44. Правові засади планування контрольно- ревізійної роботи органами дкрс
Правові основи у Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та постанові Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 515 "Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні" Наказом ГоловКРУ від 3 жовтня 1997 року № 121 затверджено Інструкцію про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні.
При вирішенні завдань ревізій чи перевірок певного значення набувають планування, організація і проведення ревізій та перевірок.
Ревізії і перевірки проводяться, як правило, на підприємстві, в установі, організації на основі піврічних планів:
- Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його Колегією з урахуванням пропозицій Міністерства фінансів і Кабінету Міністрів України;
- контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;
- контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених контрольно-ревізійними управліннями по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
Ревізійні дії за вилученими у підприємства, установи чи організації документами проводяться у місці, узгодженому з органом, що вилучив документи.
Об'єкти для ревізій включаються в плани контрольно-ревізійної роботи з урахуванням встановленої періодичності ревізій бюджетних установ, за поданням правоохоронних органів, зверненням органів державної влади і власною ініціативою в межах чинного законодавства.
Непланові ревізії та перевірки проводяться, як правило, за окремими зверненнями органів державної влади та правоохоронних органів у межах повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби, визначених ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та п. 5 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".
Ревізії та перевірки з фінансових питань непідконтрольних органам державної контрольно-ревізійної служби підприємств, установ і організацій проводяться виключно за дорученнями Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України.
Ревізія (перевірка) міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи, організації у плановому порядку чи за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби може проводитись не частіше ніж один раз на рік. Дата початку проведення планової ревізії (перевірки) суб'єкта підприємницької діяльності погоджується з податковим органом, суб'єкт господарювання письмово повідомляється про це контрольно-ревізійним підрозділом не пізніше як за 10 днів до початку ревізії (перевірки). Особливості проведення ревізії чи перевірки за зверненнями правоохоронних органів визначаються Інструкцією про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, що затверджується Головним контрольно-ревізійним управлінням України.
При плануванні та проведенні ревізій і перевірок працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць. За розголошення державних, службових та комерційних таємниць працівники органів ДКРС несуть установлену законодавством відповідальність. Розголошення посадовою особою державної, комерційної чи службової таємниці є порушенням трудових обов'язків, за яке передбачено звільнення з роботи, як за одноразове грубе їх порушення згідно з п.1. ст. 41 Кодексу законів про працю України.
- Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя проводяться комплексно Головним контрольно-ревізійним управлінням України разом із Міністерством фінансів України, Головним управлінням Державного казначейства України за узгодженим між ними планом.
- Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах проводяться комплексно контрольно-ревізійними управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями, обласними управліннями Державного казначейства за узгодженим між ними планом.
- Ревізії стану виконання бюджету та збереження коштів і матеріальних цінностей в сільських, селищних і міських (містах районного підпорядкування) радах проводяться комплексно працівниками контрольно-ревізійних відділів разом із працівниками фінансових органів та відділів Державного казначейства у районах і містах.
- Ревізія операцій по справлянню податків та інших платежів від населення проводиться податковими органами, як правило, одночасно з ревізією збереження коштів і матеріальних цінностей.
- Ревізії бюджетних установ, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, Київського і Севастопольського міських бюджетів, проводяться Головним контрольно-ревізійним управлінням України, контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
- Ревізії бюджетних установ, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, проводяться контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійними відділами в районах і містах.
- Ревізії з питань витрачання коштів і матеріальних цінностей у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, радах і державних адміністраціях областей, міст Києва і Севастополя проводяться Головним контрольно-ревізійним управлінням України,
- а у державних адміністраціях і радах районів, міст обласного підпорядкування та районів у містах, органах управління обласних, районних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та органах господарського управління середнього рівня - контрольно-ревізійними управліннями відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та за їх дорученнями - контрольно-ревізійними відділами в районах і містах.
- Ревізії та перевірки підприємств і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також перевірки правильності використання бюджетних позичок і державних кредитів, своєчасності їх повернення та сплати відсотків за користування ними проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби всіх рівнів.
- Ревізії та перевірки Національного банку України, його установ і організацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі за дорученнями Президента України чи Верховної Ради України проводяться Головним контрольно-ревізійним управлінням України, відповідними підрозділами контрольно-ревізійної служби на місцях (за дорученням Головного контрольно-ревізійного управління України).
Ревізії та перевірки установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету, проводяться Головним контрольно-ревізійним управлінням України та за його дорученням контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
ГоловКРУ рекомендує під час проведення ревізій бюджетних установ, підприємств і організацій практикувати проведення зустрічних перевірок.
На проведення кожної ревізії (перевірки) працівнику органу державної контрольно-ревізійної служби видається спеціальна посвідка, підписана керівником відповідного підрозділу служби або його заступником та скріплена печаткою цього підрозділу.
Службові особи державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані пред'являти керівнику підприємства (установи, організації), яке буде ревізуватись, посвідчення на право проведення ревізії чи перевірки та на його прохання проставити підписи в журналі відвідування підприємства (установи, організації).
Термін ревізії (перевірки), як правило - не більше 30 робочих днів. В окремих випадках, у разі особливої складності, цей строк за доповідною запискою керівника ревізійної групи може бути продовжений керівником контрольно-ревізійного органу, з ініціативи якого проводиться ревізія (перевірка).
Проведенню ревізії (перевірки) повинна передувати підготовка, вивчення у відповідних правоохоронних, митних органах, органах Державного казначейства, в установах банків, а також в інших органах матеріалів, які стосуються діяльності та фінансового стану підприємства, установи, організації, яка підлягає ревізії (перевірці). На основі вивчення цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій визначаються період ревізії (перевірки), її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.
Програма ревізії (перевірки) затверджується керівництвом відповідного структурного підрозділу, яке перевіряє підготовленість учасників до проведення ревізії (перевірки) і дає їм необхідні інструктивні вказівки. На основі затвердженої програми ревізії (перевірки) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання. В період ревізії при необхідності до програми ревізії (перевірки) і плану її проведення вносяться зміни та доповнення. Керівник ревізійної групи (ревізор) з відома керівництва підприємства, організації, установи знайомиться з умовами роботи та особливостями конкретного об'єкта контролю, станом справ по збереженню готівки і матеріальних цінностей, організовує ревізію каси, інвентаризацію матеріальних цінностей та здійснює інші необхідні дії щодо організації й створення умов для нормального проведення ревізії (перевірки).
45. Правові засади проведення органами ДКРС державного фінансового аудиту діяльності суб.господарювання
Відповідно до наказу Головного КРУ Про затвердження Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання від 27 жовтня 2008 р. за N 1037/15728.
Державний фінансовий аудит суб'єктів господарювання (далі - аудит)- це аудит, що здійснюється з метою оцінки ефективності і законності використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю об'єкта аудиту.
Завданнями аудиту є:
- Проведення оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю об'єкта аудиту, яка полягає у забезпеченні: дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та об'єкта аудиту; досягнення визначених цілей та завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання
показників економічності, продуктивності і результативності; достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;збереження активів.
- Виявлення факторів ризику, а також джерел і резервів для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об'єкта аудиту.
- Підготовка обґрунтованих пропозицій для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об'єкта аудиту, усунення наявних порушень, проблем і недоліків та запобігання їм у подальшому.
Процес аудиту складається з чотирьох етапів:
перший етап - планування аудиту;
другий етап - підготовка програми аудиту;
третій етап - перевірка факторів ризику;
четвертий етап - звітування про результати аудиту.
Аудит казенних підприємств, а також суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, проводиться щороку.
Тривалість аудиту не повинна перевищувати 90 календарних днів.
Перед початком аудиту керівнику об'єкта аудиту надсилається не пізніше ніж за десять календарних днів відповідне повідомлення із зазначенням строку аудиту та відповідальних за його проведення посадових осіб.
Планування аудиту - це процес, який ґрунтується на попередньому вивченні особливостей діяльності об'єкта аудиту та передбачає збір та аналіз інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності об'єкта аудиту, систему
управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення об'єктом аудиту визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання.
Інформацію можна одержувати як на письмовий запит посадової особи органу ДКРС, так і від об'єкта аудиту за місцем його знаходження, а також від органів державної влади, та за результатами попередніх контрольних заходів.
Підготовка програми аудиту передбачає:
-уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту;
-проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об'єкта
аудиту та ефективності використання активів;
- надання попередньої оцінки стану внутрішнього контролю;
- конкретизації факторів ризику;
- визначення переліку аудиторських процедур, необхідних для проведення аудиту в розрізі кожного поставленого питання (фактору ризику), та обсяг вибірки для проведення перевірки кожного визначеного питання (фактору ризику);
- визначення рівня суттєвості факторів ризику;
-складання програми аудиту.
Під час перевірки факторів ризику за обраними аудиторськими процедурами та виходячи з обсягу вибірки проводиться перевірка визначених факторів ризику діяльності об'єкта аудиту, за результатами якої підтверджується або спростовується попередня інформація стосовно факторів ризику.
Звітування. За результатами аудиту складається аудиторський звіт, обов'язковими розділами якого є висновки про дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності об'єкта аудиту та обґрунтовані рекомендації щодо її
удосконалення.
46. Правові засади проведення органами ДКРС фінансового аудиту виконання бюджетних програм
Наказ ГоловКРУ України Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми від 02.04.2003 N 75
Метою аудиту є оцінка повноти досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.
Основні завдання аудиту виконання бюджетних програм:
1. Оцінка виконання заданих параметрів програми - порівняння результативних звітних показників виконання програми із заданими параметрами, у т. ч. в паспорті бюджетної програми.
2. Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.
3. Визначення рівня впливу виявлених упущень і недоліків на якість виконання бюджетної програми (ефективність використання державних ресурсів).
4. Розробка пропозицій щодо вдосконалення організації виконання бюджетної програми, висновків про доцільність її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу державних ресурсів чи припинення.
5. Підготовка пропозицій для користувачів аудиторського звіту щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання державних ресурсів.
6. Основні методи аудиту ефективності виконання бюджетної програми:
7.. Аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та пояснювальних записок до них, методичних документів, видань і публікацій про сферу діяльності, обрану для дослідження.
8. Аналіз результатів раніше проведених ревізій та перевірок, з допомогою яких можна зробити висновки щодо об'єктивних і суб'єктивних причин виникнення або існування проблеми аудиту.
9. Аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності.
10. Обстеження виробничих приміщень, хронометраж затрат робочого часу.
Ці методи полягають у спостереженні процесу або процедури, яка виконується учасниками бюджетної програми, іншими особами; наприклад, спостереження ревізори за контрольними обмірами виконаних робіт, контрольним запуском продукції у виробництво, визначення затрат праці і ресурсів на одиницю продукції тощо.
11. Опитування, інтерв'ювання, анкетування - встановлення проблемних питань, збір пропозицій та підтвердження (спростування) гіпотез (причин існування проблем аудиту) під час спілкування з учасниками бюджетної програми. Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Надзвичайно важливо, щоб питання були простими з точки зору розуміння і коректно сформульовані.
Організація роботи:
Проведенню аудиторського дослідження передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю) повідомлення про проведення аудиторського дослідження.Аудит ефективності може проводитися як з виходом, так і без виходу на об'єкт контролю. Вихід на об'єкт аудиторського дослідження здійснюється на підставі посвідчення, виданого керівником органу ДКРС (або його заступником).
Керівник групи учасників дослідження на рівні головного розпорядника та Міністерства фінансів повинен:
а) ознайомитися із обгрунтуваннями до бюджетної програми та даними її паспорта, проаналізувати пояснювальні записки до відповідних регулюючих документів, а також розрахунки, які подавалися головному розпоряднику на затвердження;
б) порівняти дані затверджених і фактично виділених обсягів бюджетних коштів; дати оцінку достатності виділених коштів для досягнення запланованих результативних показників;
в) визначити коло учасників бюджетної програми і обсяги бюджетного та іншого фінансування;
г) підібрати та проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює механізм проходження бюджетних коштів, забезпечення контролю та відповідальності за дотримання норм законодавства;
д) підібрати дані фінансової звітності, статистичного та економічного аналізу щодо виконання результативних показників, якості, затрат тощо;
е) оцінити досягнуті результати як співвідношення фактично отриманих результативних показників до запланованих.
За відсутності чітко визначених показників необхідно разом з головним розпорядником визначити найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.
Якість управління бюджетними коштами визначається за результатами аналізу досягнення поставленої мети в процесі виконання бюджетної програми за такими критеріями:
- бюджетна програма виконана ефективно;
- бюджетна програма виконана недостатньо ефективно;
- бюджетна програма виконана неефективно.
Саме на цьому етапі визначається проблема, яка заважає ефективному виконанню програми. Ця проблема є об'єктом дослідження.
3Після аналізу отриманих результатів ревізій (перевірок) та на підставі зібраних у головного розпорядника, інших органів державної влади даних показників статистичної, фінансової та оперативної звітності, аналізу законів та нормативно-правових актів тощо визначаються причини існуючої проблеми аудиту (гіпотези). Що перешкоджають досягненню очікуваних результатів бюджетної програми та ефективному використанню державних ресурсів.
47. Правові засади проведення органами ДКРС фінансового аудиту діяльності бюджетних установ
За Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. N 1777 Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ.
Основним завданням фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (далі фін.госп.аудит)- сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.
Під час проведення фінансово-господарського аудиту досліджуються: первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.
Фінансово-господарський аудит включає:
- проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства;
- проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності;
- дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації;
- підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки;
- відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки;
- надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.
Фінансово-господарський аудит проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством.
У бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський аудит, ревізії і перевірки за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не плануються.
Не пізніше ніж за 10 днів до фінансово-господарського аудиту керівнику бюджетної установи надсилається відповідне повідомлення із зазначенням мети і відповідальних за проведення аудиту посадових осіб.
Для проведення фінансово-господарського аудиту посадовій особі органу державної контрольно-ревізійної служби видається посвідчення встановленого ГоловКРУ зразка, підписане керівником відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби і скріплене печаткою цього органу.
Посадова особа органу державної контрольно-ревізійної служби зобов'язана пред'явити керівнику бюджетної установи посвідчення на право проведення фінансово-господарського аудиту і на його прохання розписатися в журналі відвідання установи та її структурних підрозділів представниками контролюючих органів.
Фінансово-господарський аудит проводиться протягом бюджетного періоду в такій послідовності:
1) ознайомлення із сферою діяльності бюджетної установи та системою бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього фінансового контролю; аналіз нормативно-правових актів, методичних документів, розрахунків та обґрунтувань, матеріалів, пов'язаних з проведенням попередніх контрольних заходів, публікацій у засобах масової інформації, звернень громадян, інформації суб'єктів господарювання та державних органів щодо використання бюджетною установою коштів та майна, інших активів і пасивів;
2) виявлення можливих недоліків у фінансово-господарській діяльності бюджетної установи та здійсненні внутрішнього фінансового контролю, оцінка ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту;
3) проведення моніторингу фінансової звітності бюджетної установи та у разі потреби перевірка використання коштів та майна, інших активів і пасивів, правильності ведення бухгалтерського обліку; аналіз місячної і квартальної фінансової звітності; оцінка результатів попереднього зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю; визначення повноти врахування керівництвом бюджетної установи пропозицій, внесених у ході моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки.
Результати моніторингу фінансової звітності при виявленні недоліків та/або ознак порушень оформляються довідкою, а перевірка - довідкою або актом, один примірник яких передається керівництву бюджетної установи;
4) дослідження річної фінансової звітності бюджетної установи; оцінка врахування пропозицій, внесених керівництву бюджетної установи протягом звітного року за результатами моніторингу й фінансової звітності та/або перевірки, складання проекту аудиторського звіту з підготовкою висновків і пропозицій; обговорення проекту аудиторського звіту з керівництвом бюджетної установи; підписання аудиторського звіту; надання аудиторського звіту керівництву бюджетної установи;
5) інформування у разі потреби інших державних органів про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан її внутрішнього фінансового контролю.
11. На кожному етапі проведення фінансово-господарського аудиту посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби можуть надаватися керівництву бюджетної установи пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень, які є обов'язкові до розгляду.
Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби у разі звернення керівництва бюджетної установи надають роз'яснення щодо здійснення операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового контролю.
12. Методика проведення фінансово-господарського аудиту затверджується ГоловКРУ.
13. Результати фінансово-господарського аудиту відображаються у звіті, який складається у порядку та за формою, визначеними ГоловКРУ.
14. Три примірники аудиторського звіту передаються керівництву бюджетної установи, один з яких залишається у її справах, другий - подається разом з річним фінансовим звітом головному розпоряднику бюджетних коштів, а в разі його відсутності - територіальному фінансовому органу, третій - відповідному органу Державного казначейства.
15. Користувачами аудиторських звітів є розпорядники бюджетних коштів, фінансові органи та органи Державного казначейства.
16. За ненадання інформації або надання недостовірної та неповної інформації для проведення фінансово-господарського аудиту посадові особи бюджетних установ несуть відповідальність згідно із законодавством.
P.S. Про всяк випадок науковці по котролю!!!
О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, В.Г. Афанасьєв, М.Ф. Базась, М.Т. Білуха, О.Д. Василик, Е.О. Вознесенський, Л.К. Воронова, А.О. Єпіфанов, М.В. Карасева, М.П. Кучерявенко, Л.А. Савченко, І.Б. Стефанюк, Н.І. Ю.О. Тихомиров, Н.І. Хімічева, О.В. Шорін, Ц.А. Ямпольська та інші.
1