6. Відмежування цивільного права від інших суміжних галузей права

Відмежування галузей права відбувається за предметом і мето­дом. До податкових, бюд­жетних відносин цивільне законодавство не застосовується (ч. 2 ст. 1 ЦК).

Конституційне право закріплює основні особисті права громадян України, встановлює рівність всіх форм власності, недо­торканність, свободу підприємницької діяльності, визначає загаль­ні принципи правової системи, в тому числі основні засади цивіль­ного права.

Цивільне право не тільки конкретизує названі поло­ження Конституції, а й вміщує норми щодо регулювання інших приватно-правових відносин.

Спільним для цивільного і адміністративного права є предмет регулювання — майнові відносини, але метод регулювання цих від­носин зазначеними галузями права різний.

Для цивільно-правово­го методу характерними є юридична рівність учасників та диспозитивність. Для адміністративного права — влада і підпорядкування одних суб'єктів адміністративних відносин іншим.

Кримінальне право, як і цивільне, регулює (охороняє) майнові та особисті немайнові відносини.

На підставі норм кримінального права відбувається обмеження цивільної правоздатності громадян (фізичних осіб). Взаємодія цих галузей права відбувається також у разі подачі цивільного позову в кримінальному процесі.

Але на під­ставі норм кримінального законодавства майнові стягнення відбу­ваються на користь держави, а на підставі цивільного — на користь кредитора. Норми Кримінального кодексу (КК) України застосову­ються для особистого покарання правопорушника, а норми ЦК — для майнового.

Трудове право також має багато спільного з цивільним при регу­люванні трудового договору і цивільно-правового договору підряду; при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Харак­терним для трудових відносин є те, що вони виникають в процесі праці, відпочинку. Цивільне право в ці відносини не втручається.

Цивільне право регулює відносини, об'єктом яких є земельні ді­лянки, але з обмеженнями, встановленими земельним та екологіч­ним правом.

Близьким до цивільного права є сімейне право, але учасниками сімейно-правових відносин, як правило, виступають члени сім'ї. Суб'єкти цивільних правовідносин найчастіше не пов'язані сімей­ними зв'язками.

Цивільний процес регламентує порядок розгляду цивільно-пра­вових спорів у суді, а також порядок розгляду заяв з інших цивіль­но-правових підстав.

7. Цивільне законодавство

Цивільне законодавство — це сукупність нормативних актів, в яких містяться норми цивільного права.

Класифікація нормативних актів за юридичною силою.

За юридичною силою нормативні акти можна поділити на:

1— закони;

2— підзаконні нормативні акти (укази Президента України, пос­танови уряду; галузевих міністерств, відомств, органів. виконавчої влади);

3— нормативні акти Союзу РСР та Української РСР (ті, що не втратили силу);

4— норми міжнародного права і міжнародні договори.

Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нор­мативні акти приймаються на її основі.

В системі цивільного законодавства особливе місце посідає ЦК. Він має найвищу юридичну силу серед інших. Чинний ЦК — ре­зультат третьої республіканської кодифікації цивільно-правових норм вступив в дію з 1 січня 2004 р.

Перший ЦК України був зат­верджений 16 грудня 1922 р. і введений у дію з 1 лютого 1923 р. Другий ЦК УРСР був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. і введений в дію 1 січня 1964 р. Зміст ЦК 2003 р. ста­новлять такі книги: "Загальні положення", "Особисті немайнові права фізичної особи", "Право власності та інші речові права", "Право інтелектуальної власності", "Зобов'язальне право", "Спад­кове право".

Закони в державі приймаються в різні часи, тому вони потребу­ють відповідної систематизації.

Зведення законів у ту чи іншу сис­тему без зміни їхнього змісту називається інкорпорацією.

Систематизація нормативного матеріалу, називається кодифікацією, а її результат — кодексом.

Кодекс — це законодавчий акт, в якому об'єднані і систематизовані норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин.

Головним кодифікаційним актом цивільного права є ЦК, один з найважливіших законів України.

Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифіка­ції нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законо­давство має і так звану горизонтальну систему.

За цією ознакою можна виділити такі складові цивільного законодавства, як тран­спортне, страхове, торговельне, будівельне, орендне законодавство, законодавство про інтелектуальну власність тощо.