14. Здійснення суб'єктивного цивільного права

Під здійсненням суб'єктивного цивільного права слід розуміти добровільне вчинення уповноваженою особою відповідних дій, спрямованих на використання можливостей, закладених у суб'єк­тивному праві, для задоволення потреб та інтересів носія цього права.

Це визначення дає можливість виділити такі ознаки здійснення суб'єктивних цивільних прав.

1. Здійснення суб'єктивного цивільного права можливе за умо­ви наявності в особи цього суб'єктивного права.

Так, наприклад, не можна вважати здійсненням відповідного цивільного права ви­могу однієї особи про сплату орендарем плати за оренду приміщен­ня, якщо вказана особа не має такого права відповідно до догово­ру або закону.

2. Здійснення суб'єктивного цивільного права має бути добро­вільним.

Добровільність здійснення суб'єктивного цивільного пра­ва означає, що факт здійснення конкретного суб'єктивного права є виключно актом волевиявлення безпосередньо уповноваженої осо­би. Тобто уповноважена особа самостійно і незалежно від волі ін­ших суб'єктів вирішує, здійснювати їй чи ні певне суб'єктивне пра­во. Жодна особа не може бути примушена здійснювати будь-яке суб'єктивне цивільне право.

При цьому особа здійснює свої права на власний розсуд.

Це оз­начає, що відповідна особа самостійно, з урахуванням власних ба­жань і без будь-якого стороннього впливу чи волевиявлення вирішує питання щодо обсягів, форми, способу здійснення, мети, якої вона прагне досягти у результаті здійснення цивільного права, тощо.

3. Здійснення суб'єктивних цивільних прав можливе лише шля­хом вчинення відповідних дій, спрямованих на використання тих можливостей, що закладені у відповідному суб'єктивному праві.

Причому здійснення суб'єктивного цивільного права можливе як шляхом вчинення правочинів, тобто дій, спрямованих на набут­тя, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, так і шля­хом вчинення дій, які не спричиняють ніяких юридичних наслід­ків і не регламентуються правом (наприклад, вчинення особою дій щодо користування телевізором, що належить їй на праві приват­ної власності).

4. Суб'єктом здійснення суб'єктивного цивільного права може бути лише уповноважена особа.

У переважній більшості випадків такою уповноваженою особою є сам носій цивільного права.

Наприклад, власник квартири (тоб­то особа, яка має право власності на зазначену квартиру) укладає договір купівлі-продажу цієї квартири.

Однак у цивільному праві України можливі випадки, коли суб'єктивне право однієї особи фактично здійснюється іншою. Здійснення однією особою цивіль­ного права іншої можливе на підставі представництва.

15. Захист суб'єктивних цивільних прав

Захист суб'єктивного цивільного права являє собою сукупність заходів, спрямованих на припинення порушення та відновлення чи визнання порушеного або оспорюваного суб'єктивного цивільного права.

Захист суб'єктивного цивільного права може здійснюватися:

— безпосередньо носієм порушеного права;

— уповноваженими державними органами чи посадовими осо­бами.

У першому випадку уповноважені особи можуть самостійно за­хищати порушене суб'єктивне право без звернення до компетен­тних державних органів з вимогою про його захист.

У другому випадку для того, щоб захистити своє порушене суб'єктивне право, його носію необхідно звернутися до компетен­тного органу з клопотанням про захист цього права.

Носій порушеного суб'єктивного цивільного права може безпо­середньо захищати це право шляхом самозахисту.

Самозахист цивільного права — це самостійне вчинення уповно­важеною особою відповідних дій, спрямованих на припинення по­рушення і поновлення порушеного суб'єктивного цивільного пра­ва без звернення до компетентних державних органів з вимогою про його захист.

Самозахист включає:

— вчинення уповноваженою особою дозволених законом дій фактичного характеру, спрямованих на захист її суб'єктивних ци­вільних прав;

— застосування уповноваженою особою стосовно правопоруш­ника заходів оперативного впливу.

На сьогодні згідно з чинним цивільним законодавством суб'єк­тивні цивільні права можуть захищатися судом, Президентом Ук­раїни, органами державної влади, органами влади Автономної Рес­публіки Крим або органами місцевого самоврядування, нотаріусом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК суд може здійснювати захист цивільних прав та інтересів наступними способами:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування май­нової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності орга­ну державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим спосо­бом, встановленим договором або законом.

Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією.

Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місце­вого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтере­сів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституці­єю та законом (ст. 17 ЦК).

Відповідно до ст. 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому докумен­ті у випадках і в порядку, встановлених законом.