2. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему “ людина – довкілля”.

Довкілля – навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або відділену дію на людину, її здоров’я і життя. З появою людей почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася трагедія біосфери, - зміна її в техносферу або біотехносферу.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами на тривалість життя людей.

Середня тривалість життя людей становила:

• мідний, бронзовий, залізний віки – 30 років;

• до початку ХІХ століття – 35-40 років;

• наприкінці ХХ століття – 60-63 роки.

Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольнити її потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправувало надії людей. Нераціональна господарська діяльність, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об’єктом загального поліпшення. Техносфера включає в себе регіони міста. Промислової зони, виробничого і побутового середовищ.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.

Матеріальне виробництво – передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища. Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:

1) аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку ХУІІІ ст.;

2) промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію в промисловості;

3) інформаційне виробництво – виробництво знань. Людство вступає в нову еру – інформаційну. Основним видом економічної діяльності стає виробництво, зхбереження і розповсюдження інформації.

3. У 1875 р. австралійський вчений Е. Зюсс визначив біосферу як особливу оболонку Землі, утворену живими організмами, або, іншими словам, як сукупність живих тіл, що населяють Землю, як зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери.

В.І. Вернадський дав таке визначення біосфери: “Біосфера являє собою оболонку життя – область існування живої речовини”. Він зазаначив, що жива речовина, як біосфера має своєю особливістю організованість. Організованість є однією з головних особливостей біосфери і ця особливість визначається способом існування живого природного тіла. Живе виступає у біосфері організатором потоків речовини та енергії, що прагнуть до замкненості за принципами циклічності. На думку В.І. Вернадського, організованість біосфери повинна розглядатися як рухома рівновага. Аналізуючи процеси у біосфері землі, він дійшов висновку, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан – ноосферу.

З точки зору історичного часу. Життя людського індивіда ми можемо говорити лише про те, що ноосфера є своєрідним “світлим майбутнім” для людства , єдиною альтернативою вмиранню природи внаслідок людської діяльності по її перетворенню, а також смерті самої людини як біологічної істоти, що буде позбавлена природних умов свого існування. Тому “переведення” біосфери в її якісно новий стан – ноосферу, є одним із найважливіших завдань, які стоять перед людством сьогодні.

Перед людством виникає питання про перебудову біосфери в тому, що в силу специфіки свого способу існування людина, ставши істотою соціальною, перестає пристосовуватись до навколишнього природного середовища, як інші живі організми, а пристосовує його до своїх цілей і потреб.

Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу – від особливості людського способу буття.