, яка провадиться згідно з Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних чинників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420; 3) розробка документації з безпечного застосування засобів захисту рослин; 4) розробка нормативів екологічної безпеки хімічних речовин: гранично допустимих концентрацій, мінімально допустимих рівнів, орієнтовно допустимих рівнів тощо; 5) внесення плати за реєстрацію, розмір якої визначений наказом Мінекоресурсів України від 22 березня 2001 р. № 116; 6) проведення санітарно-епідеміологічної, екологічної, біологічно-господарської експертиз; 7) розробка методик визначення залишкової кількості препаратів у сільськогосподарській продукції, природних об'єктах. Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але в разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінприроди може достроково заборонити їх використання. Для поліпшення екологічної ситуації в окремих місцевостях МОЗ або Мінприроди можуть обмежити або й заборонити застосування зареєстрованих хімічних препаратів. Після збігу терміну реєстрації препарати підлягають перереєстрації. Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Мінприроди один раз на 5 років із щорічними змінами й доповненнями. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений наказом Мінекоресурсів від 29 грудня 2000 р. Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного переліку, застосуванню не підлягають. Усі засоби захисту рослин підлягають спеціальному пакуванню й маркуванню, а також сертифікації у вітчизняній системі УкрСЕПРО, відповідно до Закону України від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності". Всі препарати мають супроводжуватись інструкцією з їх застосування. Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів. Без державної реєстрації вони не допускаються до виробництва. Вони також підлягають обов'язковій сертифікації, згідно із вимогами Закону України "Про підтвердження відповідності". Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 479. Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", обов'язковому ліцензуванню підлягає господарська діяльність із виробництва й торгівлі пестицидами й агрохімікатами (органом ліцензування є Мінпромполітики1), а згідно з п. 25 зазначеної статті — також і проведення дезінфекційних, дезінсекційних (знищення комах) і дератизаційних (знищення гризунів) робіт (ліцензія видається МОЗ України). Пункт 45 названої статті передбачає ліцензування авіаційно-хімічних робіт (ліцензія видається Державним департаментом авіаційного транспорту України). Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними препаратами. Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної із транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. № 746. Екологічний ризик діяльності, пов'язаної з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному Законом України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р). Для дотримання вимог екологічної безпеки і раціонального застосування засобів захисту рослин, згідно з Указом Президента України від 2 грудня 1995 р. № 1118/95 "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" в Україні запроваджено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення. Агрохімічна паспортизація передбачає визначення показників якісного стану ґрунтів, їх зміни внаслідок господарської діяльності. Зразок агрохімічного паспорту поля (земельної ділянки) затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 30 листопада 1993 р. № 321. При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) й стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки хімічних препаратів, дозволених для продажу населенню й до застосування авіаційним способом, мають бути затверджені Мінприроди за погодженням з МОЗ. Наразі такі переліки поки що не затверджено, що означає фактично дозвіл на продаж населенню й застосування авіаційним способом усіх препаратів, дозволених до використання в Україні. Непридатні або заборонені до застосування пестициди й агрохімікати, тара від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 354. Сільськогосподарська продукція, вироблена із застосуванням засобів захисту рослин має бути екологічно безпечною, інакше вона вилучається і знищується згідно з Порядком вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини та харчових продуктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. № 1065 відповідно до Методики вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затвердженої наказом МОЗ України від 7 березня 1996 р. № 5.08.07/306. При цьому мають враховуватися вимоги Закону України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Сільськогосподарські підприємства, установи й організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів і надавати інформацію органам Держкомстату в порядку періодичної державної статистичної звітності згідно з вимогами Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і афохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 881. Слід мати на увазі, що ця вимога стосується лише юридичних осіб і не поширюється на суб'єктів аграрного права — фізичних осіб. Стаття 13 Закону "Про пестициди і агрохімікати" визначає, що пестициди й агрохімікати, які становлять підвищену екологічну небезпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Мінприроди і МОЗ. Перелік таких хімікатів має бути затверджений Кабінетом Міністрів України. Однак наразі цього не зроблено, позаяк до переліку пестицидів і агрохімікатів, що дозволені до використання в Україні, особливо небезпечні хімікати не включені. На території, що зазнала радіоактивного забруднення та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агрохімікатів обмежується і провадиться згідно з Порядком застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 92. При цьому також мають враховуватися положення законодавства про зону екологічного лиха і Закону України від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації". На територіях природно-заповідного фонду, водоохоронних зонах та інших територіях, що підлягають особливій охороні, застосування пестицидів забороняється. Особливі вимоги ставляться законодавством до умов виробництва продукції дитячого харчування. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продукції дитячого й дієтичного харчування має вироблятися у спеціальних сировинних зонах. Правовий режим цих зон визначений Положенням про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 679. У спеціальних сировинних зонах забороняється використання пестицидів. Застосування агрохімікатів провадиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо дитячого та дієтичного харчування.
РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ АГРОХІМІКАТІВ ТА ПЕСТИЦИДІВ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ, ЯК ФАКТОР БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ ТА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Ведення сільського господарства традиційними методи повсюди замінюються індустріальними технологіями з високою залежністю від використання пестицидів і агрохімікатів. Україна є імпортно залежною країною щодо засобів захисту рослин. Переважну більшість пестицидів, які використовують в Україні, завозять з інших країн, зокрема з: Німеччини, Франції, Угорщини, Китаю, Російської Федерації та інших. Сьогодні в Україні виробляють переважно агрохімікати: добрива, регулятори росту.
Разом з тим, такий підхід до ведення сільського господарства, крім безумовно позитивного ефекту, може мати наслідком несприятливий вплив на здоров'я людини і навколишнє середовище, тому ринок і застосування засобів захисту рослин є об'єктом суворого контролю з боку як окремої держави, так і міжнародної спільноти, оскільки питання якісних продуктів харчування є фактором безпеки населення нашої планети в цілому.
Україна була і лишається країною, яка має потужний аграрний потенціал. Продукція аграрного сектору України має зайняти своє гідне місце, що потребує узгодження нормативно-правових положень із міжнародними і, насамперед, європейськими вимогами щодо безпеки засобів захисту рослин та добрив.
Відповідно до вимог діючих нормативно правових актів України контроль за використанням пестицидів та агрохімікатів здійснюється за допомогою встановлення певних вимог до юридичних та фізичних осіб, які здійснюють зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин[1, 261].
З метою врегулювання правовідносин, пов'язаних з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та застосуванням безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища пестицидів і агрохімікатів, визначення прав і обов'язків підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноважень органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері прийнято Закон України «Про пестициди і агрохімікати».
Відповідно до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 року, пестициди - це отруйні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
Агрохімікати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Простіше кажучи, пестициди - всі ті хімікати, що використовуються для знищення шкідників, а агрохімікати - добрива, що використовуються для хімічної меліорації ґрунтів.
Відповідно до ст. 4 Закону пестициди й агрохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам екологічної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію України, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пестициди та агрохімікати до їх державної реєстрації. Державна реєстрація пестицидів та агрохімікатів проводиться Мінекоресурсів згідно з Порядком проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 року № 295. Державній реєстрації пестицидів та агрохімікатів передують:
•1) державні випробування пестицидів і агрохімікатів, які проводяться у два етапи: польовий і виробничий;
•2) гігієнічна регламентація та державна реєстрація хімічної речовини, яка проводиться згідно з Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних чинників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року № 420;
•3) розробка документації з безпечного застосування засобів захисту рослин;
•4) розробка нормативів екологічної безпеки хімічних речовин: гранично допустимих концентрацій, мінімальних допустимих рівнів, орієнтовно допустимих рівнів тощо;
•5) внесення плати за реєстрацію, розмір якої визначений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2008 р. № 595;
•6) проведення санітарно-епідеміологічної, екологічної, біологічно-господарскої експертиз;
•7) розробка методик визначення залишкової кількості препаратів у сільськогосподарській продукції, природних об'єктах [2].
Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але у разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінекоресурсів може достроково заборонити їх використання. Для поліпшення екологічної ситуації в окремих місцевостях МОЗ або Мінекоресурсів можуть обмежити або й заборонити використання зареєстрованих хімічних препаратів. Після збігу терміну реєстрації препарати підлягають перереєстрації. Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Мінекоресурсів один раз на 5 років з щорічними змінами і доповненнями. Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного переліку, застосуванню не підлягають. Всі засоби захисту рослин підлягають спеціальному пакуванню і маркуванню, а також сертифікації у вітчизняній системі УкрСЕПРО відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року. Всі препарати повинні супроводжуватися інструкцією з їх застосування.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів. Без державної реєстрації вони не допускаються до виробництва. Вони також підлягають обов'язковій сертифікації згідно з вимогами Закону України «Про підтвердження відповідності». Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів та агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 року № 479.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року, обов'язковому ліцензуванню підлягає господарська діяльність з виробництва і торгівлі пестицидами й агрохімікатами, проведення дезінфекційних, дезінсекційних (знищення комах) і дератизаційних (знищення гризунів) робіт, авіаційно-хімічні роботи.
Для дотримання вимог екологічної безпеки і раціонального застосування засобів захисту рослин, згідно з Указом Президента України «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» від 2 грудня 1995 року № 1118/95 в Україні запроваджено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення. Агрохімічна паспортизація передбачає визначення показників якісного стану ґрунтів, їх зміни внаслідок господарської діяльності. Зразок агрохімічного паспорту поля (земельної ділянки) затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 30 листопада 1993 року № 321.
При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.
Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, тара від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 року № 354. Сільськогосподарська продукція, вироблена із застосуванням засобів захисту рослин повинна бути екологічно безпечною, інакше вона вилучається і знищується згідно з Порядком вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини та харчових продуктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 року № 1065 відповідно до Методики вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затвердженої наказом МОЗ України від 7 березня 1996 року № 5.08.07/306. При цьому мають враховуватися вимоги Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 року.
Сільськогосподарські підприємства, установи й організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів і надавати інформацію органам Держкомстату в порядку періодичної державної статистичної звітності згідно з вимогами Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 року № 881.
Особливі вимоги ставляться законодавством до умов виробництва продукції дитячого харчування. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продукції дитячого і дієтичного харчування має вироблятися у спеціальних сировинних зонах. Правовий режим цих зон визначений Порядком надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1195. У спеціальних сировинних зонах забороняється застосування пестицидів. Застосування агрохімікатів проводиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо дитячого та дієтичного харчування.
Таким чином, з аналізу діючого законодавства можна констатувати, що політика держави у сфері регулювання обігу пестицидів та агрохімікатів спрямована на зниження ризиків від хімічних речовин, та включає ліцензування, видачу дозволів, введення квот і штрафів щодо використання шкідливих речовин в сільському господарстві. Ця діяльність регламентується декількома законами України та урядовими постановами.
Дотримання вимог зазначених нормативних актів може мати наслідком не лише забезпечення продовольчої безпеки українців, а і вихід України на міжнародний ринок сільськогосподарської продукції в якості надійного постачальника якісної продукції, що відповідає міжнародним критеріям безпеки.
Зазначеним обставинам сприяє і наступні фактори.
Україна визнає пріоритет міжнародного права та обов'язковість виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надається парламентом. У такий спосіб ці міжнародні документи, відповідно до Конституції України, стають частиною національного законодавства. Отже правове регулювання обігу агрохімікатів та пестицидів не обмежується лише зазначеними нормативними актами. Більше того, враховуючи пріоритет міжнародних актів над актами внутрішнього законодавства України (крім конституційних), більшість зазначених норм або прийняті на підставі загальновизнаних у світовому співтоваристві принципів, або адаптовані до міжнародних договорів.
Серед міжнародних угод, пов'язаних із обігом та регламентуванням обігу пестицидів та хімікатів, потрібно відзначити Роттердамську конвенцію про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (Rotterdam Convention on the Prior Informed Consent Procedure for Certain Hazardous Chemicals and Pesticides inHazardous Chemicals and Pesticides in International Trade). Україна приєдналася до неї згідно із Законом України від 26 вересня 2002 р.
Роттердамська конвенція про заздалегідь обґрунтовану згоду обговорювалася в середині 1990-х років і була прийнята 10 вересня 1998 р. (набрала чинності 24 лютого 2004 р.). Ця угода визначає список речовин, які були заборонені або обіг яких серйозно обмежений принаймні в двох регіонах. Відповідно до конвенції, перш ніж будь-яке підприємство в країні, що є Стороною Конвенції, зможе експортувати хімічну речовину із списку Конвенції в третю країну, воно повинне заздалегідь повідомити уряд цієї країни, який потім може відмовитися від ввезення даної речовини [3].
Правове регулювання контролю за використанням пестицидів та добрив у законодавстві Європейського Союзу здійснюється:
•· Директивою Ради 91/414/ЄЕС від 15 липня 1991 року щодо огляду, контролю за використання й розподілом пестицидів оптовими торгівцями, роздрібними продавцями й фермерами скоординованим способом;
•· Рішенням Ради № 2003/106/ЄС від 19 грудня 2002 про схвалення від імені Європейського Економічного Співтовариства Роттердамської Конвенції про процедуру надання попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі [1, 260].
На сьогодні, Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, про який зазначалося вище приведено у відповідність до процедури реєстрації (перереєстрації), оцінка небезпечності і маркування пестицидів, що здійснюються в країнах Європейського Союзу відповідно до вимог Директив ЄЕС № 91/414 та № 67/548. Крім того, єдиними Україна та ЄС є у питанні сприйняття Роттердамської Конвенції.
Висновок. Проаналізувавши положення українського законодавства щодо контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів, можна зробити висновок, що метою правового регулювання є: пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів; державна підконтрольність їх ввезення на митну територію, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі і застосування; обґрунтованість їх застосування; мінімізація використання пестицидів за рахунок впровадження біологічного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища під час їх виробництва, випробування і застосування за умови дотримання вимог, встановлених державними стандартами, санітарними нормами, регламентами та іншими нормативними документами; єдність державної політики щодо діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами.
Крім того, правові вимоги українського законодавства в повній мірі відповідають правовим вимогам міжнародного співтовариства в цілому, та законодавства Європейського Союзу зокрема.