3. Принципи організації навчального процесу єктс

Порівняльної трудомісткості кредитів, який полягає в досягненні кожним студентом встановлених ЄКТС норм, які забезпечують академічну мобільність студентів, державне й міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.

Кредитності – полягає в декомпозиції змісту освіти й навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:

а) на рівні індивідуального навчального плану – набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

б) на рівні вивчення навчальної дисципліни – набір (акумуляція) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що включають в себе виконання необхідних видів діяльності, які передбачені програмою вивчення навчальної дисципліни.

Модульності – визначає підхід до організації оволодіння студентом змістовими модулями і проявляється через специфічну для модульного навчання організацію методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.

Методичного консультування – полягає в науковому та інформаційному-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.

Організаційної динамічності – полягає в забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці.

Гнучкості та партнерства – полягає в побудові системи освіти так, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.

Пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку – полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.

Науковості та прогностичності – полягає у побудові (встановленні) стійких зв’язків змісту освіти з науковим дослідженнями.

Технологічності та інноваційності – полягає у використанні ефективних педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний простір.

Усвідомленої перспективи – полягає в забезпеченні умов для глибокого порозуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішно досягнення.

Діагностичності – полягає в забезпеченні можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі, цілей освіти та професійної підготовки.

9. Індивідуальна та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача в позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента. Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих індивідуальних завдань.

Види індивідуальних занять

• Консультація – один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), який проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування (проводяться протягом семестру – поточні консультації, семестрові, та передекзаменаційні).

У процесі консультацій (особливо поточного консультування) допускається діагностичне тестування знань студентів (як правило, з ПЕОМ) для виявлення ступеня засвоєпості окремих теоретичних положень, теорій, закономірностей, рівня сформованості, практичних умінь і навичок та перевірки ефективності методів і технологій навчання, які використовувалися під час аудиторних занять.

Відповідною інноваційним технологіям навчання різновидністю індивідуальних занять є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ).

• Індивідуальне завдання – форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання є видом позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового екзамену чи заліку.

10. Суб'єкти навчально-виховного процесу.

Учасниками навчально-виховного процесу є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; { Абзац другий статті 50 в редакції Закону N 2628-III ( 2628-14 ) від 11.07.2001 }

керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють, батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу;

представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

11.Класифікація методів та технологій навчання.

Традиційні та нетрадиційні методи навчання

№ з/п		Методи навчання		Суть методу навчання
				А. Традиційні методи навчання
1.		Інформаційний		Вербальний. В основу покладено словесно-інформаційне переконання
2.		Інформаційно- ілюстративнии		Репродуктивний. Використовує ТНЗ, дає знання, але не розвиває творчого мислення
3.		Програмований		Використовує ТНЗ, ЕОМ. Поділяє навчальний матеріал на частини з наступним послідовним засвоєнням
4.		Проблемний		Не дає готових знань, а їх отримання ґрунтується на розв'язі проблемних питань, задач, ситуацій
5.	Активний		Максимально наближений до виробництва через аналіз конкретних ситуацій, ділові ігри, аукціон ідей, кейси, тощо
6.	Дослідницький		Отримання знань в процесі виконання дослідницьких робіт
			Б. Нетрадиційні методи навчання
1.	Опорних сигналів		Укрупнення дидактичних одиниць, інтенсифікація навчання
2.	Модульний		Розподіл матеріалу на окремі автономні блоки - модулі з наступним контролем засвоєння
3.	Рейтинговий		Змагальний з високим рівнем контролю на всіх етапах навчання
4.	Контекстний		Навчання через проблеми, які висуваються виробництвом
5.	Адаптивний		Активна самостійна діяльність студентів під керівництвом викладача
6.	Комп'ютерний		Використання комп'ютерних програм, електронних програм, електронних підручників тощо
7.	Відкритий		Безпосередній контакт з дійсністю та індивідуальне навчання, що відповідає вимогам КМСОНП

За Е. Роджерсом	За ЮНЕСКО/СЕRI	За Б. Рельану
1	2	3
Суспільний етап освіти Структура системи освіти і виховання Зміст системи освіти Відносини викладач – студент Технологічні форми навчання Групові форми навчання Бригадні форми навчання Форми індивідуальної навчальної роботи Кабінетне навчання Вища школа без кафедр і академічних груп Педагогічна техніка Комп'ютерне навчання	Індивідуальне викладання Навчальні заклади без кафедр і академічних груп Групове навчання Мікронавчання Освітянське телебачення Електронні класи Програмоване навчання Комп'ютерне навчання Гнучкий розподіл годин на вивчення окремих дисциплін Рейтингове навчання Тестовий контроль	Програмоване навчання Електронні класи Освітянське телебачення Кабінетне навчання Індивідуальне навчання Групове навчання Використання ТЗН Експериментальні навчальні плани Тестовий контроль Стандартизація освітянських вимог

11. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни.

• Методичне забезпечення – це система взаємодії викладача та студента, що включає, окрім методичного оснащення (навчальних і робочих програм, методичних розробок, дидактичних посібників) такі компоненти, як апробація та впровадження у практику ефективних моделей, методик, технологій тощо.

Комплекс методичного забезпечення навчальної дисципліни повинен включати такі документи

• Структурно-логічну схему взаємозв'язку навчальних дисциплін.

• Схему складу навчально-методичних матеріалів.

• Методи та технологи викладання.

• Програму навчальної дисципліни відповідно до діючої ОПП.

• Робочу програму навчальної дисципліни, складена за змістовими модулями.

• Опис навчальної дисципліни із зазначенням кредитів ЕСТ8.

• Методичне забезпечення лекційного курсу: підручники. навчальні посібники, опорний конспект, дистанційний курс лекцій.

• Методичне забезпечення практичних занять: практикум, збірник задач і вправ, друковані роздаткові матеріали, ділові ігри, кейси.

• Тематику самостійної та індивідуальної роботи.

• Методичні вказівки та тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання.

• Тематику курсової роботи та методичні вказівки до її виконання.

• Тематику науково-дослідної роботи студентів.

• Питання гарантованого рівня знань.

• Засоби діагностики знань: ККР, вправи, тести для поточного та підсумкового контролю, таблицю рейтингових балів на усі види навчальної

• діяльності студента при вивченні курсу.

• Пакет візуального супроводу дисципліни.

12. Педагогічний контроль в КМСОНП.

Виходячи зі структури педагогічної діяльності, основним предметом оцінки результатів освіти є знання – результатів навчання – уміння та навички, а результатів виховання світоглядні настанови та позиції, інтереси, мотиви і потреби особистості. Суб'єктом оцінювання звичайно виступає сам викладач або кваліфікаційна комісія. При цьому об'єктом контролю у ВНЗ залишається саме педагогічний процес.

Функції педагогічного контролю у ВНЗ

Діагностична функція націлена на визначення рівня знань, умінь, та навичок з метою одержання науково-обгрунтованої інформації для вдосконалення процесу підготовки фахівців.

Навчальна функція реалізується як при традиційних формах і методах контролю, так і при широкому застосуванні програмованого навчання та контролю. Проте, у зв'язку із складностями впровадження останнього організація навчального процесу у більшості ВНЗ орієнтована на середньо підготовленого студента.

Організаційна функція проявляється у залежності від прийняття рішень про проведення тих чи інших педагогічних і адміністративних заходів.

Виховна функція реалізується за умовами належної організації. Тільки у такому випадку у суб'єктів навчання формується уявлення про знання як самоцінність, а не тільки як про один із засобів досягнення тих чи інших прагматичних цілей.

Окремі види традиційних форм педагогічного контролю можуть виконувати, як правило, тільки деякі з чотирьох перерахованих функцій (семінари – діагностичну, навчальну і виховну функції, екзамени тільки діагностичну). У проектуючому навчально-виховному процесі за ступеневої системи освіти та професійної підготовки усі чотири розглядувані функції тісно пов'язані між собою. Тому для досягнення високої якості контролю, його багатофункціональності найбільш доцільним є використання методів педагогічного контролю, які б базувалися на застосуванні педагогічних вимірів та оцінювання.

Під педагогічнім оцінюванням розуміють судження про значимість (цінність) деякої величини, її приблизна характеристика. Оцінюванню підлягають будь-які відзнаки: знання, суспільна активність, риси особистості тощо.

Основною метою оцінювання є формуючий вплив на поточний процес навчання з метою покращання за рахунок встановлення зворотного зв'язку між слухачем та викладачем і одержання підсумкових результатів навчання.

Принципи педагогічного контролю

Принцип зв'язку контролю з освітою, підготовкою і вихованням реалізується шляхом оперативного виявлення і усунення недоліків у навчальному і виховному процесі. Втілення Цього принципу дозволяє підвищити відповідальність викладачів

і суб'єктів навчання.

Принцип об'єктивності педагогічного контролю найбільш часто порушується у традиційних педагогічних системах, які наочно віддзеркалюють помилки і вади суспільства, що побудоване на егалітарному (зрівнювальному) принципі. Такому суспільству тестування не потрібне і навіть шкідливе, оскільки воно підриває підвалини особистої відданості. Високоякісного фахівця можна одержати тільки за умови розвитку особистості суб'єкта навчання. За такого підходу соціальний статус і привілеї мають відповідати рейтингу фахівця, що він отримує на основі тестування.

Принципи справедливості і гласності є близькими за змістом принципу об’єктивності. Вони реалізуються шляхом відкритості всіх етапів і результатів педагогічного контролю, прозорістю і одноманітністю застосування методик тестування до всіх без винятку суб’єктів навчального процесу, а також можливістю перевірки їх результатів.

Принципи науковості і ефективності реалізуються шляхом побудови системи контролю на основі науково розробленої теорії тестування, що забезпечує оптимальне співвідношення між досягнутим ефектом і сукупними витратами часу та коштів.

ВНЗ все більшу увагу приділяють запровадженню комплексних систем оцінювання знань. Такі системи спрямовані на диференціацію рівня знань студентів і повинні реагувати навіть на невеликі зміни глибини засвоєння матеріалу кожним студентом, забезпечувати методично однаковий підхід до оцінки якості навчання студентів і як результат – забезпечувати об’єктивність діагностики знань.

13. Види і форми контролю знань.

Види контролю знань

• Попередній контроль (діагностика вихідного рівня студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає визначити наявний рівень знань для використай викладачем як орієнтування у складності матеріалу.

Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність отриманих на вступних екзаменах з певного предмета. Попер контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового екзамену з і дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з д визначення рівня знань із забезпечуючих предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

• Поточний контроль знань с органічною частиною < педагогічного прогресу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Управління навчальним процесом можливе тільки на підставі поточного контролю.

Головне завдання потомного контролю – допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети.

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання – сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання.

Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.

Підсумковий контроль являє собою екзамен студентів з метою оцінки їх знань і навичок у відповідності до моделі спеціаліста. До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні екзамени, а також заліки перед екзаменом. Основна мета екзаменів – встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю глибиною і вміннями застосовувати їх у практичні діяльності.

Основними формами контролю знань студентів у КМСОНП контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, позанавчальний час, на консультаціях, заліках і екзаменах.

1. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або із застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточні контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лек встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням Контроль на лекціях не має віднімати багато часу.

2. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студенті занять у таких формах:

   1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.

   2. Фронтальне стандартизоване опитування за картками тестами протягом 5 - 10хв.

   3. Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.

   4. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, на лабораторному занятті.

   5. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей тощо.

   6. Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.

   7. Колоквіум по самостійних розділах теоретичного (темах або модулях).

3. Контроль у позанавчальний час.

1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

3. Перевірка і оцінка рефератів з частини лекційного курсу, який самостійно вивчається.

4. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

5. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого зі спеціальності, краще виконання ораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

4. Консультації.

5. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича етика) застосовується диференційований залік з виставленням юк за 100-бальною шкалою. З лекційного курсу або окремих з частин, які не супроводжуються лабораторними або стичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання, заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються після виконання кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершенні програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань, використовуючи шкалу ЕСТS/КМСОНП.

Захист курсової роботи – це особлива форма заліку < комісії з двох-трьох викладачів. Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять дисциплінованість можуть бути основою для оформлення залік; без опитування за певну кількість отриманих балів.

Заліки з виробничої практики проставляються на основ поданого звіту і характеристики керівника. Залік диференційований а оцінка складається із середніх оцінок з усіх розділів практики оцінених за шкалою КМСОНП.

6. Екзамени є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліні або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішені практичних завдань, а також навичок самостійної роботи навчальною і науковою літературою. Екзамен дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у ЦІЛОМ] сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види екзаменів: без екзаменаційних білетів – вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за екзаменаційними білетами.

Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього період вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі зна­йшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити.

14. Рейтинговий контроль знань.

Рейтинг – оцінка діяльності будь-якої особи або групі осіб у балах (очках) і їх ранжування за набраною сумою Інтерес до рейтингової системи в Україні у наш час обумовлений великим досвідом ВНЗ Заходу і перш за все США.

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингу з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певної суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його – в оцінці кожної відповіді, кожної навчальної ініціативи студента. По закінченні семестру підраховується сума балів конкретної групи і визначається середній бал. Складається ранжований список студентів у ранжований ряд від максимуму до мінімуму балів. Студенти, які мають суму балів вище середньої по групі, одержують зал автоматично, а близько до середнього – здають міні-залік, тобто відповідають на одне запитання або розкривають поняття, терм тощо і атестуються так би мовити автоматично.

Міні-рейтинг стимулює активність навчання, значно підвищує відвідування занять, забезпечує об'єктивність оцінки знань студентів, поліпшує їх ранжування з успішності, необхідне для обґрунтованого відбору студентів на другий етап навчання, для рекомендації їх на ярмарок фахівців, на роботу у фірмі, для продовження навчання у магістратурі.

15.Комплексна діагностика навчальних досягнень студентів.

Комплексна діагностика результатів навчальної діяльності студентів (учнів) — це теоретично обґрунтована та практично апробована педагогічна система встановлення основних ознак, які характеризують сформовані в процесі навчання компетентності студента — майбутнього фахівця.

Метою комплексної діагностики знань учнів (студентів) є:

прояв і розвиток системи компетентностей учня чи майбутнього фахівця;

виявлення, перевірка і оцінка рівня здобутих знань, сформованих умінь і навичок;

порівняння фактичних результатів навчально-пізнавальної діяльності із запланованими, наперед установленими стандартами;

стимулювання цілеспрямованої систематичної, інтенсивної роботи студентів;

підвищення об’єктивності оцінювання;

одержання своєчасної інформації про стан засвоєння змісту програми на всіх етапах навчання;

залучення студента до всіх форм навчального процесу.