1. Вступна частина 5 хв.

Електричний спосіб підривання застосовується для одночасного підриву декількох зарядів або для здійснення вибуху в точно встановлений час.

Для підривання зарядів електричним способом необхідні:

– електродетонатори;

– дроти;

– джерела струму;

– перевірочні і вимірювальні прилади.

2. Основна частина 80 хв.

2.1. Електродетонатори та саперні проводи .

Електродетонатор ЕДП (рис. 1 ,а) складається з капсуля-детонатора № 8-А і електрозапалювача, які зібрані в одній гільзі.

Електрозапалювач представляє собою місток (коротка дротинка діаметром 22–26 мікрон), припаяний до кінців жил двох ізольованих проводів і оточений спалахувальним складом у вигляді твердої крапельки, покритої водоізолюючим шаром. Дроти від містка виведені назовні через пластикатову пробку, щільно обтиснуту в дульці гільзи.

Війська забезпечуються також електродетонаторами ЕДП-р (рис. 2.1.1,б), що відрізняються від електродетонаторів ЕДП лише наявністю муфти з різьбою, за допомогою якої вони з’єднуються із зарядами і шашками, що мають запальні гнізда з різьбою.

У війська поступають, крім того, електрозапалювачі у вигляді окремих виробів (рис. 2.1.1, в). Такий електрозапалювач поміщений в алюмінієву гільзу. Дроти від містка виведені назовні через пластикатову пробку.

Рис. 1 Електродетонатори: а – ЕДП; б – ЕДП-р; в – електрозапалювач;

1 – гільза; 2 – заряд ініціюючої ВР; 3 – заряд ВР підвищеної потужності; 4 – платино-ірідієвий місток; 5 – спалахувальний склад; 6 – провода; 7 – пластикатова пробка; 8 – кришка; 9 – ніпель із різьбою

Електродетонатори обох вказаних типів виготовляються з платино-іридієвими містками. Вони мають наступні характеристики (таблиця 1):

– опір в холодному стані – від 0,9 до 1,5 Ом;

– розрахунковий опір в нагрітому стані (при вибуху) разом з вивідними дротами довжиною 1 м – 2,5 Ом;

– мінімальний струм спалахування – 0,4 А;

– мінімальний розрахунковий струм для підривання одиночного електродетонатора – 0,5 А при постійному і 1 А при змінному струмі;

• безпечний струм – 0,18 А.

Таблиця 1

Характеристика електродетонаторів

Найменування капсулів-детонаторів	Матеріал гільзи	Найменування складових частин заряду	Вага ВР, г	Діаметр гільзи, мм		Довжіна гільзи, мм	Відстань від відкритого кінця гільзи до поверхні чашки, мм
				зовнішній	внутрішній
№ 8-А	Алюміній	Тенерес Азид свинцю Тетрил, тен або гексоген	0,10 0,20 1,02	6,8–7,05	6,3–6,5	45,5–48,5	17,0–23,0
№ 8-М	Мідь	Гримуча ртуть	0,50	6,8–7,05	6,3–6,5	47,0–51,0	17,0–23,0
№ 8-С	Сталь	Тетрил, тен або гексоген		7,0–7,2	6,3–6,5	47,0–51,0	17,0–23,0
№ 8-Б	Папір	Те ж саме	1,02	7,35–7,65	6,3–6,5	47,0–51,0	17,0–23,0

Електродетонатори ЕДП і ЕДП-р призначені для підривання зарядів як в повітрі, так і під водою.

У народному господарстві для підривання зарядів ВР електричним способом застосовуються електродетонатори з ніхромовим містком, а також електродетонатори сповільненої дії.

Для підривання послідовно з’єднаних електродетонаторів розрахунковий струм приймається рівним 1,0 А при постійному струмі і 1,5 А при змінному.

При паралельному з’єднанні електродетонаторів розрахунковий струм дорівнює добутку числа електродетонаторів на величину струму, необхідного для підривання одиночного електродетонатора, якщо опори паралельних гілок приблизно однакові.

При змішаному з’єднанні електродетонаторів струм в окремих гілках приймається, як для випадку послідовного з’єднання, а розрахунковий струм має дорівнювати добутку числа паралельних гілок на величину струму в одній з них.

При джерелах, що забезпечують струм до 1–1,5 А, паралельне і змішане з’єднання електродетонаторів не допускається.

Опір електродетонаторів вимірюється за допомогою лінійних мостів, а цілість мостика електродетонатора (наявність провідності) перед приєднанням його до мережі перевіряють, як правило, малим омметром.

При перевірці з метою захисту осіб, які перевіряють від ураження осколками гільз електродетонатори необхідно поміщати за щитами з дощок, за сталевими листами, за ґрунтовими валами, під дерниною або в ґрунті (у піску) на глибині h=5–10 см. При відкритому розташуванні електродетонаторів віддалення їх від осіб, які перевіряють повинно бути не менше 30 м (рис. 2).

Рис. 2. Перевірка справності електродетонаторів малим омметром:

1 – малий омметр; 2 – проводи; 3 – електродетонатор; 4 – щит (лопата)

При невідомих характеристиках електродетонаторів (наприклад, трофейних) проводиться пробне підривання їх в кількості 3–5 штук від кожної партії при струмі, приблизно рівному 0,4 А.

Вказана величина струму може бути забезпечена батареєю з двох послідовно з’єднаних лужних акумуляторів, що підключається до електродетонаторів, що випробовуються дротами із загальним опором 4 Ом. При замиканні ланцюга електродетонатори з платино-іридієвим містком повинні вибухнути, а електродетонатори з містками з іншого матеріалу не вибухнуть.

Основним дротом, що використовується при проведенні підривних робіт, служить саперний провід з ізольованою мідною жилою.

Застосовуються наступні типи саперного проводу (таблиця 2):

одножильний – СП-1 і СПП-1;

двожильний – СП-2 і СПП-2.

При нестачі саперного проводу допускається використання на підривних роботах телефонних кабелів зв’язку, електроосвітлювальних проводів і тому подібне При використанні яких-небудь інших проводів необхідно виміряти опір їх жили, а при роботах у вологих місцях, під водою і в разі укладання проводів в ґрунт на довгий час – і опір ізоляції.

Перед застосуванням проводи перевіряються на цілість жили і справність ізоляції. Перевірка проводиться за допомогою лінійного моста або малого омметра.

Про справність (наявності провідності) проводів, які перевіряють судять по відхиленню стрілки омметра вправо.

Таблиця 2

Характеристика саперних проводів

Тип проводу	Переріз жили, мм2	Конструкція жили	Конструкція ізоляції	Зовнішні розміри, мм	Опір 1 км жили, Ом	Вага 1 км проводу, кг	Зусилля розриву, кг
Одножильний СП-1	0,75	7 мідних проводів діаметром 0,37 мм	Двошарова гума, обплітка	4,5 (діаметр)	25	30	30
Двожильний СП-2	2×0,75	Те ж	Те ж	4,5×8,5 (висота й ширина)	25 (однієї жили)	60	40
Одножильний СПП-1	0,5	7 мідних проводів діаметром 0,3 мм	Світло-термостійкий поліетилен товщиною 0,5–0,65 мм	2,25 (діаметр)	37,5	8	не менше 23
Двожильний СПП-2	2×0,5	Те ж	Те ж	Звитий із двох проводів СПП-1	37,5 (однієї жили)	16	не менше 45

Для перевірки цілісності жили (рис. 3) кінці дроту підключають до омметра і, якщо показання стрілки омметра збігається з номінальним опором жили дроту даної довжини, то жила справна.

Рис. 3. Перевірка цілісності жили саперного проводу:

1 - малий омметр; 2 - проводи

У іншому випадку місце розриву або пошкодження жили визначають зовнішнім оглядом і поступеневим підключенням дроту, який розмотують до омметра за допомогою голки (місця роколів покривають ізоляційною стрічкою).

Таким чином роблять до тих пір, поки не буде визначено місце розриву жили, після чого шматок дроту в цьому місці вирізається, кінці його зрощуються і знову проводиться перевірка всього дроту. Якщо жила дроту має декілька розривів, вони усуваються при подальшій перевірці.

Перевірка справності ізоляції (рис. 4) проводиться в посудині з підсоленою водою (1–2 стакани повареної солі на відро води), в яку опускають металевий лист, зачищений до блиску, площею не менше 100 квадратних сантиметрів і бухту проводу, яки перевіряється. Один кінець проводу випускають з посудини і ізолюють, а інший кінець і металевий лист приєднують до затискачів омметра (мосту).

Рис. 4. Перевірка ізоляції саперного проводу:

1 –провід, що перевіряється у бухті; 2 – кінці проводу, що перевіряється; 3 – посудина з підсоленою водою; 4 – металевий лист; 5 – малий омметр; 6 – з’єднувальний провід

Ізоляція вважається справною, якщо стрілка омметра буде показувати опір не менше 3000 Ом. Якщо при перебуванні бухти у воді протягом 20–30 хвилин показання омметра будуть менше 3000 Ом, то ізоляція несправна.

Для знаходження несправності потрібно повільно витягувати кінець проводу з води, обтираючи його досуха ганчіркою. Рух стрілки омметра убік збільшення опору покаже, що ділянка дроту з зіпсованою ізоляцією вийшла з води. Виявлені ділянки дроту із зіпсованою ізоляцією покриваються ізоляційною стрічкою.

При проведенні підривних робот проводи не можна піддавати зайвому натягненню, перекрученню, перетиранню та ін. Після закінчення робіт провода мають бути очищені від грязі, промиті і просушені.

Періодично з метою кращого збереження саперного дроту типу СП-1 і СП-2 проводиться просочення його озокеритом, розплавленим в спеціальній посудині. Надлишок озокериту знімається з проводу ніпелем, ганчіркою або шматком гуми з отвором для пропуску проводу. Просочений озокеритом провід протирається сухою ганчіркою.

Саперний провід зберігається в бухтах або на котушках в прохолодних приміщеннях з рівною температурою. На сонці саперний дріт зберігати не можна. На котушках і бухтах мають бути прив’язані бирки з вказівкою довжини проводу, опору його ізоляції і справності жили.

Для роботи провід перемотується на саперну котушку. Внутрішній кінець дроту випускається назовні на 1 м. Для зручності прокладки магістральних проводів краще мати паралельно намотаними на одну котушку два одножильні дроти, які зв’язані разом через кожних 1–2 м, або один двожильний дріт.