39. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ФІН.КОНТРОЛЮ
Система фінансового контролю є складним явищем у фінансовому праві, адже на даний момент нема чіткого визначення самого поняття системи фінансового права, а також думки вчених є різними на рахунок того, які саме елементи складають дану систему. Також аналіз свідчить, що у державі відсутня система державного фінансового контролю. Діють багато органів фінансовго контролю, однак вони не є складовою системи, оскільки не розглядаються як певна її частина. До цього часу науково не аргументовано та на нормативному рівні не не визначено поняття "єдина система фінансового контролю". Також проблеам полягає і у тому, що наука та практика розглядають це поняття по- різному.
Система фінансового контролю- це сукупність елементів, що знаходяться у доцільних відносинах одне з одним і служать для ефективного і раціонального використанням фінансових ресурсів та майна.
Що ж до елементів, то на думку В.П. Нагребельного, В.Д. Чернадчука, В.В Сухоноса систему фінансового контролю можна уявити у вигляді сукупності таких складових:
- суб'єкти фінансового контролю, серед яких слід виділити суб'єктів контролю та підконтрольні суб'єкти. До суб'єктів контролю відносяться контролюючі суб'єкти, тобто уповноважені фінансовим законодавством на здійснення контролю за дотриманням приписів фінансового законодавства органи. А підконтрольні суб'єкти- це особи, фінансова діяльність яких підлягає контролю;
- об'єкт контролю - це реальна фінансова діяльність учасників щодо здійснення дій, передбачених фінансовим законодавством, тобто це є власне фінансова діяльність;
- предмет контролю - це встановлені фінансовим законодавством фінансові показники діяльності підконтрольних суб'єктів.
Але дещо іншу класифікацію пропонує І. Стефанюк. На його думку до системи фінансового контролю слід віднести такі чотири елементи:
- контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) - це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають в оточуючому господарському середовищі;
- контрольні дії - це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб'єктами з метою знаходження й блокування відхилень від цих норм;
- підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) - це фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії;
- предмет контролю - це конкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб'єкта, на які спрямовуються контрольні дії контролюючого суб'єкта.
40. Проблеми класифікації фінансового контролю
Види фінансового контролю в залежностi вiд фактору часу проведення
Найчастіше критерієм класифікації фінансового контролю на види береться фактор часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступний фінансовий контроль.
В умовах переходу до ринкових відносин дедалі важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль.
Попередній фінансовий контроль проводиться на етапі розгляду та прийняття рішень з фінансових питань, тобто у процесі визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період, а також їх розподілу між окремими суспільними потребами та одержувачами фінансових ресурсів. Попередній фінансовий контроль передує прийняттю рішень із будь- яких питань. Він має важливе значення для профілактики.
Також попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з різних фінансових питань. Попередній фінансовий контроль передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінансових (і не тільки фінансових) питань.
Поточний (оперативний) фінансовий контроль - це контроль, здійснюваний в процесі здійснення грошових операцій (в ході виконання фінансових зобов'язань перед державою, отримання і використання грошових коштів для адміністративно-господарських витрат і так далі).
Поточний фінансовий контроль провадиться всіма фінансовими й господарськими органами у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів.
Поточний (або оперативний) фінансовий контроль проводиться щодня фінансовими службами у момент здійснення фінансових операцій, а саме: в процесі витрачання організаціями бюджетних засобів, в ході розгляду окремих питань виконання бюджетів на засіданнях комітетів, комісій законодавчих (представницьких) органів, у зв'язку з депутатськими запитами і так далі.
Наступний фінансовий контроль- це контроль, що проводиться після здійснення фінансових операцій (після виконання прибуткової і витратної частин бюджету; використання підприємством або установою грошових коштів, сплати податків і тому подібне). В цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення, шляхи попередження і міри по їх усуненню.
Участь у цьому виді фінанового контролю беруть усі суб'єки фінансово-правових відносин, здійснюючи наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах своєї компетенції.
Залежно від підстави проведення контролю видiляється обов'язковий та iнiцiативний фiнансовий контроль
Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється:
а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по підсумках року, що завершився);б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, прокуратури з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи), податкової адміністрації з метою з'ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов'язків перед державою).
Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоч у деяких випадках може передбачати участь і недержавних фінансових контролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредитних установ). Він проводиться на підставі встановлених чинним законодавством вимог та компетенції уповноважених органів (наприклад, органів Державної податкової служби або Контрольно-ревізійної служби України, для яких, зокрема, передбачені терміни проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності підконтрольних суб'єктів).
Що ж до ініціативного фінансового контролю, то він здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, у першу чергу аудиторських організацій1.
Що ж до мети ініціативного фінансового контролю, то він здійсеюється: По-перше для перевірки додержання господарюючим суб'єктом фінансової дисципліни; По-друге для оптимізації руху фінансових потоків; По-третє задля економії ресурсів; По- четверте для мінімізація оподаткування.
Види фінансового контролю в залежності від суб'єктів здійснення
За суб'єктним складом органів,що здійснюють фінансовий контроль поділяється на наступні види:
1. Фінансовийконтроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування.
2. Фінансовий контроль Президента України.
3. Фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції.
4. Фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції.
5. Фінансовий контроль фінансово-кредитних органів.
6. Відомчий фінансовий контроль.
Але, на думку І Стефанюка, недоліком запропонованої класифікації залежно від суб'єктів здійснення контролю є виділення незалежного контролю. При такому підході на думку автора, логічним було б визначити, від чого контроль має бути незалежним. Якщо від держави, і муніципальний, і в більшості випадків контроль власника (з огляду на форму власності підприємницьких структур) є незалежним контролем. Якщо від підконтрольного суб'єкта, то незалежним також є державний і муніципальний контроль. При такій класифікації виходить, що контроль є незалежним до контролюючого суб'єкта, тобто сам до себе, шо уявляється помилковим. Потрібно враховувати й те, що контроль власника завжди передбачає прямий (безпосередній) або опосередкований (представницький) контроль. Останній може здійснюватися як аудиторськими фірмами (аудиторами), так і державними органами
Нагребельний В.П.,Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. залежно від суб'єктів ініціювання фінансового контролю і його здійснення виділив такі його види:
державний фінансовий контроль;
муніципальний фінансовий контроль;
фінансовий контроль власника;
фінансовий контроль споживача.
Такий поділ, на думку автора, охоплює усіх суб'єктів його ініціювання та здійснення і визначає, хто організовує контроль і є основним користувачем його даних, що важливо з управлінської точки зору: держава (в особі Верховної Ради України, Президента України, Уряду, інших органів виконавчої влади і державних установ), органи місцевого самоврядування, власник чи споживач.
Державний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади, в першу чергу законодавчої й виконавчої; він спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.
Також державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Державний фінансовий контроль залежно від того, чи формують суб'єкти контролю критерії (норми) контролю і чи є вони ініціаторами поділяється на два різновиди:
1. Загальний, який здійснюють Верховна Рада України (в цілому як орган чи її комітет або народні депутати), Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, органи прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки, Верховна Рада й Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Особливість цих суб'єктів полягає в тому, що вони є як ініціаторами, так і виконавцями контролю і не тільки в галузі фінансів.
2. Спеціалізований, який у свою чергу, можна поділяється на позавідомчий та відомчий. Позавідомчий спеціалізований державний фінансовий контроль складається з парламентського і урядового контролю й охоплює суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Парламентський контроль здійснює Рахункова палата, а урядовий - Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, державні позабюджетні фонди. Відомчий спеціалізований державний фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тільки у підпорядкованих міністерствам і відомствам структурах.
Муніципальний фінансовий контроль полягає в:
- перевірках виконання фінансових зобов'язань перед державою і муніципальними утвореннями з боку фізичних осіб і організацій;
- перевірках і ревізіях цільового виділення державою і утвореннями запланованих грошових засобів з бюджету і позабюджетних фондів (державних і місцевих);
- перевірках і ревізіях цільового використання засобів, виділених з бюджетів;
- перевірках правил ведення касових операцій на підприємствах а також правил роботи з валютною виручкою;
- ревізіях фінансово-господарської діяльності організацій і ін.
Об'єктом державного і муніципального фінансового контролю є грошові процеси що мають місце при формуванні, розподілі і використанні державних і муніципальних фондів грошових засобів.
Безпосереднім предметом державного і муніципального фінансового контролю є бухгалтерські звіти, баланси, кошториси та інші документи.
Контроль власника і контроль споживача, а також муніципальний контроль (кожен із цих видів) також поділяється на два різновиди:
- прямий (безпосередній), який здійснюється керівниками, тимчасовими контрольними групами, ревізійними комісіями, контролерами або бухгалтерами місцевих рад, об'єктів контролю чи споживачами;
- опосередкований (представницький), який здійснюється аудиторськими фірмами, аудиторами та іншими суб'єктами (наприклад, опосередкований муніципальний фінансовий контроль, як правило, проводиться органами державної контрольно-ревізійної й податкової служб).
Також контроль власника можна поділити на: галузевий (це контроль міністерств, державних комітетів підпорядкованих їм за галузевістю підприємств, установ та організацій, наприклад, щодо виконання планових завдань із виробничої та фінансово-господарської діяльності) і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками підприємств, його бухгалтерською службою).