4.5 Розрахунок економічного ефекту

Економічний ефект, що характеризується стабільністю техніко-економічних показників (обсягу виробництва, показників якості, витрат і результатів) розраховують за формулою:

(4.15)

де – експлуатаційні витрати до модернізації;

–експлуатаційні витрати після модернізації;

–капітальні витрати.

При розрахунку економічного ефекту проводиться обов’язкове приведення різночасових витрат і результатів до єдиного для всіх варіантів реалізації заходу НТП моменту часу – розрахунковому року t_р. Приведення різночасових витрат і результатів всіх років періоду реалізації до розрахункового року здійснюється шляхом множення їхньої величини за кожний рік на коефіцієнт приведення _t , що визначається за формулою

, (4.16)

де Е_н – норматив приведення різночасових витрат і результатів, Е_н=0,15;

t_p –розрахунковий рік;

t – рік, витрати і результати якого приводяться до розрахункового року.

Результати розрахунку економічного ефекту зводимо в таблицю 4.3.

Рік	Експлу- атаційні витрати, ΣЕ Базова	Експлу-атаційні витрати, ΣЕ Нова	Капіта- льні вкла-дення, ΣК	ΣЕ Базова - ΣЕ Нова	Еконо-мічний ефект	Коефіцієнт приведення результатів і витрат до розрахунко- вого року	Економічний ефект з урахуванням приведення	Економічний ефект наростаючим підсумком
2013	7660620	4621126	4302676,8	3039494	-1263182,8	1	-1263182,8	-1263183
2014	7660620	4621126	0	3039494	3039494	0,9091	2763203,995	1500020
2015	7660620	4621126	0	3039494	3039494	0,8264	2511837,841	4011857
2016	7660620	4621126	0	3039494	3039494	0,7513	2283571,842	6298428
2017	7660620	4621126	0	3039494	3039494	0,683	2075974,402	8374402
2018	7660620	4621126	0	3039494	3039494	0,6209	1887221,824	10261623
Всього								29183143

Таблиця 4.3 – Результати розрахунку економічного ефекту за 6 років

Таким чином економічний ефект від модернізації поїзду метрополітену системою імпульсного управління тяговими двигунами за 6 років експлуатації наростаючим підсумком склав 29183143 грн.

Період повернення капітальних вкладень складає 1 рік.

5 Охорона праці

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та трудодіяльності людини в процесі трудової діяльності.

У Конституції України від 28.06.96 р. (ст.43) визначено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя роботою, що він вільно вибирає і на яку він вільно погоджується; кожний має право на належні і безпечні умови праці; використання праці жінок і неповнолітніх на шкідливих для їхнього здоров'я роботах забороняється.

У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» від 18.12.02р. [13] державна політика в області охорони праці базується на наступних принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо з охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Для обстеження стану праці на підприємстві необхідно керуватися специфікою його виробництва.

Задачею розділу є розробка заходів щодо усунення причин травматизму, профзахворювань на виробництві і створення здорових умов праці на основі вимог керівних документів.