Постачальник

(чекодержатель)

Платник

(чекодавець)

5

4

7а 12

3

6

1

10

Банк

чекодержателя

операція 7

операція 11

Банк-емітент

операція 2

операція 9

8

Рис. 2.2 - Документообіг при розрахунках чеками

1. Платник разом із заявою на видачу чекової книжки подає в свій банк платіжне доручення на депонування коштів.

2. Банк депонує кошти на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.

3. Банк платника видає чекову книжку тільки своєму клієнту, який має поточний рахунок і кошти на ньому.

4. Платник видає постачальнику чек, в якому вказує: найменування постачальника, дату і місце заповнення чека, суму.

5. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту. Чеки підписуються особою, яка має право підписувати розрахункові документи, та повинні мати відбиток печатки чекодавця (крім фізичних осіб).

6. Постачальник відвантажує покупцеві товар одразу або після зарахування коштів на рахунок.

7. Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.

8. Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів. Банк чекодержателя зобов`язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасність пред`явлення його до оплати. Реєстр вміщує таку інформацію: номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України ; назву банку–емітента та його код; назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; назву банку чекодержателя та його код; суму чека; номер чека; загальну суму реєстру.

Після перевірки правильності даних та реквізитів чека, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, сума чека зараховується на рахунок постачальника. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емiтента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку–емітента. Прийняті на інкасо розрахункові чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо”. Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

9. Чеки з другим і третім примірниками реєстру інкасуються спецзв’язком у банк–емітент.

10. Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє: належність чека до цього банку; відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки; належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки; відповідність оформлення чека вимогам цього розділу. Зробивши перевірку, банк–емітент списує кошти з аналітичного рахунку ”Розрахунки чеками”.

Банк–емітент може відмовитись від оплати чека у таких випадках:

• чек заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

• реєстр чеків заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

• чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж задепонована на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.

У разi відмови банку–емітента сплатити чек чекодержатель має право пред`явити до чекодавця у встановленому порядку претензію, а у разі її повного або часткового відхилення – позов. У разi порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користування цією формою розрахунків, якщо це передбачено умовами договору на розрахунково–касове обслуговування.

11. Банк–емітент перераховує суму чека банку постачальника в той же день через електронну систему платежів. Оплачений чек разом з примірником реєстру залишається в банку–емітенті. На чеку ставиться штамп банку “Проведено”.

Банк чекодержателя зараховує кошти на поточний рахунок постачальника і списується сума реєстру, врахованого на позабалансовому рахунку “Документи і цінності, відіслані на інкасо” на підставі видаткового позабалансового ордера.

12. Банк чекодержателя надає постачальнику виписку про зарахування коштів на його поточний рахунок.

Експортери представляють на інкасо векселі і чеки, виставлені імпортерами в іноземних банках, якими користуються зарубіжні організації при інкасовому дорученні (Додаток Г). Експортер може одержати від фірми-імпортера в оплату поставки товарів чек, виписаний цією фірмою на відповідний іноземний банк. Якщо чек виписаний наказу експортера, то останній проводить наступний передавальний напис на користь банку-ремітенту: “Платити наказу (назва банку-ремітента)/ Pay to the order of ..(назва банку-ремітента)”, нижче вказується назва організації експортера, та закріплюється підписами обох сторін [10].

Чеки, що поступають в банк-ремітент з інобанка і виписані наказу експортера, передаються експортеру з експедиції банку під розписку. По чеках, виписаних наказу банку-ремітенту, що поступив з інобанка, банк-ремітент сповіщає свого клієнта про надходження такого чека супровідним листом. Чеки, виписані наказу банку, можуть поступати від експортера при інкасовому дорученні.

Відповідальний виконавець перевіряє оформлення чека, звертаючи увагу на правильність я безперервність ряду передавальних написів, а також на дотримання термінів для пред'явлення до платежу векселів і чеків. Після перевірки чеків на обороті кожного чека, направленого на інкасо, проводиться наступний напис:

“Платіть наказу будь-якого банку, банкіра або Траст Компані. Попередні індосаменти гарантируются” /“Pay to order any Bank, Banker or Trust Company. Prior endoresements guaranteed”. Банк-ремітент ( ставлять два підписи).

Після оформлення чеки прямують на інкасо іноземним банкам. Облік і контроль за своєчасною оплатою чистого інкасо проводиться так само, як і по документарні інкасо. На інкасо також можуть бути направлені іноземному банку тратти, що акцептуються. За місяць до настання терміну оплати тратта вилучається з валютного сховища. При цьому складається витратно-прибутковий ордер по позабалансових рахівницях, і сума тратти списується з позабалансового рахунку 99375 і прибуткує по позабалансовому рахунку 99361*На позабалансовому рахунку 99361 тратти, відіслані інобанку для оплати, враховуються до моменту отримання платежу. У випадку, якщо експортер надав покупцю відстрочення платежу по тратті, він сповіщає про це банк-ремітент, указуючи при цьому вибраний спосіб пролонгації. Пролонгація може бути оформлений залежно від законодавства, діючого в країні платежу [8].

Проста пролонгація - письмове сповіщення платника експортером про надання ним відстрочення платежу.

Пряма пролонгація - зміна термінів оплати безпосередньо на тратті, що акцептується, і повторний напрям цієї тратти для реакцепта.

Непряма пролонгація є пролонгацією, при якій експортер виписує новий комплект і спрямовує його знов для акцепту з інструкціями видати платнику раніше тратти, що акцептуються.

Облік і контроль за своєчасним надходженням оплати тратт проводиться відповідальним виконавцем в порядку, передбаченому для документарного інкасо. При цьому контрольний термін для отримання, платежу розраховується відповідальним виконавцем від терміну оплати тратти плюс кількість днів для отримання платіжного доручення інобанка.

У контракті експортером може бути передбачено отримання платежів строго в терміни, обумовлені в тратті. В цьому випадку платіж повинен бути одержаний від інобанка в строк, в тратті. При неотриманні платежу до вказаного терміну не пізніше. Якщо в сповіщенні інобанка міститься вказівка про досконалий протест, то оформлення протесту (як правило, протягом трьох днів від дати оплати) створює умову для отримання векселедержателем можливості реалізувати свої права по векселю в порядку спрощеного судочинства векселів (в неакцепті або неплатежі). Відповідальний виконавець банку запрошує у клієнта-довірителя інструкції відносно розпорядження опротестованими векселями, які можуть бути або повернені через банк-ремітент довірителю, або по розпорядженню останнього передані в країні платника уповноваженому представнику довірителя. При цьому опротестовані векселі знімаються з обліку в банку.

При неотриманні вказівок від клієнта-довірителя протягом встановленої кількості днів банк-ремітент просить інобанк повернути опротестовані векселі і передати їх клієнту.

Інкасування векселя полягає у виконанні банком доручення клієнтів векселедержателя стягти з боржника платіж. Усі операції, пов’язані з інкасуванням векселів здійснюються згідно з відповідним договором, за їх виконання банк дістає комісійну винагороду.

3. Аналіз проведення інкасо

Для того щоб говорити про ефективність проведення інкасо, необхідно визначити недоліки та переваги як чистого так і документарного інкасо [7].

Недоліки інкасо:

• документи передаються через банк, тому він не зможе отримати їх у своє повне розпорядження до платежу чи акцепту тратти;

• ймовірність ризику змін у фінансовому становищі покупця, тобто ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування товару до країн експортера, що у всіх випадках пов’язано зі значними технічними трудностями, часовими та грошовими витратами;

• значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіг овість коштів продавця.

Переваги інкасо:

• імпортер реалізує платіж (акцепт, тратту) і майже одночасно з цим отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження;

• не відбувається відволікання грошових коштів з його активного обігу;

• імпортер має можливість інспектування товару за отримання попередньої згоди експортера;

• для експортера документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;

• можливість вручити покупцеві документи, а отже і товари, проти одночасної сплати належної суми або акцепту векселя.

• зниження ризику втрати документів в дорозі або отримання їх несанкціонованими сторонами;

• у випадку неоплати/неакцепта інкасуючий банк за наявності відповідних інструкцій експортера може організувати зберігання, страхування та перепродаж товару;

• можуть використовувати як юридичні, так і фізичні особи;

• простота проведення операції та порівняно невеликі витрати.

Виходячи з вищезазначеного виділяють особливості інкасо [7,8, 10]:

• виконуючи інкасове доручення продавця, банки водночас не беруть на себе ніяких зобов’язань щодо цієї операції. В обов’язки банків не входить забезпечення того, що експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця;

• за документарним інкасо банки несуть відповідальність лише за те, що документи переслані та вручені, а сплачені кошти направлені покупцю;

• банки відповідальні за те, щоб відповідне представлення документів покупцю відбулося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків;

• бакн-ремітент не зобов’язаний перевіряти правильність оформлення документів; він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається;

• інкасуючий банк перевіряє отримані документи на відповідність за зовнішнім виглядом інкасовому дорученню і не має зобов’язань здійснювати їх подальшу перевірку. Він повинен слідкувати, щоб акцепт тратти за текстом, формою та реквізитам був повним та правильним, він не несе відповідальності за справжністю будь-яких підписів чи за повноваженням особи, що підписала акцепт на такий підпис;

• банки не несуть відповідальності: за дії третіх сторін, які беруть участь у виконанні інкасової процедури, за затримки, що виникли не з їхньої вини, в передачі повідомлень, за наслідки стихійних лих;

• всі розбіжності щодо кількості та якості товарів, що постачаються, мають з’ясовуватися безпосередньо між продавцем та покупцем;

• за можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак вони не можуть бути відповідальними у випадку, якщо довіритель не отримає повідомлення про затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.

• без чітких та детальних інструкцій інкасуючий банк не здійснює ніяких дій зі зберігання та страхування товару.

• якщо інкасове доручення залишається несплаченим чи вексель неакцептованим та інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев’яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.

Висновки за розділом 2

В цьому розділі розглянули форми інкасових розрахунків, а в особливості чистого інкасо та документарного, подані їхні визначення. Наведено форми міжнародних розрахунків за інкасо, етапи розрахунків, вказано учасників інкасових розрахунків. Розглянемо схема розрахунків з використанням розрахункових чеків та інкасування векселів, а також облік та контроль чистого інкасо.

Також можна зробити висновок, для того щоб інкасові розрахунки відбувались в тому порядку, що вигідні сторонам, необхідно слідкувати за правильністю оформлення усіх документів, пов’язаних з цими рорахунками.

Аналіз інкасових форм розрахунків дає змогу говорити, що наряді з перевагами інкасо існують і їх недоліки. Проте використання інкасо доцільно, особливо в наступних випадках:

- наявності стабільних відносин між контрагентами;

- готовності та спроможності імпортера здійснювати платіж не викликає ніякого сумніву.

- стабільність політичних, економічних та правових умов в країні імпортера;

- міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження;

- товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;

- інкасо використовується на принципах взаємності.

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗЕРВНОГО АКРЕДИТИВУ В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ