35.Шлюб та сім'я як елементарні осередки суспільства. Історичні форми їх існування. Їх функції.

Сім'я складає істотну ланку в ланцюзі соціального буття, адже кожна нація і держава складаються з окремих сімей: сім'я є першим базисом держави. Сім'я — це первинний осередок суспільства, об'єднуючий подружжя і їх потомство. У сім'ї окрема особа, поступаючись деякими своїми особливостями, входить як член в якесь ціле. Життя сім'ї пов'язане із статевим і віковим розподілом праці, веденням домашнього господарства, взаємною допомогою людей в побуті, інтимним життям подружжя, продовженням роду, а отже, відтворенням народу, вихованням нового покоління, а також з етичними, правовими і психологічними відносинами. Сім'я — найважливіший інструмент індивідуального становлення особи: саме тут дитина вперше включається в суспільне життя, засвоює її цінності, норми поведінки, способи мислення, мову.

Повноцінний шлюбний зв'язок чоловіка і жінки припускає нарізність пари, що з'єднується, тобто таку їх зв'язок, через який вони не виключають, а взаємно вважають один одного, знаходячи кожен в іншому повноту власного життя. Тільки за цієї умови можна говорити про дійсну сумісність подружжя. У відносинах між чоловіком і жінкою, в дружбі і любові велику роль грає ще ряд особових якостей.

Прийнято вважати, що чоловіки, як правило, — «особини» брутально-активної підлоги, а жінки — «особини» більш стримано-очікувальної підлоги. Жінки — це дивно витончена натура в душевному відношенні. Сила їх інтуїції деколи коштує геніальності інших чоловіків. Природа нагородила їх більшою, ніж чоловіків, витальностью і витонченою інтуїтивністю, що дуже потрібне в житті: адже на них природою покладена складна і особливо тонка відповідальність.

Брак — це юридично оформлені відносини між чоловіком і жінкою. «Зв'язок двох осіб різної підлоги, званий браком, це не просто природний, тваринний союз і не просто цивільний договір, а перш за все моральний союз, що виник на основі взаємної любові і довіри, перетворює подружжя на одну особу.

34. Філософська система г.С.Сковороди.

Сковорода (1722-1794) – видатний укр. філософ, просвітитель-гуманіст, людина високої моралі.

Ф-ка концепція Сковороди – це пантеїзм (Бог і природа складають єдине ціле, к-на людина має в собі Бога, він не існує десь поза людиною)Головна проблема ф-ії Сковороди – це проблема людини, її щастя.Його ф-ія практична, оскільки він цікавиться моральною проблематикою, вона має релігійно-філософський хар-р. Життя людини має бути радісним, і зробити його таким може тільки вона сама.Г.Сковорода мислить щастя досяжним для всіх, воно є простим і за змістом, і за формою, тому Сковорода проповідує простоту життя, бідність(розумну достатність).Особливістю ф-ії Сковороди є поділ світу на два начала : вічне і тлінне.

Основним положенням ф-кої с-ми Сковороди е вчення про дві натури і три світи.2 натури : видима (тварь,реальне) і невидима(Бог, ідея) “Сия невидимая натура или Бог, всю тварь проницает и содержит ; везде и всегда был, есть и будет». 3світи: макрокосм (великий, світ речей, Всесвіт) ; мікрокосм (малий, людина) ; символічний (Біблія).Сковорода закликав до гуманізму та «сродної» людської праці.