Тема 7. Іслам

Причини виникнення та ідейні джерела ісламу. Мухаммед та його проповідь. Формування ісламу як світової релігії.

Основи віровчення, культу та обряди ісламу. Коран як культурна пам'ятка ісламу. Суна. Шаріат: його зміст та принципи. Вчення про призначення. Обрядовість в ісламі: намаз, суннат, милостиня, хадж, культ Кааби. Джихат та його сутність.

Основні напрями в ісламі (сунізм, шиїзм, харіджизм). Іслам і сучасний світ. Фундаменталізм.

Іслам в Україні: історія і сучасність.

Література: [1,6,7, 9, 10, 11].

Тема 8. Сучасні нетрадиційні релігії. Релігія і церква в сучасній Україні

Причини виникнення і географія неорелігій. Релігія і містика у світлі сьогодення. Містика і наука. Міжнародні нетрадиційні релігійні організації та їх вплив на молодь.

Нові релігійні течії та організації в Україні: неохристиянство (Богородична Церква, Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Новоапостольска церква, Церква Христа, Церква Нового Єрусалиму тощо); синтетичні релігії (Велике Біле братство, Церква Єднання, Всесвітня Віра Бахаї); релігії орієнталістського напряму (Товариство Свідомості Крішни, Дзен-буддизм, Аум Сінрікьо тощо); неоязичництво (Рідна Віра, Рун Віра, Собор Рідної Віри, Ладовірство).

Сучасне релігійне життя в Україні. Конфесійна структура і географія релігій. Законодавче закріплення свободи совісті. Міжконфесійні і внутрішньо-конфесійні колізії. Політизація релігійного життя: причини й механізми.

Релігійні вияви національної духовності українців. Національне відродження України і православ'я. Відродження православної автокефалії в Україні. Греко-католицька церква як чинник національного відродження.

Література: [1,2, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11].

3. Структура залікових кредитів

Форма навчання: денна

№ з/п	Назва модуля, теми	Всьо-го	Лекц	Прак.	С/р
1	Релігієзнавство як наука. Сутність і соціальна природа релігії.	9	2	1	6
2	Походження та ранньоісторичні форми релігій.	9	2	1	6
3	Давні вірування праукраїнців.	9	2	2	5
4	Національні релігії.	9	2	2	5
5	Буддизм: історія і сучасність.	9	2	2	5
6	Християнство: витоки, віровчення, еволюція.	9	2	2	5
7	Іслам.	9	2	2	5
8	Сучасні нетрадиційні релігії. Релігія і церква в сучасній Україні.	9	2	2	5
	Разом	72	16	14	42

4. Плани практичних занять практичне заняття №1. Семінар. Тема: релігієзнавство, його предмет та значення (2 год)

МЕТА: Усвідомити специфіку релігієзнавства як галузі гуманітарних знань, спрямованої на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи), та релігії як духовного феномена й суспільного явища.

ПЛАН

1. Сутність релігії. Релігійна віра та душа людини.

2. Процес формування релігієзнавства, його предмет, основні розділи, визначальні категорії та методи дослідження.

3. Соціальні функції та соціальна роль релігії.

4. Закономірності розвитку та історичні типи релігії.

5. Співвідношення релігієзнавства та інших систем знань про суспільство (фі­лософії, етики, історії, етнографії і т. і.).

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Бог – перешооснова реальності, верховна надприродна сутність, яка наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу і причиною всього, що в ньому відбувається

Географія релігії – розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово – часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.

Деномінація (лат. denominate – перейменування) – проміжна ланка між сектою і церквою, що перебуває на стадії становлення.

Душа (у релігійній інтерпретації) – безплотна, духовна сутність, що визначає життєві стани і здібності людини.

Історія релігії – розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

Категорії релігієзнавства – загальні поняття, що відображають суттєві, закономірні зв'язки і відношення, притаманні релігійному феномену та явищам, безпосередньо пов'язаним із ним.

Культ (лат. cultus – догляд, поклоніння) як один із основних елементів релігійного комплексу – система дій і засобів впливу на надприродне.

Культова діяльність – система певних обрядів, сукупність стереотипних символічних дій віруючих, у якій втілюються їхні релігійні уявлення. Спрямована на встановлення двосторонніх стосунків між людиною і надприродним.

Культові дії – це конкретні акти релігійної активності віруючих – релігійні богослужіння, обряди, свята, молитви тощо. Культова діяльність неодмінно потребує й специфічних матеріальних форм: культової будівлі, культових предметів тощо.

Методи релігієзнавства – шляхи (засоби) вирішення пізнавальних проблем у процесі вивчення релігій і вільнодумства.

Молитва – вербальне (словесне) звернення людини до об'єкта своєї віри (Бога, святих тощо) із проханням усіляких благ, заступництва, відвернення зла.

Предмет релігієзнавства – своєрідність вияву релігійного феномена; механізм його дії на індивідуальному та суспільному рівнях буття; особливості його функціонування в історії суспільства; точки дотику й шляхи взаємодії з іншими сферами культури – мораллю, мистецтвом, наукою тощо.

Принципи релігієзнавства – основоположні ідеї, що визначають смисл усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.

Психологія релігії – розділ релігієзнавства, що досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях; зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань тощо; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом.

Релігієзнавство – галузь гуманітарних знань, спрямована на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи).

Релігійна організація – об'єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення, культом, системою організаційних принципів, правил і ролей.

Релігійна свідомість – система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра у надприродне.

Релігія (religio) – «набожність, святиня, предмет культу» або «совісність, добросовісність», «совісне ставлення до священного, яке охоплює релігійні почуття, благочестя, набожність, богошанування, культ».

Секта (лат. seco – розділяти або лат. sehta – вчення, напрям) – релігійне об'єднання, що відокремилося від панівного в країні релігійного напряму і конфліктує з ним.

Соціологія релігії – розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства.

Феноменологія релігії – розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистих відчуття і бачення.

Філософія релігії – сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії.

Церква (гр. kyriake – Господній дім) – релігійна організація зі складними централізованими та ієрархізованими стосунками між священиками і віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює поведінку віруючих.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ:

– З’ясуйте предмет релігієзнавства, його структуру, основні категорії, методи і принципи релігієзнавства.

– Осмисліть релігію з філософських позицій: з’ясувати сутність релігії, філософські концепції природи релігії, основні елементи релігії.

– Дослідіть релігію як духовний феномен: як форму онтологічного самовизначення людини, як шлях людини до вічності.

– Дослідіть релігію як суспільне явище: суспільні функції релігії, класифікацію релігій.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Абрамович С., Тілло М., Чікарькова М. Релігієзнавство. – К.: Дакор, 2006. – 512с.

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. – К: Наукова думка, 2000. – 352 с.

Лубськип В.І. Релігієзнавство: Підручник.– К.: Вілбор, 1997. – 480 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник / А.Г.Баканурський та ін. – 2–е вид. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – 304 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

Титов В.Д., Качурова С.В., Барабаш О.В. Релігієзнавство: Підр. для студ. юридичних спеціальностей вищих навч. закл./ За ред. проф. В.Д.Титова. – Х.: Право, 2004. – 272 с.

Чорненький Я.Я. Релігієзнавство: теоретико–практичний курс: Навч. посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 544 с.

Юрій М.Ф. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Дакор, 2006. – 408 с.