43. Поняття державного фінансового контролю та його форми

Різні погляди на поняття і суть фінансового контролю мають і сучасні дослідники. Так, О.Д. Василик трактує державний фінансовий контроль (ДФК) як функцію управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об’єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

На думку ж Шохіна, ДФК — це багатоаспектна, міжгалузева система нагляду наділених контрольними функ­ціями державних і громадських органів за фінансово-господар­ською діяльністю підприємств, установ і організацій з метою об'єктивної оцінки економічної ефективності цієї діяльності, ви­значення законності і доцільності господарських і фінансових операцій і виявлення резервів доходів державного бюджету.

ДФК здійснюють органи державної влади, в першу чергу законодавчої й виконавчої; він спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

За Чернадчуком, Нагребельним ДФК – це вид фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності та раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі створення, розподілу та використання грошових фондів держави.

Прикладом державного контролю можна назвати діяльність Рахункової палати України з приводу контролю за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України.

Також державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Основною його ме­тою є забезпечення інтересів держави. Він сприяє створенню умов для її фінансової стабілізації, виступає способом реалізації фінансової політики. Державний фінансовий контроль спрямований на виявлення та попередження правопорушень у фінансовій сфері. Він проводиться для забезпечення законності й ефективності використання державних коштів, а також притягнення до відповідальності винних осіб, оцінки доцільності й обгрунтованості рішень, що приймаються відповідними державними органами.

Державний фінансовий контроль залежно від того, чи формують суб'єкти контролю критерії (норми) контролю і чи є вони ініціаторами поділяється на два різновиди:

1. Загальний, який здійснюють Верховна Рада України (в цілому як орган чи її комітет або народні депутати), Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, органи прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки, Верховна Рада й Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Особливість цих суб'єктів полягає в тому, що вони є як ініціаторами, так і виконавцями контролю і не тільки в галузі фінансів.

2. Спеціалізований, який у свою чергу, можна поділяється на позавідомчий та відомчий. Позавідомчий спеціалізований державний фінансовий контроль складається з парламентського і урядового контролю й охоплює суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Парламентський контроль здійснює Рахункова палата, а урядовий - Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, державні позабюджетні фонди. Відомчий спеціалізований державний фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тільки у підпорядкованих міністерствам і відомствам структурах.

ФОРМИ ТАКІ ЯК У ПИТАННІ 41!!!!!